Історія свідчить, що не варто вірити угодам, які підписує Росія, – Віктор Рудь

Про “надмірну лагідність” країн Євросоюзу у ставленні до діянь Путіна, про “історичну брехливість” Москви та про те, як Захід фактично сприяє корупції в Україні, у розмові з Віктором Рудем – авторитетним представником української громади у США. Голова комітету закордонних справ Українсько-американської колегії адвокатів, політолог і публіцист став одним із топ-спікерів Львівського Безпекового Форуму, який 24-26 жовтня з успіхом відбувся у Львові.

– Теза, яку Ви використовуєте у своїх публічних виступах: Україна багато в чому визначатиме, чи у XXI столітті Європа і світ будуть настільки ж кривавими, як у XX столітті. Що Україна робить – правильно й неправильно, щоби Європа і світ стали менш кривавими?

– Так вже історично склалося, що за психотипом українці є на загал лагідними людьми, які найбільше хочуть, “щоби був спокій”. Ми ніколи за свою історію нікого не поневолювали, не захоплювали чужих земель. Українці лише відбивалися від загарбників. Мають статися зміни у ставленні Заходу до України та її проблем.

– Які саме зміни?

– Добре відомо, що великою проблемою для Україні є корупція. А звідкіля вона взялася? Де найбільше вона вкорінена? Але ж чому ви – впливові люди Заходу, які зараз критикуєте українців за корупцію, підтримували Радянський Союз? Якби ви не надавали СРСР технічну і технологічну допомоги, то Союз розвалився б набагато швидше, ніж у 1991-му. А може, корупції в Україні й не було б, якби банки країн Заходу не приймали гроші від українських корупціонерів і олігархів? Тобто Захід певною мірою заохочує корупцію, яка так шкодить Україні.

– Інша добре відома Ваша теза: Росія поступово працює на те, щоби перемінити свідомість Заходу. Чому ж так повільно “перемінюється свідомість“ цивілізованих держав стосовно путінської Росії? Що ж нарешті має статися, щоби Захід нарешті вповні усвідомив всю небезпеку Путіна та його режиму?

– На жаль, має статися щось направду страшне, щоби на Заході зрозуміли всю глибину і жахливість планів Путіна. Але разом із тим не можна змиритися з певною пасивністю Заходу. Треба продовжувати переконувати політиків з Європи та США, пояснювати їм, чим насправді є Росія, керована Путіним.

– На минулорічному Львівському Безпековому Форумі Ви виголосили промову “Чому Путіну подобається Захід“, яку Едвард Лукас назвав “блискучою“. Минув рік. Що змінилося у світі, чи на Заході тепер більше усвідомлюють усю небезпеку путінського режиму?

– На загал так. Факт, що Росія – це загроза, якщо навіть і не теперішня, то потенційна та велика – розуміють щоразу більше людей.

Підтвердженням цього є надання Україні комплексів “Джевелін”. Попри те, що їх десь 60-70 одиниць, але це віддзеркалює стурбованість поведінкою Путіна й бажання насправді допомогти Україні. Так само присутність кораблів американського флоту у Чорному морі.

Замах на життя Скрипаля та його доньки в Англії теж багатьох примусив задуматися. Я постійно наголошував, що всі заводи і лабораторії у СРСР, які займалися розробкою хімічної зброї, з розпадом Союзу не закрилися, а продовжують працювати. Реакція офіційного Лондона все одно була недостатньою. Ну видворили кількох дипломатів, але цього замало.

На Заході думають, якщо не провокувати, не дражнити Росію, то це втихомирить Путіна. Але це помилка. Для Кремля це “зелене світло”, свідчення того, що можна розвивати агресію на повну потужність.

На Заході не хочуть бачити, що Путін намагається діяти, як Гітлер у 30-х роках. Коли він не відчув справжнього спротиву, то продовжував експансію. Українці це розуміють, бо Україна величезну ціну заплатила у роки Другої Світової. Навіть ті країни Європи, де точилися бої, все одно не зазнали такого горя, як люди в Україні.

