370 років тому сталася подія, яка змінила історію в Східній та Центральній Європі та розпочала добу відродження сучасної української державності.
Після переможної війни над Польщею, яка славилася могутньою армією, було утворено самостійну об’єднану Українську Державу – із власними збройними силами, сталими кордонами, митною, фінансовою, поштовою службами та успішною дипломатією. Вперше український народ одностайно виступив за національне визволення та підтримав свого гетьмана, фундатора державності – Богдана Хмельницького.
Розпочалася нова епоха історії України, в якій український народ усвідомив себе однією нацією. Попри складні політичні стосунки з Оттоманською Портою та Московським царством, перерозподілом сфер впливу в Європі, козацька держава, яку створив Хмельницький, проіснувала понад 150 років і її визнали європейські та азійські монархи.
1764 року Катерина ІІ знищила визнаний на міжнародному рівні Український Гетьманат, а у 1775 році – Запорозьку Січ. Відтоді існування України постійно ставили під сумнів, а українці кілька століть поспіль були позбавлені власної держави. На початку ХІХ століття імперській ідеології вдалося остаточно стерти відмінності між українськими та російськими народами – українців переконали, що вони з росіянами – брати.
Наслідки російської колонізації, яка понівечила ментальність українського народу, ми відчуваємо й нині. Приклад цього – війна, яку вкотре розпочала Росія проти України. Війна за сфери впливу та за свідомість. І закінчиться вона, коли українці нарешті зрозуміють, що історію своєї держави треба вчити крізь призму її суверенітету.
Про давні корені української національної ідеї та бажання українців відродити свою історію. Про фундатора державності, найвидатнішого гетьмана України – говоримо з провідними українськими істориками Іваном Сварником та Тарасом Чухлібом.
Не 28, а 370 років української державності
– Коли насправді розпочинається відлік України як незалежної держави: 1991 року, коли було проголошено незалежність, 1918 року, коли було проголошено УНР, чи за часів Богдана Хмельницького, який відродив Українську Державу у вигляді Гетьманату від часів Київської Русі?
Іван Сварник: У відкритому доступі є чимало архівних документів, які свідчать про давнє коріння Української Держави. Це проливає світло на події Гетьманщини. Інше питання, що українці занадто довго вчили історію власного народу за версією окупантів. Сам Хмельницький чудово знав українську історію, у своєму листуванні, гетьманській переписці, неодноразово підкреслював спадковість козацької держави від Київської Русі, активно послуговувався української мовою навіть у перемовинах під час переписки з польським королем.
Українці занадто довго вчили історію власного народу за версією окупантів
Тарас Чухліб: Вперше на термін “Україна” натрапляємо в Київському літописі ще за 1187 рік. А вже у другій половині ХVІ століття Україною називають історичний край, де проживає відмінне від поляків і литовців населення, – русини. Коли Богдан Хмельницький створює державу, постає серйозне на той час питання, як її назвати. Титулувався Хмельницький як гетьман військово-політичної організації козаків Військо Запорозьке. Втім коли гетьман розпочинає перемовини з послами провідних на той час країн світу, розуміє, що назву Військо Запорозьке належно не сприймають на європейському та азійському континентах. Тож одночасно використовує назви Русь та Україна для означення новоствореної держави.
Іван Сварник: Збереглося чимало історичних джерел, які засвідчують, що Хмельницького за життя називали князем Русі. Та й сам він після першого року війни заявляв польським комісарам: “Визволю з лядської неволі народ руський увесь. Бог мені дав, що я є єдиновладцем, самодержцем Руським”.
Тарас Чухліб: Але річ у тім, що назву Русь у ті часи використовували вже польські королі. Вони титулувалися як королі Польщі та Великі князі Литовські і Руські. Також князем Русі у той час називався московський цар Олексій Михайлович.
Тож Хмельницький, який активно впроваджував політику зіштовхування московського царя з польським королем, турецьким султаном, а згодом – швецьким королем, не міг також іменуватися цим титулом. Відтак виводить етнографічну назву історичного краю “Україна”, де проживали русини, на політичний рівень. І вже після “Березневих статей” із Московським царем (1654 року) майже в кожному листі до царя, польського короля чи турецького султана вживає назву “Україна” як територію, якою володіло Військо Запорозьке. До речі, збереглися архівні матеріали, які засвідчують, що терміном “Україна” нерідко послуговувався московський цар Олексій Михайлович.
