24-26 жовтня у Львові відбуватиметься Львівський Безпековий Форум 2018. Цей масштабний захід за участі авторитетних експертів з 10 держав розпочнеться виступом впливового англійського аналітика Джорджа Лукаса “Економіка війни чи війна економік”.
“Едвард Лукас – один із найавторитетніших фахівців, які почали усвідомлювати наслідки для Європи російської економічної (точніше, сировинної) експансії ще багато років тому. Він не лише усвідомлював масштаби цієї проблеми, а й попереджав весь цивілізований світ про агресивні наміри Москви”, – розповіла співголова Львівського Безпекового Форуму у Львові й заступниця Голови Верховної Ради України Оксана Сироїд.
56-річний Едвард Лукас народився в сім’ї оксфордського професора філософії Джона Лукаса. Навчався в приватній школі Вінчестер, Лондонській школі економіки і Ягеллонському університеті (Краків). З 1986 року працював кореспондентом журналу “The Economist” в різних східноєвропейських країнах. З 1996-го – берлінський кореспондент, а в 1998 – 2002 рр. – шеф московського бюро впливового англійського видання. Володіє німецькою, польською та російською мовами.
Зараз Лукас працює на посаді віце-президента Центру дослідження європейської політики (Center for European Policy Analysis – CEPA).
Російські газопроводи як метод шантажу і корумпування європейських посадовців
У 2008-му році Едвард Лукас написав книгу “Нова холодна війна. Як Кремль загрожує і Росії, і Заходу”. Це був рік, коли Кремль демонстративно й нахабно продемонстрував цивілізованому світові, що заради своїх цілей, не зважатиме ні на що і ні на кого. Путінська армада окупувала частину Грузії, з території якої виходити й не збирається. А Лукас у книзі проаналізував не явні мілітарні, а приховані економічні та геополітичні масштаби апетитів Кремля. Ось кілька цитат із розділу цієї книги під назвою “Політика трубопроводів: загроза і реальність”.
“Цілі Кремля в енергетичній політиці – не таємниця. Їх окреслено в енергетичній стратегії країни, яку схвалив Путін улітку 2003 р., згідно з нею енергетична політика перебуває в центрі російської дипломатії. Ідея така: керування природніми ресурсами Росії – річ надто важлива, щоб полишати її приватному бізнесу”.
“Мета індустрії природних ресурсів – збільшити геополітичну могутність Росії. На практиці це означає чотири речі. Кремль прагне не дати європейським країнам диверсифікувати свої джерела постачання енергії, зокрема газу. Він прагне зміцнити свій вплив на міжнародному газовому ринку. Він прагне придбати “кінцеві активи” – структури розподілу та газосховища – в західних країнах. І хоче використати ті активи для здійснення політичного тиску”.
Це лише зараз у Європі та США щоразу більше усвідомлюють підступність пастки, що її готує країнам Євросоюзу Кремль у вигляді газогонів проекту “Північний потік”. Перша гілка цього газопроводу збудована у 2011-му, другу – почали споруджувати влітку цього року. Спорудження “Північного потоку-2” планують завершити до кінця 2019-го року. Двома “північнопотоковими” гілками Росія зможе через Балтійське море перекачувати до Європи 110 млрд кубометрів газу щорічно, обходячись без газотранспортних систем України, держав Балтії і Польщі.
Ще у 2008-му Едвард Лукас у своїй книзі попереджав:
“Північний потік – виплід найсумнозвіснішого в сучасній історії Європи дипломатичного альянсу між попереднім німецьким урядом на чолі зі Шредером і путінським Кремлем. Він був благословенний одномільярдною позиковою гарантією, виданою за кілька днів до того, як німецький канцлер пішов з посади – щоби стати невдовзі головою трубопровідного консорціуму…
…Політика Росії звичайно закамуфльована потаємністю, поступовістю та показною розважливістю. Проте від 2005 р. всіх чотирьох цілей росіяни досягають з дивовижною швидкістю. Це змагання нагадує сеанс одночасної гри досвідченого гросмейстера з гуртом неуважних аматорів, які чубляться між собою”.
З нього сміялися, його не слухали, а тепер Європі не до сміху
Тоді, у 2008-му, до висновків Лукаса, на жаль, у світі дослухалися не надто. Його заклики обережно ставитися до “навкологазової” павутини, що її вже почала виплітати путінська Росія, фактично ігнорували. Мусив минути час, щоби цивілізований світ прозрів і побачив, що насправді замислив новітній кремлівський вождь.
Сам Едвард Лукас про те, що його аналізові та прогнозам стосовно наростання російської загрози не надавали достатнього значення, нині висловлюється з певною сумною іронією: “20 років тому в Європі мене взагалі не слухали, 10 років тому на Заході з мене сміялися. Тепер їм не до сміху”, – говорить він.
