Чому інформація у сучасному вигляді стала найдорожчим товаром та основною загрозою для людства, що породила нових олігархів. Що маємо вже і до чого треба бути готовим.
Основні висновки експертів Львівського безпекового форуму-2020.
Епоха інтернету, яка багато обіцяла у сфері свободи слова, отримала протилежні очікування: інтернет став сучасним полем бою, кібератаки – частиною війни. А неконтрольований потік інформації перетворився на владу, яка вже загрожує демократичним процесам та довірі один до одного. Люди перестали розуміти, скільки сьогодні інформації є у самій інформації. Та як сталося, що вона стала подекуди дорожчою навіть за золото і нафту та створила нову касту олігархів.
Онлайн-платформи стали онлайн-монополістами. А нові олігархи – бенефіціарами інформації
Олександр Фільц – психотерапевт та громадський діяч:
– У 30-50-х роках ХХ століття було створено концепцію масового споживання. В її основі проста ідея – продукт має бути короткотривалим: недовго жити, постійно оновлюватися, бути цікавим для примітивних інстинктів людей. Так ось сучасна інформація, зокрема соцмережі, також перетворилася на короткотривалий продукт масового споживання, який заробляє на себе.
Дмитро Золотухін – засновник Інституту постінформаційного суспільства:
– Усі найбільші онлайн-платформи нашого часу: Google, Apple, Facebook, Amazon – це велика четвірка онлайн-монополістів GAFA, засновані на концепції збільшення прибутку за рахунок «економіки уваги». Світова економіка та її маркетинг нині побудовані на абсолютно нових концептуальних засадах людської уваги. Однак ми досі не знаємо достеменно, як саме ця “економіка уваги” побудована, як вона функціонує та чи реально застосовувати до неї обмеження так само, як держави застосовують обмеження до реального сектору економіки.
Якщо говорити про демократію та олігархів, то нині найнебезпечнішими є олігархи, які контролюють такі платформи. Ми щодня лайкаємо, логінимося і коментуємо, перебуваючи під контролем найбільшого у світі тоталітарного режиму. Людей, які встановлюють ці правила, ніхто не обирав. Не можуть найбагатші люди планети, як Марк Цукерберг, Джеф Безос, Джек Дорсі та інші, контролювати настільки масивні та потужні канали донесення інформації. Це та сфера, в якій ми маємо врегулювати інформацію, аж до націоналізації таких каналів.
Франц Герадтс – нідерландський філософ:
– Ми перебуваємо на ранніх етапах реального глобального конфлікту. Це конфлікт між демократами і новими олігархами. Сьогодні одним із важливих товарів та однією із вагомих форм формування капіталу є інформація. Яка стала найважливішою формою створення нового олігархічного статку. Тобто у нас є старі олігархи і нові, які будують свої статки на інформації. Тому інформація сьогодні – це поле битви. І воно присутнє в кожному суспільстві. І останній показовий приклад – це COVID-2019. З історичної точки зору, ми створили умови для правди в плані природи, науки. Але якщо говорити про суспільство, то ми ніколи не замислювалися, які умови треба для суспільної правди.
Далі Банкаускайте – литовська експертка із вашингтонської аналітичної організації Центр дослідження європейської політики:
– Наша головна проблема полягає в тому, що ми не знаємо: скільки інформації міститься у самій інформації, яку подає медіа. Чи справді сучасні медіа виконують свою місію надавати інформацію та забезпечують право на інформацію. Бо сучасні медіа кишать кліше, а не змістом. І це ставить під сумнів демократичні принципи інформування. Йдеться про отримання прибутку, торгівлю базовими речами, такими як наш час чи увага. Сьогодні використовують методи соцмереж, рекламування – загравання із нашою психікою. Тому важливо переглянути, у чиїй власності перебувають медіа . Відрегулювати баланс між оплаченим вмістом і неоплаченим. Йдеться про маркетингові стратегії .
Дезінформація – не про медіа. Це проєкт спецслужб
Дмитро Золотухін – засновник Інституту постінформаційного суспільства:
– Для мене дезінформація не є феноменом медіа. Це спецоперації спецслужб, військових формувань чи розвідувальних органів. Якщо ми визначимося з термінологією і вважатимемо дезінформацію частиною роботи спецслужб, то можемо її заборонити як шкідливу та небезпечну діяльність. Наразі дезінформація перебуває поза міжнародним і національним регулюванням. Якщо медіа свідомо дезінформує і є докази цього, таке медіа не має права на існування в демократичному світі. І коли ми це усвідомимо, нам буде легше вибудовувати кордони навколо цього явища.
Олександр Фільц – психотерапевт та громадський діяч:
– Сучасна інформація перебрала на себе всі ознаки сучасної релігії зі своїм кліром, жерцями, зі своєю закритою кастою, яка оперує інформацією, як заманеться. Інформація стала сучасною релігією з усіма рисами церковної влади.
Що робити. Інформаційний захист
Бен Ходжес – співголова Львівського безпекового форуму, генерал-лейтенант у відставці, екскомандувач сухопутних сил ЗС США в Європі:
– Дезінформація – це безперечна загроза. Вона може поставити під сумніві та підірвати згуртованість НАТО. А згуртованість НАТО – це наш гравітаційний центр, це те що робить НАТО чимось особливим. І Кремль всіляко використовує ці методи, аби підірвати між країнами довіру. Є багато спроб забити клинок у відносини США та ЄС. І це відчиняє двері до ще більшої дезінформації.
Томас Ерндль, депутат Бундестагу:
– Так, зв’язки між США та ЄС послабшали і до цього неабияк долучилася Росія. Це правда. Але проблема в тому, що ми недостатньо розповідаємо про загрози від самої інформації, зокрема дезінформації, не пояснюємо, чому це важливо. Тож назріла ситуація у напрацюванні стратегічної комунікації, аби посилити опірність людей до дези. І в це треба багато інвестувати.
Треба більше інвестувати у протидію дезінформації у соцмережах. Наші діти мають розуміти, що таке медіаграмотність і розуміти, що таке ненадійне джерело інформації. І це є вагомим моментом в освітньому аспекті. І я не впевнений, що ми, у Німеччині, приділяємо цьому достатньо уваги.
Двадцять років тому ми думали, що інтернет стане проривом для свободи в цілому світі, це стане кінцем тоталітарних і авторитарних систем. Але вже сьогодні зрозуміло, що інформація є потужним інструментом для недемократичних та тоталітарних систем, що дає їм можливість контролювати ціле суспільство. Має існувати відповідна законодавча база, яка надасть інструменти боротьби з мовою ворожнечі чи іншими викривленими меседжами, які ми бачимо в соцмережах.
Підготувала Вікторія Доскоч
Головне фото: pixabay