Зародки української нації як етнічного утворення починаються від часів великого переселення народів V–VI століття. Але офіційно, на політичному рівні, називатися Україною, українським народом, українцями ми стали за часів Хмельницького, коли було укладено Зборівський_договір. Бо саме від нього й розпочинається відлік створення України як держави. Тому сьогодні Україні як державі не 28 років, а принаймні 370 років!
Іван Сварник: Богдан Хмельницький відродив українську державність, яку ми втратили після падіння Галицько-Волинського королівства. Нині справа за популяризацією історично доведеного факту. І починати варто зі шкільних підручників.
Богдан Хмельницький відродив українську державність, яку ми втратили після падіння Галицько-Волинського королівства. Нині справа за популяризацією історично доведеного факту
Історична довідка
1648 року Богдан Хмельницький очолив повстання, яке згодом переросло в національно-визвольну війну проти Речі Посполитої.
Спочатку повстанці відстоювали рівні політичні права для українських козаків, шляхти та духовенства в межах Речі Посполитої. Бо після Люблінської унії український народ остаточно втратив свою державність і опинився в польській неволі. Тривала запекла боротьба за права Русі, за її державне утворення, які би прирівнювалися до прав, скажімо, Литовського князівства. Однак польська шляхта була категорично проти такого рівноправ’я. І це лише додало підстав для війни не лише проти шляхти, а й проти короля.
Вперше в історії України проти спільного ворога об’єдналися всі верстви населення: від селян до дрібних шляхтичів та духовенства. Цьому також посприяли численні перемоги в битві під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями, облога Львова та Замостя – як наслідок визволення з-під гніту Речі Посполитої великої території України.
Хмельницький ставить за мету об’єднати всі землі етнографічного розселення українців. А саме – традиційно козацьку Україну з Галичиною, Волинню й Поділлям і встановити там державно-адміністративний устрій Війська Запорозького.
2 січня 1649-го року Богдан Хмельницький як гетьман Війська Запорозького в’їхав до Києва через Золоті ворота. Його почесно зустрів кількатисячний натовп на чолі з єрусалимським патріархом Паїсієм, київським митрополитом Сильвестром Косівим із духовенством. Патріарх назвав козацького ватажка “князем Русі”. А спудеї Києво-Могилянської колегії – “Мойсеєм, спасителем… народу руського з неволі лядської, Богом даним, тому й Богданом названим”. Тріумфальна зустріч Хмельницького в Києві промовисто засвідчила, що початок нової козацько-гетьманської держави закладено.
(За матеріалами відкритих джерел)
Перший гетьман вільної України
– Богдан Хмельницький зумів відродити та об’єднати Україну у формі Гетьманату. Чи були такі спроби до нього?
Тарас Чухліб: Виникнення Хмельниччини було питанням часу. Ще за довго до повстання Богдана Хмельницького, яке переросло в національно-визвольну революцію, вже були непоодинокі спроби відродити кордони, об’єднати українські землі та виступити проти Корони.
Перше велике козацьке повстання відбулося у 1591-1593 роках під проводом Криштофа Косинського, яке згодом продовжили Северин Наливайко, Дмитро Гуня та Карпо Скидан. Про єдину й нероздільну Україну аж до Перемишля та кордонів Київської православної митрополії неодноразово говорив і попередник Хмельницького – Петро Сагайдачний.
Тож Хмельницький, по суті, став гідним продовжувачем попередніх визвольних змагань, акумулюючи політичні, економічні та соціальні гасла, які були актуальні для всіх верств населення: “Війна за волю”, “Війна за віру”, “Війна проти шляхти”, “Війна за Україну Руську» як державне утворення. Власне через це Хмельницького чи не вперше в історії України одноголосно підтримали всі верстви населення: від селянства та міщанства і дрібної шляхти до духовенства.
Хмельницького чи не вперше в історії України одноголосно підтримали всі верстви населення: від селянства і дрібної шляхти до духовенства
Іван Сварник: До речі, початково правову й судову боротьбу за права українців очолювали міщанські братства у Львові, Києві, Перемишлі та в інших містах, їх активно підтримувала українська знать. Це давні українські династії Острозьких, Ружинських, Чорторийських, Вишневецьких. Однак у кінці ХVІ – на початку ХVІІ століття вони ополячилися. На той час, зважаючи на політику Речі Посполитої, багато української аристократії приймало католицьку віру. Це давало неабиякі привілеї, зокрема змогу балотуватися до польського сейму й займати керівні посади в державі.
