Перемога білоруського народу чи тотальний контроль Росії над Білоруссю у вигляді повзучої асиміляції? Про імовірні шляхи розвитку білоруських подій та як у вирішенні геополітичних питань можуть допомогти звичайні географічні карти, спілкуємося із співорганізаторкою Львівського безпекового форуму Оксаною Сироїд.
– Уперше за 26 років режиму Лукашенка білоруси не визнали президентські вибори легітимними. Масові протести не вщухають. Проте Лукашенко – досі президент. Що далі?
– Буде два альтернативних шляхи розвитку подій. Перший – побудований на розрахунку Росії. Другий – базуватиметься на волі білоруського народу. Росія намагається застосувати три основні інструменти впливу на Білорусь. Це повзуча асиміляція через маніпуляцію свідомістю і пропаганду. Вплив на країну через економіку, а також посилення військової присутності Росії в Білорусі під будь-яким виглядом.
Зупинити білоруські протести, які не вщухають вже кілька місяців, можна лише страшним терором, на кшталт радянських репресій 30-х років. Без російського втручання зробити це в принципі не можливо. Проте Кремль не погодиться на відкриту участь у терорі. І обере шлях вже звичної повзучої асиміляції через тотальну пропаганду та маніпуляцію свідомістю. У відкритих джерлах вже з’явилася інформація про те, що Росія дала в оренду Лукашенку пропагандистів із Russia Today. Фактично сьогодні саме вони відповідають за контент на білоруських медіа. Я припускаю, що згодом Кремль переконуватиме Лукашенка приватизувати всі білоруські ЗМІ на користь російських власників. Як це відбулося свого часу в Україні. Коли власниками українських ЗМІ стали проросійські олігархи. І така приватизація медіа для Росії – ідеальний сценарій подальшої асиміляції білоруського суспільства – через пропаганду та маніпуляцію свідомістю.
– Трохи детальніше про другий інструмент впливу – економічний?
– За минулі 350 років наміри Росії понад усе контролювати Чорне та Балтійське море не змінилися. Бо “Велика Росія” не можлива без виходу до цих двох морів, і саме ця річ завжди була в основі її геополітики. Окупація та незаконна анексія Криму та окупація Чорного моря Росії потрібна була, аби мати легкий доступ до Сирії та Лівії, які Кремль використовує як важіль впливу проти Заходу. І Білорусі, зважаючи на її географічне розташування, в цьому контексті відведено особливе місце.
Практично 90% світової торгівлі провадять водою. Хто контролює море, зокрема торговельні шляхи та їхню безпеку, той контролює світ. Росія ж позбавлена таких привілей, бо не має де торгувати і фактично займається піратством, не даючи торгувати іншим.
Здавалося б, до чого тут Білорусь, яка не має жодного моря? Всі відповіді – на карті Європи. Річ у тім, що між Білоруссю та російським анклавом – Калінінградською областю – є невеличкий перешийок, що з’єднує Польщу й Литву. Це Сувалки. Саме через нього проходить дорога, яка з’єднує порти Північної Європи з суходолом Центральної та Східної Європи. Я нещодавно їхала цією дорогою. Її оборот — тисячі вантажних фур щодня. Тобто це просто безкінечний потік. Через такий коридорчик Росія завжди може контролювати країни Заходу. Тому сьогодні для Росії понад усе важливо контролювати цей коридорчик як стратегічний важіль впливу. І диктувати свої правила гри. До прикладу, російські ЗМІ вже опублікували інформацію про те, що їхній прем’єр-міністр поїхав до Білорусі, аби змусити її змінити логістичні маршрути експорту білоруських нафтопродуктів. І це дуже тривожний сигнал.
Річ у тім, що через згаданий перешийок, Сувалки, білоруси експортують дизель, бензин та інші нафтопродукти, які вони переробляють із російської нафти. Частково таку сировину експортують в Україну. Проте більшість іде на Захід через литовські порти. А це означає, що Білорусь має із Заходом не лише експортні стосунки, а й логістичні, які є важливою складовою безпеки. Безпека – це ж не “піх-пах, ой-йо-йой”. Це не про постріляти. Безпека – це насамперед захист торговельних шляхів. Я хочу, аби люди розуміли, що коли йдеться про глобальну безпеку, вона не є абстрактною, вона є для чогось. Саме тому у світовому океані так багато американських авіаносців. Вони захищають свої торговельні шляхи, свій заробіток. І Білорусь цілком правильно зробила, коли налагодила логістику експорту саме через порти ЄС. Це безпечніше, дешевше та зменшує залежність від Росії.
