В Україні завершився “поділ на громади”. Після реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади більшість міст приєднала до себе по кілька прилеглих населених пунктів. Щоправда, третина обласних центрів так і залишилася в минулих межах. Це Харків, Одеса, Ужгород, Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Черкаси та Чернігів. Експерти вже прогнозують цим містам дещо складніше майбутнє, особливо там, де на малих площах вже є висока концентрація населення і немає територій для розвитку. Також не об’єднав навколо себе жодної громади Київ, який завдяки особливому статусу фактично є регіоном.
Львівська громада посіла п’яте місце серед інших міст в Україні за кількістю населених пунктів, які вдалося об’єднати. Як це позначиться на звичайних людях та коли чекати на перші масштабні покращення від такого об‘єднання, аналізує директор проєкту “Пульс” Асоціації міст України, кандидат економічних наук Ігор Парасюк.
ОТГ як “перезавантаження” українського села
– Сьогодні значно рентабельніше мати не 1000 га землі, а невеличке, проте дуже інноваційне виробництво. На жаль, той, хто лише вирощує і продає на базарі бульбу, створює мізерний ВВП. А той, хто робить з неї чипси, заробляє значно більше. Якщо ж ви навчитеся на основі цієї картоплі робити, скажімо, ліки чи косметику, то заробіток буде ще більшим. Землю як дуже важливий ресурс треба сприймати з точки зору “віддачі з гектара”. Якщо на цих 1000 га виділити скромних 10 гектарів і побудувати, умовно кажучи, завод з виробництва ліків чи біодобавок, то на решті землі можна висадити парк. Бо ті 10 га вас не лише прогодують, а й збагатять. А картоплю завжди можна купити в іншої громади, яка не спромоглася виготовляти такі ліки. Це класика сучасної економічної теорії.
Одне село не зможе це легко реалізувати, а великій громаді – під силу.
Тому об’єднання сіл у великі конкурентно спроможні громади – це таке собі перезавантаження українського села, яке, щоб вижити і процвітати, має навчитися думати і діяти категоріями інноваційного розвитку.
Модель ОТГ фактично надає додаткові ресурси та створює умови стратегічно планувати свій розвиток: залучати якомога більше інноваційних інвесторів, підприємства, які згенерують найбільше податків і принесуть менше шкоди довкіллю. У наш час основним ресурсом будь-якої системи і громади є не дорогі вілли з басейнами, гектари землі для вирощування культур чи заводи, які останнім часом мають тенденцію швидко “переїжджати” в країни, де дуже дешева робоча сила і майже відсутні екологічні обмеження. Сьогодні основний ресурс – це люди, які здатні створювати новий дорогий унікальний креативний продукт. Вже не лише держави, а й міста “полюють” за такими людьми – достойними платниками податків. Тому виграє та громада, яка зробить ставку на людський ресурс, але водночас забезпечить цьому “ресурсу” достойні умови проживання та якісні послуги. Бо, до прикладу, хороший програміст чи музикант між Львівською і віддаленою від міста громадою обере Львів. А між Львовом і Парижем, звичайно, Париж. Що багатше місто, то більше фахівців, вищі зарплати та кращі умови для проживання.
Ігор Парасюк – директор проєкту “Пульс” Асоціації міст України, кандидат економічних наук:
“Сьогодні основний ресурс – це люди, які здатні створювати новий дорогий унікальний креативний продукт. Вже не лише держави, а й міста “полюють” за такими людьми – достойними платниками податків. Тому виграє та громада, яка зробить ставку на людський ресурс, але водночас забезпечить цьому “ресурсу” достойні умови проживання та якісні послуги”.
Нові укрупнені громади – це шанс країни на прискорений розвиток
– Ви, мабуть, помічали, що географічно ближчі до Львова села значно багатші і економічно розвинутіші. Тому громади мають розуміти: коли місто буде великим, сильним і комфортним, створюватиме реальну додану вартість і реально великі ресурси, від цього насамперед виграє уся громада, тобто кожен з нас. Такий вплив міста на приміські території є взаємним.
Маємо завжди пам’ятати, що міста можуть не лише розвиватися, а й занепадати і навіть помирати. Якщо немає розвитку – буде занепад! Тому “нові укрупнені громади” – це і про уміння думати не лише категоріями “там пасеться моя корівка – не чіпайте її пасовисько”, чи “моя хата скраю”. Це і про патріотизм, і про відповідальність.
Це більше для тих активних та ініціативних людей, яких більшість у будь-якому суспільстві та які хочуть працювати і жити на своїй землі, а не шукати заробітків на чужині. І нові укрупнені громади як частина реформи децентралізації лише створили для цього більше можливостей. Та врахували сучасні реалії.
