Чорноморська безпека: чого боятися та як зону агресії перетворити на успішний регіон

Основні висновки експертів Львівського безпекового форуму

Росія перетворила зону торгівлі – Чорне море – на демонстрацію власної сили, яку активно нарощує. Сьогодні сумарний залп ракетної ядерної зброї російських сил – понад 80 тонн. Цього достатньо, аби знищити  півсвіту. Проте НАТО досі не вбачає в цьому загрози для Чорноморського регіону. Країни, які вже постраждали від російської агресії, протилежної думки.

Чи можливо ще перетворити регіон Чорного моря на однаково відкритий для всіх партнерів, безпечний та успішний? Рішення для сучасних викликів – від експертів Львівського безпекового форуму.

Анексія Криму, 2014 рік. Військові РФ оточили українську військову базу. Фото: nato.int

Що відбувається у Чорному морі

Росія позбувається партнерів у Чорному морі і створює повністю підконтрольну зону

Витіснити зовнішніх гравців з Чорноморсько-Азовського регіону Росія намагалася ще із 2008 року. За спостереженнями експертів ЛБФ, до 2014 року через бездіяльності західних країн, РФ створила зону контролю над східною частиною Чорного моря. Після окупації Криму вона також провадила політику закритої зони для держав вже у північно-західній частині Чорного моря та повного там домінування. Для цього Росія активно мілітаризує Кримський півострів, відновлюючи інфраструктуру та сили флоту, якими вони були ще за часів Радянського Союзу. За словами експерта з Центру “Глобалістики XXI”Павла Лакійчука, сьогодні російський флот має понад 20 бойових одиниць, зокрема три фрегати, чотири ракетні катери та шість підводних човнів. Сумарний залп ракетної зброї російських сил становить понад 80 тонн, з них на дистанцію понад 1400 км ( на якій, до речі,  знаходиться Середземне море) – 40 т. Цієї зброї достатньо, аби знищити цілі не лише у Чорному чи Середземному морі. Ядерна зброя у такій кількості може знищити півсвіту. Наразі на півострові сформоване достатнє ударне угруповання. “І все це, – каже Павло Лакійчук, – щоб протистояти  діям НАТО, витіснити партнерів із акваторії Чорного моря і створити там повністю контрольовану зону РФ”. Ну і звісно показати Україні та Грузії свій бойовий ракетно-авіаційний потенціал.

“Кораблі НАТО в українських портах – як гарантія, що росіяни не нападуть”

“Кораблі НАТО, а особливо США, обов’язково мають відвідувати українські порти. І насамперед у періоди загострення довкола України чи Грузії у Чорному морі”, – вважає Павло Лакійчук. Річ у тім, що з точки зору міжнародного морського права військовий корабель має статус екстериторіальності, тобто його територія є територією держави. “Тому якщо такий корабель стоятиме в Одеському порту, то росіяни на Україну не нападуть. Це буде своєрідною гарантією”, – каже експерт Центру “Глобалістики XXI”.

Однак варто також розуміти, що замість українців нашу державу ніхто інший не зможе захистити. Нам можуть лише допомогти із озброєнням. Адміністрація США допомогла із протитанковими ракетними комплексами (ПТРК) FGM-148 Javelin. Нині Україна сподівається на допомогу від вже нової адміністрації США. Для Чорноморської акваторії це дуже важливо, поки в Україні розроблятимуть власні ракети “Нептун”.

За словами Павла Лакійчука, треба і надалі співпрацювати в розбудові наших військово-морських баз в акваторії Чорного і Азовського моря та включити їх в єдину інформаційну систему. Інформація та своєчасний обмін даними дозволить Україні вчасно реагувати.

Липень 2018. Корабель НАТО у порту Одеси. Фото: Фейсбук ВМС ЗС України

Віцепрезидент Атлантичної ради Грузії, співробітник програми the Next Generation Leader Fellow при Інституті міжнародного лідерства Мак-Кейна Бату Кутелія також наголошує: “Весь Чорноморський регіон є невід’ємною частиною європейської безпеки. Тому треба думати, як зменшити роль РФ. Бо Росія понад усе прагне закрити цей регіон для багатьох гравців. Для своїх цілей вони використовують і військові, і політичні засоби. Тож багато залежатиме від поведінки регіональних гравців, зокрема чи буде Грузія автократичної чи демократичною країною”. Тому і каже, що сьогодні стратегічно важливо розширити можливості НАТО у цьому регіоні.

Основні загрози Чорноморській безпеці від міжнародних експертів Львівського безпекового форуму: 

Війна.

Подальша мілітаризація Чорного моря.

Відсутність стратегічного інтересу США та стратегії у намаганні впоратися із російською агресією.