І ось вимальовується ситуація, коли Росія фактично насильно домовляється із білорусами змінити логістичні шляхи. Аби перевозити весь експорт через Санкт-Петербург, що в принципі для білорусів невигідно. Бо це значно затратніше, росте ціна на транспортування, збільшується залежність від Росії, псуються зв’язки із ЄС, зупиняється одна із найголовніших торговельних європейських водних артерій. Для Заходу – це загроза, бо йдеться про частину Північноатлантичного альянсу. Адже, розвантажуючи в такий спосіб шлях, Кремль забирає ці торговельні шляхи і переорієнтовує їх через себе. А звільнену у такий спосіб територію у Сувалках може використати для подальшої агресії на країни Балтики. Знаючи Росію із її піратськими намірами, цілком очевидно, що там можуть з’явитися вже знайомі нам “зелені чоловічки”. Наприклад, у Польщі чи Литві. От вам і вся математика.
Тому заступник секретаря Держдепу США в розпал коронавірусної інфекції одразу виїхав до Литви. Де зустрівся із білоруською опозицією і заявив про свою підтримку. В такий спосіб також Захід намагається захистити торговельні шляхи. Бо геополітика це завжди про гроші, дуже великі гроші.
Посилення російської військової присутності в Білорусі як третій інструмент впливу
– Припускаю, що Кремль обов’язково посилюватиме свою військову присутність у Білорусі. Вже відбулися офіційні домовленості між Росією і Білоруссю про спільні російсько-білоруські щомісячні навчання на території Білорусі. В такий непрямий спосіб Росія вже укріплюється своїми військами на території Білорусі. Бо ж ніхто не буде виводити російські війська із Білорусі, щоб через місяць їх знову заводити в рамках щомісячних навчань.
Зрештою, Росії критично потрібна Білорусь з різних причин, зокрема, аби поборотися за подальший контроль над кордоном України. Тому вона боротиметься за Білорусь дуже сильно.
– Зважаючи на такий перебіг подій, чи не марна боротьба білоруського народу?
– У тому, що нині відбувається у Білорусі, є свої загрози, але є і можливості. Вперше білоруський народ у своїй більшості не визнав президентські вибори. І почав масово протестувати. Змотивувати ззовні таку велику кількість людей не можливо. І хоч у білоруських протестах імовірно задіяні різні енергії, але домінує однозначно білоруський народ та його інтереси. Бо тільки його енергія може тримати цей процес так довго. Тож як раніше вже не буде. Занадто багато чого сталося. Білоруси відчули момент гідності, зокрема і публічну підтримку від Заходу. “Полюбити назад” Лукашенка вони вже не зможуть, як і насильно культивувати в собі цю любов.
Можливо, білоруси ще чітко не визначалися зі своїми пріоритетами. Проте вони точно знають, чого саме не хочуть. Білоруси мусять пройти свій шлях до ідентичності, бо, як і Україну, Кремль тривалий час тримав як колонію.
Власне, тому вони ніколи не бачили в Росії загрози. Нині ж Росія оголошує лідерку білоруської опозиції у розшук, а Лукашенкові надає відкриту підтримку. І це неабиякий виклик для свідомості білорусів. Зараз їм треба час, зокрема для зіставлення погроз лідерці опозиції з мотивами свого протесту. Якщо цей процес протікатиме природно та без агресивного зовнішнього втручання, то друга хвиля протестів неминуча.
Наразі для них дуже важливо не боятися брати владу й вірити в себе. Суспільством, яке не вірить у власні сили, легко керувати.
– Що реального може запропонувати Україна білорусам?
– У геополітиці завжди треба шукати економічну вигоду. Білорусі потрібні торговельні шляхи та вихід до моря, і Україна може це запропонувати. Із Білоруссю нас поєднують сотні кілометрів кордону. Тому Білорусь для нас це і питання захисту нашого північного флангу. Зрештою, ми маємо те, що можемо запропонувати білорусам як народу, те, чого інші демократичні держави вже не пам’ятають, бо давно пройшли цей шлях. А ми ще маємо незабутий досвід цієї боротьби.
Розмовляла Вікторія Доскоч
Головне фото: TYT.BY