Коли ж в Україні приймуть закон “Про агломерацію”, а до того все йде, буде ще один додатковий шанс на прискорений розвиток. Бо запрацює так званий “запобіжник” або “юридичний регулятор”, який допоможе сусіднім громадам якісно розвиватися, не заважаючи один одному. В будь-якому разі такі зміни – це важливий крок вперед.
Мешканці Львівської громади отримують такі ж права, як і львів’яни
– Де-факто новообрані органи місцевого самоврядування громад і районів на повну силу запрацюють, коли набуде чинності законопроект №3651-Д та закон про бюджет на 2021 рік. Тоді ж пересічні мешканці навколишніх сіл і містечок, які приєдналися до Львова, автоматично отримають такі ж права, пільги, можливості та бюджет, як і львів’яни. Вони вже обирали львівського міського голову і депутатів та стали платниками податків до “львівського бюджету”.
Якщо ж говорити про довготривалу перспективу, то повноваження новоутворених громад та їхній бюджет суттєво розширюються. У них з’являється можливість подбати про нові робочі місця в громадах, а отже, і про нові обсяги доходів до бюджетів, що створює можливість реально мати змогу вирішувати, які дороги ремонтувати, котрі вулиці освітлювати, будувати чи ремонтувати школи та заклади медицини.
По суті, створення громад невигідно лише 15 сільським та двом міським головам, їхнім заступникам, секретарям рад, депутатському корпусу цих 17 рад, які з часу першої сесії Львівської міської ради втратили свої повноваження.
Любомир Зубач – заступник міського голови Львова з питань містобудування, депутат Львівської облради:
“Ми зацікавлені, аби в навколишніх громадах була якісна інфраструктура: щоби мешканці там і навчалися, і лікувалися. Тож будемо шукати можливості для створення робочих місць. Аби ж ми відчували себе єдиним організмом, ми вже затвердили єдину транспортну схему. На жаль, наразі обласна адміністрація її не погоджує. Але вже з нового року це буде безпосередньо відповідальністю міської ради. І ці великі комфортні автобуси будуть їздити в навколишні села. І пенсіонери, і школярі матимуть безкоштовний проїзд та іншу якість перевезення”.
Було 0% стало 60%.
З наступного року бюджети у всіх громад – рівні
– Законопроект №3614, який передбачає однакову бюджетну систему для усіх громад (60% ПДФО), вже підписано і він набув чинності.
І вже наступного 2021 року, всі без винятку об’єднані громади отримають 60% надходжень податку від доходів фізичних осіб. Стануть однаковими за джерелами доходів та повноваженнями не тільки між собою, а й з містами. До появи законопроекту, у так званий перехідний період реформи, такі надходження мали лише об’єднані громади.
Це означає, що такі невеличкі приміські громади, як Давидівська, Зимноводівська, Мурованська та Сокільницька матимуть такий самий перелік джерел доходів та повноважень, як і Львівська. Та чи зможуть такі громади надавати послуги на “львівському рівні” і скористатись новими повноваженнями із значно більшими бюджетами – питання відкрите.
Бо процес, який від початку мав бути економічно доцільним, місцями перетворився на політичний хайп, коли куми, брати, депутати, “місцеві князьки” пролобіювали створення апріорі економічно неспроможних ОТГ. Дехто був готовий навіть на формальне об’єднання – лиш би дістати додатковий ресурс всупереч методиці. Частина малочисленних громад із низьким індексом конкурентоспроможності, на жаль, все ж буде дотаційною саме через згадані вище політичні причини. Думаю, що довго так не триватиме. І державі знову доведеться повертатися до питання укрупнення малоспроможних громад та районів, аби забезпечити ефективне управління територіями. Тому однозначно більше шансів на прискорений розвиток матимуть громади, які приєдналися до Львова та інших міст.
Чому гірше вже не буде
– До реформи місцевого самоврядування українські села, за деякими винятками, практично не мали шансів на виживання. Сільради мали мізерний дохід. Були навіть такі громади, де бюджетних доходів не вистачало на зарплати працівникам сільради. Реальних повноважень ці сільради також не мали. Натомість міста обласного значення (а таких в Україні було близько 180) мали 60% податку на прибуток з доходів фізичних осіб. Така бюджетна нерівність, помножена на нерівномірність економічного розвитку, лише ускладнювала ситуацію. І умовно ділила громади на першо- та другосортні. Очевидно, щоби забезпечити потреби громади і “нагодувати бюджетників”, тих, хто створює бюджетний ресурс, має бути значно більше за тих, хто його розподіляє.
Реформа місцевого самоврядування і територіальної організації влади, яка розпочалася ще з 2014 року, стала своєрідним перехідним етапом від пострадянських сільрад до ОТГ, а згодом – і спроможних громад. Вона покликана створити передумови для появи реального балансу доходів та видатків і, як наслідок, розвитку громад. Усі громади тепер рівні й від них тепер багато що залежить.
Читайте також: Айфони чи боїнги не “народжуються” в селах: економічний розвиток за містами
Головне фото: Роман Балук