11 листопада 2020 року відбувся третій вебінар Львівського безпекового форуму 2020 на тему “Безпечний та процвітаючий регіон Чорного моря: побудова ефективної та всеохопної системи колективної безпеки”.
Модерували дискусію співголова Львівського безпекового форуму ген.- лейт. (у відст.) екскомандувач сухопутних сил ЗС США в Європі, керівник програми Першинга із стратегічних досліджень Центру дослідження європейської політики (СЕРА, США) Бен Ходжес та головна редакторка видання “UA: Ukraine Analytica” та директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ганна Шелест.
Експерти під час дискусії зазначили, що для побудови ефективної системи колективної безпеки та протидії агресії Росії в Чорноморському регіоні, потрібно окрім співпраці чорноморських країн посилення присутності НАТО в регіоні та стратегічне партнерство та співпраця США з країнами Чорного моря. Посилення Росії в Чорному морі дозволяє створює базу для її подальшої експансії в Середземне море, підривної та агресивної політики в Північній Африці та Близькому Сході. Трансатлантична спільнота, зокрема НАТО повинні негайно змінити свою стратегію протидії Росії – діяти жорсткіше та збільшити вартість для Росії її агресії та підривної поведінки. НАТО повинно перестати дивитися на Чорне море як сусідню територію, а сприймати її як власний важливий стратегічний регіон для оборони та перешкодити Росії поширити свій вплив на ширший регіон Середземного моря та Близького Сходу. Також потрібно протидіяти агентам впливу Росії в середині країн, дезінформації та пропаганді.
Посол Александр Вершбоу, ексзаступник Генсека НАТО, почесний співробітник Центру Сковкрофта зі cтратегії та безпеки Атлантичної ради (США):
– НАТО і трансатлантична спільнота почали більше уваги приділяти Чорноморському регіону, але цього поки недостатньо. Вони ще не розуміють стратегічно-центральне розміщення Чорного моря – це не лише східний фланг НАТО, а це той регіон, в якому Росія найбільш агресивно порушує правила і норми світового порядку. Це стосується як агресії проти України, так і захоплення частин Грузії та Молдови.
Чорноморський регіон лежить в основі російської стратегії, яка покликана повернути Росії гегемонію в цьому регіоні через підрив та дестабілізацію. З моменту окупації Криму, Росія проводить мілітаризацію окупованого півострова і змінює баланс сил в Чорному морі. Вони використовує його як базу для своїх дій на Близькому Сході та Східному Середземномор’ї. Тому стратегічно потрібно розглядати більш ширший регіон, не окремо про Чорне море окремо.
Окупований Крим є значним викликом для Альянсу, оскільки це фактично недосяжна територія, яка створює перешкоди для НАТО, щоб підсилити оборону своїх союзників.
З 2014 року НАТО зробило кілька важливих кроків, зокрема посилену присутність в країнах Балтії, а також розширення присутності в Чорному морі. Проте присутність НАТО в Чорному морі ніколи не отримувала такого високого пріоритету, як в регіоні Балтики.
На моя переконання НАТО необхідно підвищити важливість регіону Чорного моря та посилювати свою передову присутність в цьому регіоні. Ризик російської агресії в Чорноморському регіоні набагато вищий, аніж в Балтійському регіоні. В Чорноморському регіоні, Росія грубо порушує та нехтує територіальною цілісністю суверенних країн.
Захід повинен застосувати більш стратегічний підхід, який враховує той факт, що агресивна поведінка Росії є частиною ширших планів поширення російського впливу від Арктики до Сирії через втілення стратегії політичного втручання, безупинної гібридної війни проти наших суспільств.
Першочергово в 2021 році НАТО має переглянути свій підхід і стратегію щодо Росії. З 2016 року, ця стратегія ніби застигла та є більше реактивною. Натомість ми повинні відібрати ініціативу від Путіна та підвищити вартість для Росії її підривної діяльності, посилити тиск на Путіна аби примусити його змінити свою політику.
Також потрібно протидіяти російській діяльності спрямованій на обмеження навігації і це потрібно зробити разом з нашими партнерами Україною та Грузією. Оскільки ці країни не є членами НАТО і поки невідомо, коли вони такими стануть, альянс повинен зробити все для посилення їхньої обороноздатності та безпеки, а також суверенітету.
НАТО повинно також перестати дивитися на Чорноморський регіон як на сусідську територію, а розглядати як власний важливий регіон для безпеки та оборони.