“Російські військові бази за кордоном – гачок, за який Росія смикає”

Чинні військові бази Росія має в більш ніж десяти країнах світу. Вона надалі продовжує розширювати свою присутність за кордоном. Нарощувати витрати на оборону навіть попри значне зменшення витрат на інші галузі. Україна, Білорусія, Вірменія, Сирія – це не весь перелік країн, де є російські військові бази. І у всіх є війна. За словами експертів, після розпаду СРСР у питаннях озброєння Росія фактично почала все спочатку.

У всі часи російські військові бази на Кавказі та в Чорноморському регіоні були джерелом негативного впливу.

“Російські військові бази є досить небезпечним моментом, це такий собі гачок для утримування влади”, – каже ексзаступник секретаря Ради національної безпеки Грузії Бату Кутелія.

Грузії свого часу вдалося позбутися російської військової бази. Кутелія пригадує, що тоді не всі представники НАТО вірили, що грузинам вдасться позбутися російських баз на своїй території. Та, на щастя, їм вдалося дотриматися твердої позиції. Україна та Вірменія цього не зробили».

Україна фактично наприкінці домовленостей пішла на компроміс і залишила в Криму військово-морську базу. Ми вже побачили, чим це закінчилося.

“Загалом є багато паралелей між Україною і Вірменією, – зазначає експерт ЛБФ із Грузії. – Ще донедавна Вірменія також вірила, що Росія – це гарант безпеки в регіоні. Але очевидно, що надалі ця думка вже не буде такою популярною. З часом невдоволення російською військовою присутністю лише зростатиме. Звичайно, багато що залежатиме від керівництва Вірменії. Думаю, у вірмен буде ще не одна нагода переконатися, що Росія не надійний партнер і їхнє партнерство неповноцінне. Бо вірмени радше є заручниками російських політичних інтересів. Проте наразі Вірменія має золоту нагоду таки розпочати процес витіснення військової бази з території своєї країни. Але однозначно їм потрібна зовнішня підтримка”.

2008 рік, коли Росія напала на Грузію, став визначальним у підриві усталеного світового порядку. Фото: eurointegration.com

Скільки і кому треба часу, аби нарешті зрозуміти, що Росія – агресор №1, а  не союзник”

2008 рік, коли Росія напала на Грузію, став визначальним у підриві усталеного світового порядку. Дехто хотів, аби світова спільнота вважала події у Грузії конфліктом суто між Росією та Грузією. “Та коли Росія пішла далі і почала захоплювати території України, відкрито втручатися у справи інших країн, стало зрозуміло, що формуються нові правила гри, нові зони впливу”, – підсумували експерти. Росія намагається втручатися в політичну, економічну  та безпекову ситуацію країн. І очевидно не буде зупинятися на Сирії чи Кавказі, які вона вже перетворила на гарячі точки.

“Сьогодні у конфлікті на Кавказі Росія вдається навіть до релігійної складової, що раніше було хіба на Балканах. Нині ми бачимо навіть це. Якщо до цієї ситуації додати релігію та емоцію, то вийде дуже небезпечна формула. Поляризація суспільства і створення конфліктів, зокрема міжнаціональних, – основний підхід російської політики. І західній спільноті треба чимало років, аби зрозуміти, що Росія уже не є партнером, а є супротивником №1”, – наголосив Бату Кутелія.

За словами експертів Львівського безпекового форуму, наразі Кавказький регіон Чорного моря починає формуватися як ключова частина безпеки. І що раніше країни НАТО зрозуміють усі загрози для Чорноморського регіону, то швидше їх вдасться уникнути.

Небезпеки у Чорному морі немає? Чому Членам НАТО треба краще вчити географію

Партнери із Чорноморських країн НАТО не бачать у діях Росії загрози: а саме експансії Росії у Чорноморському регіоні. Таку поведінку генерал-лейтенант у відставці, екскомандувач сухопутних сил ЗС США в Європі Бен Ходжес пояснив просто – відсутністю елементарних географічних знань. Тому порадив представникам Брюсселя, Парижа, Берліна, Вашингтона, які займаються оборонними концепціями та стратегіями, переглянути географічну карту. Знайти на ній Чорне море, держави, які розташовані на його березі, і нарешті зрозуміти, чому воно має таке велике значення для Європи та США, а не лише України чи Грузії.

Туреччина має стати основним союзником НАТО

“Змінюються уряди, режими, але питання безпеки є незмінним. Сьогодні є очевидним, що, попри зайнятість Туреччини у Середземному морі, саме ця країна має стати ключовим союзником країн Чорноморського регіону. Я навіть не уявляю НАТО без Туреччини”, – заявив генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес. Також генерал наголосив, що попри все він вірить у великі змагання, які здатні запобігти великим конфліктам. Але за умови, якщо вони не суто військові, а й економічні, дипломатичні та інформаційні.

 

Вікторія Доскоч

Головне фото: Прямий