ЄС та НАТО переосмислюють свої підходи до гарантування безпеки, але їхня готовність поки що не відповідає рівню загроз
Про безпеку в Балто-Чорноморському регіоні. Про східноєвропейські спортивно-бойові клуби як імовірний осередок 5-ї колони в ЄС. Про важливе досягнення українських військово-морських сил за часів незалежності та чому українцям насамперед варто розраховувати лише на себе – в інтерв’ю з кандидаткою політичних наук, членкинею правління Ради зовнішньої політики “Українська призма” та спікеркою Львівського Безпекового Форуму 2019 Ганною Шелест.
– Чи змусила російська агресія щодо України переглянути власну готовність НАТО захистити свої кордони на суші?
– Тут не все однозначно. З одного боку, ми бачимо приклади посилення колективної безпеки. Скажімо, військові Німеччини, Великої Британії, Іспанії дислокуються в країнах Східної Європи та Балтії. І тут важлива не кількість, а демонстрація солідарності з боку країн-членів НАТО. Адже будь-яку провокацію з боку Росії щодо, скажімо, маленької Естонії вже буде розцінено як провокацію проти всього Північноатлантичного альянсу. І це дуже важливо.
Пам’ятаємо, що РФ з перших днів своєї агресії на Сході України намагалася розколоти Північноатлантичний альянс, сіючи паніку, особливо в країнах Східної Європи, мовляв, в разі провокацій вас ніхто не захистить. Наразі НАТО є стійкішим до російських провокацій, на відміну від більш чутливого ЄС.
Втім, якщо до 2014 року про російську агресію більше знали країни, які межують із РФ, то нині її вплив відчула навіть Велика Британія. Як наслідок – розпочалася перевірка власної бойової готовності. Те ж робить і Чехія, яка також немає спільних із РФ кордонів, проте активно обговорює ймовірну загрозу від РФ. У країнах Східної Європи особливо це практикує Вишеградська четвірка, тамтешні спецслужби стежать за діяльністю спортивно-бойових клубів як імовірних осередків утворення в середині країни 5-ї колони, яку фінансує РФ. Таке явище, як кібератаки, особливо спрямовані проти критичної інфраструктури, офіційно визнано новою загрозою національній безпеці.
Проте, на перший погляд, економічно сильні держави насправді мають досить розслаблену армію. Нещодавній оборонний огляд німецької армії спричинив великий скандал. З’ясувалося, що збройні сили Німеччини не готові до прямої військової агресії.
З іншого боку, досі тривають дискусії, чи можна вважати присутність “зелених чоловічків” актом агресії, який підпадав би під ст. 5 Вашингтонського договору, де йдеться про відкриту військову агресію. Події 2014 року змусили НАТО переосмислити власне ставлення до цієї статті.
Цікаво, що Білорусь одразу після анексії Криму одна із перших відкрито й показово прописала у своїх стратегічних документах: схожі інциденти за участі умовних “зелених чоловічків” є прямою загрозою національній безпеці країни.
– Чи замислюється НАТО над мобільністю сухопутних військ, особливо в разі нападу на країни Балтії, де є вузький сухопутний коридор між Калінінградською областю та Білоруссю?
– Теоретично про це вже говорять і, що цікаво, не в рамках НАТО, а в рамках ЄС. Мова про так званий “військовий шенген”, який дозволить арміям і техніці оперативно пересуватися між країнами-членами ЄС і, відповідно, з’являтися там, де цього потребуватиме критична ситуація. У цьому напрямі відбуватиметься спрощення митних, прикордонних, адміністративних перешкод у транспортуванні необхідної техніки та озброєння. Усунення будь-яких бар’єрів для пересування солдатів та військової техніки в межах Євросоюзу є одним з ключових пунктів співпраці між ЄС та НАТО.
– Чи відчуває НАТО збільшення загрози на морі?
– Так, і Норвегія одна з перших, хто про це заговорив відкрито. Тому, власне, й збільшилася кількість військово-морських навчань та змінюється тема їхніх сценаріїв.
Також треба розуміти, що військові кораблі країн Чорноморського регіону, які є членами Північноатлантичного альянсу, можуть перебувати у Чорному морі необмежену кількість днів. І зовсім інша ситуація з військовими кораблями третіх країн, які, згідно із Конвенцією Монтре, можуть перебувати в Чорному морі лише 21 добу.
Тож нині натівські кораблі так званих третіх країн зперебувають у Чорному морі на ротаційній основі приблизно 200 днів на рік.
– Детальніше про нинішню ситуацію в Україні з військово-морськими силами?
– У листопаді минулого року було прийнято Стратегію розвитку Військово-морських сил Збройних сил України до 2035 року. Цей документ унікальний, оскільки вперше за часів незалежності в українських військових з’явилася власна стратегія, адаптована до нашого сьогодення та потреб армії в умовах незалежної України. Вперше підхід заснований на визначенні спроможностей та завдань для захисту України з моря, а також увага приділена особовому складу. До цього вони послуговувалися ще радянськими підходами. До речі, нині таку стратегію розробляють і для інших військ України.
– Що у питанні безпеки Чорноморського регіону є замовчаним?
– Гадаю, що це безпекові угоди, які сьогодні, як ніколи, потребують особливого перегляду. Це і Конвенція Монтре, і угода щодо мір довіри, і проблемні через участь Росії формати міжнародної співпраці “БЛЕКСІФОР” та “Чорноморська гармонія”. Про це мало хто говорить відверто, бо, мовляв, без РФ переглядати стратегічно важливі документи не можливо.
Тож виходить, що наразі кожна країна у питанні безпеки сама за себе. Ми маємо чітко розуміти, що сьогодні безпека України багато в чому залежить насамперед від самих українців.
Розмовляла Вікторія Доскоч
У матеріалі використано фото з офіційного веб сайту Міністерства оборони України