Екс-заступник Секретаря Ради національної безпеки Грузії, а нині викладач Балтійського оборонного коледжу Шота Гвінерія переконаний, що Росія виграє найбільше від конфлікту в Нагірному Карабасі, адже вони збільшили свій слід і свою присутність у регіоні. Зараз у них є військові бази у всіх трьох країнах Південного Кавказу. Вони мають бази в окупованих частинах Грузії, вони мають військову базу на законних підставах у Вірменії, а зараз у них з’явився ще так званий миротворчий контингент в Азербайджані. Це, по суті, збільшує вдвічі їх важелі впливу як на Вірменію, так і на Азербайджан, дозволяючи, з одного боку, Азербайджану повернути собі деякі частини Нагірного Карабаху, а з іншого чітко даючи зрозуміти Вірменії, що вони втратили багато, але можуть втратити ще більше. Росія чітко заявляє обом сторонам конфлікту, що Росія є єдиним гравцем, який може вирішити долю регіону, незважаючи на зростаючі амбіції Туреччини.
Адмірал Ігор Воронченко, командувач Військово-морських сил України в 2016-2019 рр. (Україна) наголосив, що Росія збільшила потужності Чорноморського флоту до рівня, який дозволяє їй проводити операції на Півдні – в Середземному морі, Африці та Близькому Сході. Планується поповнити флот 6-ма патрульними катерами, 4-ма новими корветами і 4-ма малими ракетним кораблями.
Чорне море для Росії – це центр ваги в трикутнику Каспійське, Азовське та Чорне моря. Росія продовжує ескалацію і повзучу окупацію Чорного моря. Крим – це ключ до безпеки в Чорному морі та в ширшому регіоні. Потрібно провести аналіз слабких сторін Росії. Можна сказати, що без Криму не буде «володаря Кремля», а також без Криму не буде загрози деструктивних дій Росії, яка би загрожувала безпеці в Сирії, Північній Африці чи на Близькому Сході.
Для успішної деокупації Криму необхідні злагодженість і рішучість дій всіх західних партнерів та України. Сьогодні ми фактично плетемося в хвості, замість діяти на випередження Росії. Тому маємо повне панування Росії в Чорному морі. Звісно, Україна повинна нарощувати свій ВМС потенціал, сподіваюся підписані угоди з Британією, Туреччино та США дозволять Україні його наростити найближчим часом.
Доктор Мірча Міндреску, бригадний генерал (у відст.), колишній директор зі стратегічного планування Генерального штабу Румунії та директор національного коледжу оборони (Румунія) вважає, що навіть якщо Румунія, чи будь-яка інша країна регіону максимально розширить свою військову спроможність, цього буде недостатньо для стримування агресивних дій Росії. Отже, відповідь на цей виклик полягає у нашому стратегічному партнерстві з США. Американська військова присутність в Румунії була б правильною відповіддю на будь-які виклики, пов’язані з Росією, принаймні у військовій сфері. Рішення лежить у військовій сфері. Зростає розрив між нашими можливостями – тим, що ми можемо зробити в регіоні, і російськими можливостями. Ми також не будемо забувати про так званий невійськовий вплив – економіку, інформацію, все, що могло б зробити регіон привабливим для США і для наших європейських партнерів. Тільки спільними зусиллями ми можемо чинити спротив Росії.
Глен Ховард, Президент аналітичного центру Jamestown Foundation (США) вважає, що війна та конфлікт у Карабасі та військова перемога Азербайджану є головним поворотним пунктом на Південному Кавказі, який позначає Азербайджан як регіональну військову силу. Це змінює ландшафт регіону. Це має великі стратегічні наслідки для Ірану, і це має наслідки для майбутнього Вірменії. А також створює сухопутний коридор для Туреччини та Азербайджану до Нахічивана через Вірменію, який буде захищений російськими миротворцями. Отже, я думаю, що конфлікт є шаблоном для майбутнього конфлікту, і він також демонструє нездатність ОБСЄ, нездатність Сполучених Штатів і провал наших зусиль як посередників у досягненні миру в Карабасі.
За підтримки Туреччини Азербайджан був приречений на успіх у врегулюванні конфлікту після нескінченних десятиліть дискусій. До речі, тут можна провести паралель з адміністрацією Обами, яка дозволила Росії забрати Крим і нічого не зробила. Тож, різниця між Азербайджаном та Україною полягає в тому, що така регіональна сила як Туреччина надала свою підтримку.