Напередодні вибуху Хмельниччини козацтво розраховувало поновити свої права та привілеї під час війни з турками, яку планував король. Небажання польської шляхти, передусім магнатів, воювати, викликало постанову сейму 1646 року про заборону війни й показало безсилля центральної влади щодо “короленят” – так називали тоді Потоцьких, Калиновських, Вишневецьких та інших магнатів, які володіли величезними латифундіями на Україні. У цій ситуації сваволя панів посилилася ще більше.
Тарас Чухліб: Тож під час другого етапу повстання з України почали примусово виселяти шляхту, яка ототожнювала себе з польськістю та римо-католицизмом. У козаки вже йдуть не лише селяни, а й міщани. І це було унікальним явищем для тогочасних революцій, які відбувалися в багатьох країнах світу.
Полякам було чого боятися. У донесеннях польських спостерігачів до Варшави поляки скаржаться на тверді наміри гетьмана відродити велику державу українців, яка існувала за часів київських князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого…
Іван Сварник: Як вказує у своїх дослідженнях Іван Крип’якевич, козацька держава 1648 року охоплювала лише частину українських земель – Київське, Чернігівське й Брацлавське воєводства Речі Посполитої або три пізніші російські губернії: Київську, Чернігівську й Полтавську. Богдан Хмельницький відчував обмеженість цієї території і заявляв про прагнення визволити від поляків не лише Наддніпрянщину, а навіть усю Русь “по Львів, Холм і Галич”. Етнічною межею України на заході гетьман бачив Віслу.
Зовсім не випадковими були козацькі походи на Львів і Замостя. Вони супроводжувалися повстаннями чи виступами місцевого населення й запровадженням козацького ладу. В переговорах із Швецією та Семигороддям Хмельницький проголошував “право старої Руси або України аж по Віслу”. Позитивний перебіг подій на півночі дозволив гетьманові заявити претензію на всю Білорусь, аж до Прусії.
– Чи важливо було для Хмельницького як фундатора Української Держави заручитися підтримкою Вселенських патріархів?
Тарас Чухліб: На ведення Священної війни, яка захищала і утверджувала православну віру, Хмельницького благословив сам Єрусалимський патріарх Паїсій. І прирівняв гетьмана до Костянтина Великого, римського імператора, який прославився тим, що проголосив християнство державною релігією Римської імперії. Це неабияк надихнуло гетьмана, який добре розумів значення православного духовенства у становленні нової влади в Україні.
Впродовж гетьманування Хмельницький видавав універсали та інші правові документи, спрямовані на збереження та розширення володінь Української Православної Церкви, що існувала у вигляді Київської митрополії під зверхністю Константинопольського вселенського патріарха. Під час переговорів з польським урядом постійно фігурувало питання про зрівняння православних у правах з католиками, скасування церковної унії та повернення православному духівництву всіх його храмів і маєтностей. Наприклад, однією з вимог Богдана Хмельницького до Варшави – дозволити чотирьом православним єпископам з України засідати спільно з римо-католицькими біскупами в сеймі Польсько-Литовської держави…
Історична довідка
В основу державотворчого процесу Хмельницький заклав модель військово-територіального поділу та систему організації публічної влади. Найвищим законодавчим органом держави Гетьманщини стала Генеральна рада. Було запроваджено виконавчу й судову владу, Генеральну та Старшинську раду. Гетьман був главою й правителем України. Він очолював уряд і державну адміністрацію, був головнокомандувачем, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати загальнообов’язкові для всіх нормативні акти – універсали. Сьогодні факт існування козацької держави є беззаперечним та історично доведеним.
(За матеріалами відкритих джерел)
– Які є основні критерії того, що Український Гетьманат, який створив Хмельницький, був повноцінною державою?
Іван Сварник: Вперше Хмельницький створює структури, які працюють суто на українську державу. Це митна, фінансова, поштова, судова служби, внутрішня та зовнішня торгівля. Гроші вже зосереджувалися у державній скарбниці, а не в королівській. Отож, йшли на розвиток молодої держави. Це промовистий показник повноцінного функціонування козацької держави.
