У Парижі досі збирають підписи, аби розібрати Ейфелеву вежу, а історичний Львів активно почали забудовувати ще за Австро-Угорщини. Цікаві факти про нові та старі будівлі поряд.
Класична і сучасна архітектури в історичних середовищах – топ-тема, однаково актуальна для України та старих європейських міст. І була такою в усі часи. Сьогоднішні історичні пам’ятки свого часу були новобудовами, які зводили на місці інших, ще старіших пам’яток. “Архітектура має змінювати життя городян на краще. Бо місто – це також і комфортне середовище для комунікації та соціальної активності”, – переконують одні. “Запровадити мораторій на будівництво в історичному центрі, а отже, експериментувати лише там, де вже втрачено історичне середовище”, – не менш аргументовано заперечують інші. Поки дискусія триває – міста експериментують.
Пряма мова
“Архітектура заради архітектури не має жодного сенсу”
Марко Савицький, керівник студії архітектурного проектування, співавтор закону “Про охорону історичних пам’яток”:
“Урбаністичні перебудови – це закономірний історичний процес, і почалися вони не в наші часи. До прикладу, у Львові – ще за часів Австро-Угорської імперії. Так, саме за австрійців у Львові було знищено багато середньовічних пам’яток архітектури: зокрема монастирі, дво- та триповерхові вілли у центрі Львова. Так з’явився проспект Свободи із новою багатоповерховою забудовою, яку нині до певної міри сприймають за історичне середовище міста. Так з’явилися комфортні просторі проспекти з місцем для культурного життя городян, чого лише вартий Оперний театр.
Загалом за австрійців відбулося чимало урбаністичних перетворень міста. Це для нас сучасний проспект Свободи – історичне обличчя міста. А для львів’ян кінця XVIII століття – це були модерні новобудови. А нині знаний і шанований архітектор Іван Левинський для своїх сучасників був насамперед прогресивним забудовником, людиною, яка змінювала звичний образ середньовічного, подекуди провінційного міста на більш сучасне, а отже, комфортніше. Бо сучасна архітектура – це насамперед там, де акцент зроблено на функцію та зміст, а не на форму. Форма – це лише додаткова складова.
До речі, і сьогодні деякі паризькі активісти збирають підписи, аби знести Ейфелеву вежу, яку свого часу зводили як тимчасову споруду і яка задала тренд для створення в місті радикальних архітектурних перетворень. Хоча мільярдам туристів та й самим французам важко уявити Париж без свого основного символу.
Я скажу більше, є чимало міст, які свідомо пішли на виключення зі списків ЮНЕСКО, аби, частково руйнуючи історичні будівлі, врятувати комфортне та безпечне проживання сучасників. Саме в такий спосіб міська влада Дрездена врятувала місто від транспортного колапсу. І що цікаво, більшість мешканців підтримала такий намір влади. Бо розуміла: побудова великої транспортної розв’язки, яка десь пошкодить історичні будівлі, вирішить низку інших проблем. Тому я завжди кажу, що архітектура заради архітектури не має жодного змісту. Тут значно важливіше зуміти визначити основні фактори, які формують образ міста, його основну цінність, завдяки чому воно таким збереглося – і вже від цього відштовхуватися у збереженні його автентичності”.
Старі та нові будівлі поряд. Закордонний досвід
Німеччина
Океанаріум в історичному центрі міста
Найпопулярніший в Німеччині океанаріум Ozeaneum розташований в самісінькому центрі старовинного містечка Штральзунд, який, до речі, у списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. У невеличкому містечку проживає майже 60 тисяч людей. Проте щороку його відвідує близько півмільйона туристів. А все завдяки океанаріуму, який, власне, і зробив невеличке містечко відомим на весь світ. Кажуть, архітектор сміливої за своїм задумом футуристичної будівлі захищав власний проект у штабі ЮНЕСКО. І, як бачимо, зумів переконати, чому хайтековий гігант має з’явитися в зоні охорони ЮНЕСКО.