– Ви у публічних виступах у цілому світі відкрито порівнюєте Росію з “варварами“. Чому саме?

– Українці завжди прагнули до свободи та демократії, тоді як Росію характеризує поневолення – як власного, так і сусідніх народів. Саме завдяки українській незалежності у 1991 році розпався Радянський Союз. Але водночас для мене не було несподіванкою, що у 2014-му Росія напала на Україну. І я був майже шокований, що для багатьох громадян України така агресія Москви стала несподіванкою. На жаль, українці недостатньо знають свою історію і те, скільки раніше біди вже приносила Росія.

– Що треба зробити, щоби російським загарбникам було некомфортно на Донбасі та в Криму і вони якомога швидше забралися звідти?

– На Заході про окуповані Росією українські території мислять переважно так: відбити, захищати, оборонятися… Але я думаю, що треба зробити, щоби ці території перестали бути окупованими. Захід повинен співмірно відповідати на вчинки Росії. Не варто вже переконувати росіян не робити чогось поганого, а показувати скільки шкоди їм самим приносить путінський режим. Треба розповідати громадянам Росії про справжній важкий економічний стан їхньої країни і про те, скільки награбували Путін і його оточення.

З другого боку, потрібні санкції проти Путіна і російських олігархів. Ну бо де ж зберігаються їхні гроші? У банках країн Європи та США. Ці гроші там же, де й награбоване т. зв. українськими олігархами. Але чи варто наших багатіїв називати “українськими”? Якби вони мали хоча б мінімальне відчуття приналежності до українського народу і відповідальності перед ним…

– Українці вже неодноразово переконувалися, що країни ЄС занадто “лагідно” реагують на агресивність Москви. Як Ви оцінюєте ставлення впливових американських діячів і політиків до нахабності Путіна?

– Попри різні обставини, Сполучені Штати залишаються ключовою потугою стосовно різних справ у цілому світі. І для України це позитивний фактор. І американські санкції – це серйозно. І знаю, що санкції проти Росії з боку США будуть посилені.

Наголошу, що для американців величезне значення має угода, договір. І вони вважають, що майже всі проблеми можна вирішити, підписавши певну угоду. У відносинах із Росією також. У США після підписання угоди “полегшено видихають”, бо вважають, що під проблемою підведено риску і можна братися за розв’язання якоїсь іншої труднощі. Це західне мислення, традиції і вони діють у питаннях зовнішньої політики також.

А у Росії до угод ставляться зовсім по-іншому. Часто як до паперу, на якому щось написано, – і не більше. Скільки разів в історії Росія брала на себе якісь зобов’язання, а потім не дотримувалася обіцянок? Так було неодноразово й нічого у цьому стосунку не змінюється.

У взаєминах із Росією підхід “через угоди” не спрацьовував раніше і не буде працювати і тепер. Москва часто “чхати хотіла” на угоди, які підписувала. Чого вартий приклад Будапештського Меморандуму.

Але є ще тема військової допомоги для України. Вважаю, що Вашингтон повинен більше допомагати. Україна ж не просить, щоби хтось приходив і вмирав за неї. Україна сама дасть собі раду, але потрібна зброя.

– У вересні цього року Верховна Рада Україна затвердила поправки до Конституції, які вказують на чітке прагнення нашої держави стати членом ЄС і вступити до НАТО. А чи насправді є шанси, що Україна у недалекому майбутньому стане повноправним учасником Північноатлантичного альянсу?

– Я не бачу, щоби керівництво НАТО зараз серйозно ставилося до такої перспективи. Але я вважаю, що сам факт членства у НАТО не є гарантією безпеки. Якщо країни НАТО справді хочуть допомогти Україні у війні з Росією, то можуть це зробити і без формального членства в Альянсі.

А якщо реально не будуть хотіти допомагати Києву – то й участь України у НАТО може й не допомогти. Україна не мусить бути членом НАТО, щоби розраховувати на поміч від Альянсу.

Розмовляв Павло Бук, ГО “Інститут Просвіти“