Становище міщан поліпшувалося, адже в містах було ліквідовано засилля іноземців та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами й торгівлею. Хмельницький зумів підняти залишки української шляхти для розбудови країни.
Молодою державою гетьман керував спільно з провідною верствою – козацькою старшиною. Важливу роль у державі відігравали демократичні інституції козацтва – загальні та старшинські ради, які вирішували найважливіші питання: державного устрою, війни та миру, міждержавних союзів та угод.
Хоча в умовах війни демократичні органи діяли обмежено, багато питань гетьманові доводилося вирішувати негайно, залучаючи до обговорення полковників і генеральну старшину. У складі останніх були не лише козаки, а й представники міщанства, селянства, шляхти, духовенства. Тож держава Хмельницького насамперед була загальнонародною.
Вперше Хмельницький створює структури, які працюють суто на Українську Державу. Це митна, фінансова, поштова, судова служби, внутрішня та зовнішня торгівля. Гроші вже зосереджувалися в державній скарбниці, а не в королівській
Тарас Чухліб: Хмельницький започаткував новий адміністративно-територіальний устрій – полково-сотенний. Так, вже 1648 року з’явилося кілька десятків козацьких полків, серед яких також Любартівський, Гомельський, Буковинський, що охопили територію колишніх воєводств Речі Посполитої. Вони стали першими державними утвореннями нової Русі-України.
І мова не лише про суто військові одиниці. Це радше адміністративно-територіальні одиниці, де кожен козак, який входив до козацького реєстру, скажімо Київського чи Брацлавського полку, мав свою землю та господарство. Тож за потреби – йшов з власною зброєю на війну, а після її закінчення повертався додому.
Історично ця система себе виправдала. Адже Україна фактично розривалася між регулярними нападами Кримського ханства, Османської імперії, Польського королівства. І, навіть коли Катерина ІІ скасувала титул гетьмана та гетьманство на Лівобережній Україні, полково-сотенний устрій діяв ще до кінця 18 століття.
Кордони молодої козацької держави офіційно визнали у тогочасному світі
– Чи було визнано кордони молодої козацької держави на тогочасному міжнародному рівні?
Тарас Чухліб: Впродовж ХV–ХVІІ століть в Європі активно тривав період перерозподілу сфер впливу, виникали нові королівства, імперії та держави. Європейський континент нагадував картатий конгломерат монархій: абсолютних, обмежених, номінальних, національних, олігархічних республік, як Венеція та Гену, федеративної Голландії та Швейцарії. Серед них – і Український Гетьманат, що виник у середині ХVІІ століття в результаті революції на території Речі Посполитої.
До речі, українська революція, яку розпочав шляхтич і козацький старшина Богдан Хмельницький, стала своєрідним продовженням загальноєвропейської Тридцятилітньої війни 1618–1648 років. Бо її провідники довершували ті завдання, які не змогли вирішити керівники антигабсбурзької коаліції в першій половині ХVІІ століття, а саме – протидіяти планам Австрійського дому щодо відновлення та розширення наднаціональної Імперії Габсбургів доби Карла V. Тож виникнення нової національної держави на східних землях Речі Посполитої не лише ослабило цю могутню країну, а й зруйнувало габсбурзьку концепцію “східного бар’єру” в планах модернізації Священної Римської імперії.
За Хмельницького Україна здобула не лише внутрішньополітичне визнання та станові привілеї для козацтва, а й міцно утвердилася на міжнародному рівні.
На той час дипломатію Української Держави визнало багато країн світу – Австрійська та Османська імперії, Бранденбурзьке курфюрство, Венеціанська республіка, Шведське королівство, Прусське герцогство, Волоське і Трансільванське князівство, Військо Донське, Кримське ханство, Буджацька та Калмицька орди. Особливі відносини встановлювалися з Річчю Посполитою та Московським царством. Богдан Хмельницький домігся мирних відносин з Туреччиною та розпочав процес переговорів щодо виходу Української Держави до берегів Чорного моря. У геополітичній структурі Європи козацька Україна утвердилася як фактично непідлегла держава.
Розмовляла Вікторія Доскоч.
Статтю створено у співпраці та за підтримки Фонду “Великий льох“