І ще Німеччина. Квартири-капсули.
Франція
Ейфелева вежа
Сучасний символ Парижа, який приурочили до сторіччя з дня початку Французької революції та до відкриття паризької Всесвітньої виставки 1889 року, звели як тимчасову споруду. І досі частина активістів збирає підписи, аби демонтувати архітектурну пам’ятку столиці Франції.
Ще до початку будівництва, впродовж 1886 року, у пресі публікували статті та памфлети, в яких критикували конструкцію та форму вежі. Її називали трагічним вуличним ліхтарем, скелетом дзвіниці, чорною фабричною трубою. Вважали, що форма та гігантські розміри вежі розчавлять усі архітектурні пам’ятники Парижа: Собор Паризької Богоматері, церкву Сент-Шапель, вежу Сен-Жак, Лувр, Дім Інвалідів, Тріумфальну арку. Проти будівництва були такі французькі митці, як Олександр Дюма (син), Гі де Мопассан. До речі, останній регулярно обідав у ресторані вже збудованої вежі (нині ресторан “Жуль Верн”). На запитання чому, письменник відповів: “Це єдине місце в усьому величезному Парижі, звідки її не видно”.
Сьогодні, окрім туристичної функції, вежу використовують як майданчик для ретрансляторів радіо- і телевізійних станцій, а також мобільних операторів.
Завод в історичному центрі столиці Франції
Центр Жоржа Помпіду – завод або, як його нарекли сучасники, маніфест сучасної архітектури. Навіть співавтори проекту розповідали, що до останнього не розуміли, як вдалося таке побудувати у центрі Парижа. Відкриття футуристичного гіганта порівняли із ефектом бомби. Проте, як і з будівництвом Ейфелевої вежі, пристрасті невдовзі вщухли. А центр Помпіду став одним із найвідвідуваніших у світі. Центр має Музей сучасного мистецтва, велику бібліотеку, концертні та виставкові зали, Інститут дослідження та координації акустики й музики та широкий майдан перед Центром Помпіду. Оригінальність задуму будівлі – у можливостях вільного планування внутрішніх модулів. А майже всі інженерні системи – на фасаді.
Швейцарія
Швейцарію називають одним із взірців сучасного планування міста – вулиць, громадських просторів та сучасної архітектури. Тут полюбляють старі об’єкти перетворювати на зручні простори для сучасників. А середньовічні замки добре вживаються з шедеврами сучасної архітектури.
До речі, Швейцарія також відома великою кількістю архітектурних бюро.
Зразки швейцарської архітектури
Штаб-квартира ФІФА
Комплекс у Цюриху, що є офіційним штабом ФІФА і розташований в 7-му окрузі Цюриха.
І ще Швейцарія
Метро та підземні паркінги в старовинних містах
В Штуттґарті (Німеччина) працює легкорейкова система – Штуттґартський штадтбан. У центрі міста та густо забудованих районах, штадтбан прокладено під землею. Станції позначено символом “U”, що означає Untergrundbahn (метрополітен).
Під будівлею парламенту Відня – багатоповерховий підземний паркінг. За тамтешніми законами, пам’яткою можна вважати навіть нову будівлю, якщо вона становить культурну, історичну чи мистецьку цінність для суспільства.
Житловий будинок-корабель у Відні. Фото: urbanua.org
У Відні чимало прикладів реконструкцій старих будинків, коли мансардний поверх виконано у стилі, який часто контрастує із самим будинком. Загалом у столиці Австрії частенько трапляються забудови в історичній частині міста. Відтак місто навіть опинилося на межі виключення зі списків ЮНЕСКО. Та це не заважає надихатися віденськими прикладами поєднання старої і нової архітектури провідним архітекторам Європи.
Читайте також:Львів модерний. 9 будівель архітектора Левинського, які треба побачити на власні очі
Головне фото: urbanua.org