Алла Гурська, експерт аналітичного центу Jamestown Foundation , Молодший експерт Міжнародного центру вивчення політики (Київ) (Україна/США), переконана, що Росія дуже успішно реалізує свої гібридні стратегії. Перш за все, Росія змінила стратегію інформаційних кампаній. Зараз вона перейшла від використання дезінформації до використання інформації на свою користь – вона бере факти і спотворює їх в очах українців, власних громадян та міжнародної спільноти. Тому Україні безумовно потрібен національний підрозділ швидкого реагування, відповідальний за відповідь на ці гібридні загрози. Яскравий приклад, це те, як Росія намагається покласти відповідальність за проблему дефіциту води в Криму на плечі України. Що Україна повинна зробити, так це повчитися в Росії використовувати міжнародне право для підкріплення власних державних рішень. Україна повинна бути на крок попереду і знаходити швидше відповіді на ці питання в міжнародному правовому полі. Також, Україна має комунікувати не лише в рамках ООН, але й на рівні двостороннього діалогу з країнами, що в Криму відбувається колонізація української території російськими окупаційними військами і що вирішення цих питань є повністю російською відповідальністю, або ж вона має відступитися від своїх окупаційних дій.
Дімітар Бечев, старший науковий співробітник Атлантичної ради, директор Інституту Європейської політики, (Софія, Болгарія) наголосив, що Росія загрожує Болгарії не лише з точки зору жорсткої сили, що витікає із нарощування військових спроможностей, мілітаризації Криму, а також наявності крилатих ракетних систем на різних платформах, які можуть бути націлені на країну. Росія загрожує Болгарії також через економічний вплив на країну. В Болгарії велика кількість російських енергетичних компаній, таких як “Лукойл”, “Нафтогаз”. Біля Бургаса є величезний нафтопереробний завод, який належить Росії. Керівники цих компаній просять політичної прихильності і мають пропуск за куліси болгарської політики. Інша сфера – засоби масової інформації, які сприяють великій поляризації у Болгарії. Якщо ви хочете почати бій з Росією в будь-якій сфері, вам потрібно буде виграти внутрішню битву, оскільки буде багато спротиву зсередини країни.
Доктор Сергат Гувенц, професор з міжнародних відносин Університету Кадіра Хаса (Туреччина) вважає, що оскільки можливостей Туреччини недостатньо для протистояння російським військовим у Чорному морі, присутність НАТО в цьому регіоні може стати більш прийнятною, ніж це було раніше. Оскільки Туреччина не може протистояти Росії у військовому плані, вона виводить військовий аспект протистояння на другий план, тоді як інші питання, такі як енергетика, виходять на передній план. І яскравим прикладом цього є те, що Туреччина почала досліджувати видобуток природніх ресурсів та головним чином газу у Чорному морі.
Сонер Кагапті, Директор програми дослідження Тучеччини при Вашингтонському університету політики Близького Сходу (США) зазначив, що зараз Туреччина є гравцем одночасно у Сирії, Лівії та на Південному Кавказі. Але короткострокові вигоди від цих кампаній не перетворюються на довгострокові вигоди для Туреччини. Кожного разу, коли турецький уряд йде на угоду з Путіним, це штовхає Туреччину ближче до Росії. Туреччина вже зараз є залежною від Росії в Сирії, адже ще 2-3 мільйони біженців у Туреччині – це те, з чим не зможе впоратися навіть президент Ердоган.
За допомогою Карабаху Путін одним пострілом вбив п’ятьох зайців. Він забезпечив постійну російську військову присутність у регіоні в цілому. Він забезпечив повернення Вірменії до імперії. Він позагравав до Азербайджану, він, взагалі, зробив усіх щасливими і крім того, ще більше відтягнув Туреччину від США.
Відео вебінару можна переглянути тут: https://www.youtube.com/watch?v=A2UmUV4aiTc
Форум відбувається за сприяння Трасту Чорного моря Німецького фонду Маршала, Відділу публічної дипломатії НАТО та Фонду Ганса Зайделя.
Інформаційні партнери: Український тиждень, Цензор.Нет, 24 канал, “Фактор безпеки”, Громадське радіо, Zaxid.net, Збруч, Радіо свобода/Крим.Реалії.