Ще наводимо кілька яскравих висловлювань Едварда Лукаса про відносини Заходу з Росією, про вмотивованість європейських прагнень України та про перспективи економічного піднесення в нашій країні. При цьому важливим вважаємо те, коли саме (за яких політичних обставин) пан Лукас робив такі заяви та робив свої прогнози.
Про інтереси Заходу в Україні
Грудень 2013 р.
В Україні тривають масові акції у рамках Євромайдану. Путін продовжує масовану кампанію підтримки режиму Януковича. Всі заклики європейських лідерів посприяти мирному розв’язанню кризи в Україні Кремль зверхньо ігнорує.
“Наш інтерес у тому, щоби Україна не приєдналася до російської армії. Але ще хотілося би подумати про 40 мільйонів українців, які заслуговують більшого, як і росіяни заслуговують кращого. Вони не заслуговують, щоби їхньою країною керували ґанґстери. Це неправильно, вони погані люди, вони крадуть гроші, тримають свої країни в ізоляції. Тому в Заходу повинен бути не лише егоїстичний, а й альтруїстичний інтерес, щоби зробити життя українців кращим. Вони заслуговують вільних медіа, верховенства закону, політичної конкуренції, громадянського суспільства і всіх тих речей, які є в нас на Заході”.
Про протистояння Заходу з Росією
Грудень 2013 р.
Путін щоразу частіше й відвертіше заявляє про “сфери інтересів Росії». У Європі жахаються того, що до таких “сфер” московський лідер зараховує не лише Білорусь і Україну, а й країни Балтії.
“Так ми перебуваємо в геополітичному протистоянні з Росією. Росія – це суміш важкого озброєння і брудних грошей. Росіяни вкладають гроші у наші медіа, у наших політиків. І, окрім цих зовсім “чорних” грошей, є ще легальна торгівля, легальні інвестиції, але всі ці спроби мають загальний мотив: розділити Захід, розділити Європу і США; знизити політичну співпрацю серед європейських країн і дати можливість Росії здобути те, чого вона хоче. Нам не потрібна політика проти Росії, але ми повинні намагатися захистити себе”.
Про вступ України у ЄС
Грудень 2013 р.
Тривають акції Євромайдану. Протистояння наразі ніяк не вказує, що демократичні сили України зможуть перемогти режим «двічінесудимого».
“Зараз у Європі говорять, що вступ України до Євросоюзу є майже неможливим. Але так само колись говорили про неможливість приєднання Польщі до ЄС. Я пам’ятаю, якою була Польща в 90-ті, я пам’ятаю розмови про європерспективи держав Балтії у 1992-му. Люди сміялися, коли я говорив, що ці держави увійдуть до ЄС. Процес треба починати з реформ. Ключове питання не в тому, куди вони приведуть, а як їх розпочати. Те, що сьогодні видається неможливим, буде здаватися можливим завтра. Я абсолютно впевнений, що Україна повинна стати членом ЄС. І я дуже багато зусиль докладаю, щоби так сталося. І я кажу, що політики ЄС повинні дуже чітко засвідчувати цей намір. Ми можемо це зробити, ми повинні це зробити, і я думаю, ми це зробимо”.
Про те, як Захід може реально притидіяти путінській Росії
Травень 2017
Сполучені Штати Америки і країни ЄС застосовують економічні санкції до Росії. Путін запевняє, що ці санкції не нестимуть серйозної небезпеки для економіки підконтрольної йому Росії.
“Путін та його друзі крадуть гроші, але вони не інвестують їх до “ДНР” та “ЛНР”, вони навіть не інвестують їх до окупованого Криму. Вони їх складають у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі. І якби лідери Заходу сказали Путіну: “Гей, товаришу, твої гроші – у нас. Якщо ти ще хочеш їх побачити, то здай назад!” То він би зрозумів, про що йдеться. Так, це вимагало б певних грошей від Заходу, це і нам би також чого коштувало, але краще зазнати зараз цих економічних витрат, аніж потім заплатити дуже велику політичну ціну”.
Про перемогу України у війні на Донбасі
Травень 2017 р.
Ситуація на фронті на Донбасі позірно стабільна. Але терористи постійно отримують з Росії боприпаси і нову техніку. І кожного дня тривають бої. Українські військовики перед натиском ворога не відступають ні на крок.
“Україна перебуває у стані війни з Росією. І правильною стратегією поведінки на війні було б намагатися її виграти. Поки що вам це вдалося. Вам вдалося зупинити Росію, її плани не реалізувалися. Я би хотів, щоб Захід більше допомагав Україні, і сподіваюся, що так воно і буде. І в той час, як Україна міцнішає, стає дедалі більш зрозуміло, що Росія сама собі створила проблеми “ДНР” та “ЛНР”, і, рано чи пізно, їй доведеться звідти піти. Тож найголовніше – будьте сильними, перемагайте!”.
Тепер до кожного слова Едварда Лукаса ставляться з величезною уважністю. Світ переконався, що його висновки та прогнози справджуються з майже 100-відсотковою ймовірністю.
Розмовляв Павло Бук
Головне фото – Радіо Свобода