Дорога, агресивна, з брудним піаром. Такою прогнозують виборчу президентську кампанію політологи. Зі старого й перевіреного – засилля політичної реклами на телебаченні, із сучаснішого – засилля агітації ще й у соцмережах.
Президентська виборча кампанія стартує 31 грудня. Хоча де-факто передвиборні перегони розпочалися набагато раніше.
Про те, чому вибори в Україні щоразу дорожчі, а також про інформаційні маніпуляції політиків та як не стати їхньою жертвою, розмовляємо із професором, завідувачем кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка Анатолієм Романюком.
– Пане Анатолію, зараз основна “війна” між політичними силами відбувається саме за допомогою інформації. Для розуміння: лише у липні-вересні 2018 року українські партії разом витратили 201 млн грн. І чи не найбільша частина цих коштів пішла на піар – реклама на радіо, телебаченні, ефіри тощо, іншими словами – на “запуск” потрібної інформації у маси. Тобто вже ні в кого не викликає сумніву той факт, що інформація, яку поширюють ЗМІ, займає одну з вирішальних ролей у передвиборних перегонах?
Так, вартість виборів постійно зростає – це є загальна тенденція не лише для України, а й для всього світу. Зростання вартості виборів пов’язане і з тим, що велику суму грошей витрачають власне на ЗМІ.
Очевидно, що сьогодні населення переважно отримує знання та інформацію про все, що відбувається, зокрема й про політичні процеси, через ЗМІ. Якщо ми говоримо про Львівську область, то тут ми констатуємо такий факт: 82% мешканців області отримують інформацію із телебачення, і саме цим значною мірою визначається їхня позиція щодо різних питань.
Тут також потрібно говорити про величезну роль, яку відіграє інтернет, соцмережі, а ще радіо та газети. Тобто частка інформації, яку люди отримують через ЗМІ, є такою, що абсолютно домінує.
Оскільки велика кількість людей не мають змоги контролювати і перевіряти ту інформацію, яку отримують, то, відповідно, поведінка абсолютної більшості визначається тим, що було почуто зі ЗМІ.
До слова, частка людей, які сьогодні перевіряють отриману інформацію, є дуже малою – менше 10%.
– Можна говорити вирішальне значення ЗМІ та інформації у передвиборчих перегонах? Медіа все більше перетворюються з четвертої гілки влади в першу?
Я би не сказав, що засоби масової інформації перетворюються у першу гілку влади. Інститут влади навряд чи ми можемо чимось замінити з тим ресурсним потенціалом, з тими функціональними навантаженнями, які він має. Але те, що роль засобів масової інформації продовжує зростати, і особливо їхній вплив на масову свідомість – це факт. І цей факт є незаперечним, він підтверджує, що ми знаходимо нові вияви впливу ЗМІ на громадськість, на поведінку людей.
– Сьогодні, коли фактично триває передвиборні перегони в Україні, кроки українських політиків можна описати як “бачу ціль – не бачу перешкод”. Тобто у хід ідуть компромати, підкиданням неправдивої інформації, намагання за допомогою тієї ж інформації ввести в оману. Мова тут і про соцмережі, які стали недорогим і результативним засобом передвиборчої кампанії. Чи є спосіб не стати жертвою інформаційних маніпуляцій політиків?
Це є складно для звичайного виборця, тому що основні гравці на виборчій арені працюють із психологами, маркетологами, іншими фахівцями. Разом вони працюють над тим, як привернути увагу потенційних виборців, якою має бути кількість подач інформації і якою має бути форма цих подач, щоб потрібна інформація дійшла до середнього виборця. І головне – щоби цей середній виборець її прийняв і нею оперував.
Виборець мусить думати, а не купуватися на “гарну обгортку”
– То як відсортовувати подібну інформацію? Є панацея?
Не піддатися на маніпуляції політиків? Тут варто відзначити значну роль самого виборця. Він все таки мусить ДУМАТИ, а не купуватися на “гарну обгортку”. Бо український виборець має досвід багатьох виборчих кампаній, коли кандидати заходили з дуже яскравими рекламними пропозиціями. Проте це була лише реклама.
Багато залежить і від ЗМІ. Якщо ЗМІ братимуть експертів, а не тенденційних представників, які працюють в інтересах тієї чи іншої виборчої кампанії або якогось кандидата, тоді до населення будуть доходити більш-менш зважені об’єктивні оцінки того, що відбувається.
Але я погоджуюся, що вберегтися від інформаційних маніпуляцій політиків дуже складно.
До прикладу, в країнах Європи є жорстке обмеження вартості виборчої кампанії. Там вибори є дешевими. В Україні таких обмежень немає, тому вибори в нас є максимально дорогими. І тому ось ці гроші, які витрачаються на політичну рекламу, насправді витрачаються для того, щоби виборець не міг сховатися від цієї реклами.
– Чого загалом чекати від передвиборчих перегонів 2019 року?
Основний ресурс, який впливає на позицію більшості людей, це телебачення. Тому, з точки зору подачі інформації, всі штаби будуть приділяти йому чи не головну роль.
Порівнюючи з минулими передвиборчими кампаніями, зокрема 2014-2015 років, нам варто чекати, що політики приділять більше уваги інтернет-ресурсам. Бо сьогодні рівень використання інтернету середнім мешканцем Львівщини, наприклад, є дуже високим: порівняно з попередніми роками, він зріс практично у два рази.
Різні маркетингові дослідження говорять про те, що 60% людей мають можливість щодня бути присутнім у мережі. Відповідно, люди використовують різні інтернет-ресурси, зокрема ті, на яких вже присутня політична реклама. До того ж ми з вами помічаємо присутність політичної реклами на тих ресурсах, які традиційно не були політичними.
Сьогодні соцмережі (Facebook зокрема) стають самостійним джерелом інформації. Бо досить часто інформація спочатку з’являється у Facebook і вже потім вона поширюється. Тобто у зв’язку з цим буде збільшуватися увага до роботи власне інтернет-ресурсів, соціальних мереж.
І ще один момент: сьогодні кожен, хто має мобільний телефон, у процесі щоденного життя зіткнувся з тим, що отримує різноманітну інформацію маркетингового плану від тих, хто продає або просуває якийсь товар. Скоріше за все партії будуть використовувати ось ці розсилки з політичною метою, і так просуватимуть своїх кандидатів.
– Чи переймають українські політики досвід інших країн, маю на увазі США чи Європи?
Досвід європейських і американських кампаній не завжди можна перенести в Україну. Чому? Наприклад, американські кампанії є дуже високотехнологічними.
Для розуміння, передвиборні кампанії Барака Обами і Дональда Трампа базувалися на використанні баз даних виборців Сполучених Штатів Америки. Їхня концепції розроблялися чи не під конкретне місто та регіон, базуючись на розв’язанні проблем, які там існують. Їхні концепції були дуже адресними за рахунок обробки такого масиву інформації.
В Україні передвиборчі кампанії будуються інакше. У нас буде масовий тиск реклами з телевізора, радіо, з газет, біл-бордів та ін. У нас буде велика частка матеріалів у ЗМІ джинсового характеру. До того ж у нас різні форми роботи з виборцями, які ми бачимо під час виборів в ОТГ. Я думаю, що ці методи будуть перенесені й на президентську виборчу кампанію.
– Тобто можна сказати, що передвиборча кампанія 2019 року знову буде брудною?
Кампанія буде дуже агресивною, передбачатиме значну частину неперевіреної інформації, брудного піару. Я, на жаль, не бачу підстав думати, що вона буде спокійною та демократичною.
Головне фото – varianty.lviv.ua