Напередодні створення Львівської ОТГ Рясне-Руська сільрада примудрилася роздерибанити унікальний і єдиний в Україні торфовий заказник, який розташований у межах міста. При цьому порушила одночасно три законодавства, а спровокований конфлікт став предметом численних звернень до правоохоронних органів. Нацполіція вже відреагувала і відкрила кримінальне провадження. Тим часом Львівська міськрада на найближчу сесію підготувала ухвали, які допоможуть зберегти заказник. Тепер – тільки слово за міськими депутатами.
Нещодавно Департамент містобудування ЛМР оприлюднив результати аудиту, скільки землі роздали сільські і міські ради напередодні приєднання до Львівської ОТГ. Найгучніша та найбільш показова справа – прецедент з “дерибаном” унікального заказника “Торфовище Білогорща”, аналогів якому нема в Україні і який має всі підстави отримати статус міжнародного.
Землі роздавали гектарами і блискавично швидко
За минулі півтора року Білогорща пережила одразу кілька знакових подій та стала топовою новиною у місцевих ЗМІ.
Спочатку, у жовтні 2019 року, рішенням сесії ЛОР “Торфовище Білогорща” офіційно визнали заказником.
Подія стала великою перемогою: по-перше, створення заказника ініціювали місцеві активісти – небайдужі львів’яни. Наталя Кузьма – одна із них. “Своєю згуртованістю львів’яни довели, що потроху починають вчитися не перекладати відповідальність на когось, а співтворити місто разом. Усвідомлюють, що природа – це потужний ресурс, який, хоч і через роки, проте дає колосальну віддачу, – каже активістка. – Але звичайно, дуже хотілося б, аби до таких важливих речей, як створення та збереження заказника, більше долучалися і місцеві чиновники, і депутати. Бо наразі рушійною силою цього процесу переважно є активісти”.
По-друге, унікальній за своїми характеристиками території повернули юридичний статус заказника – єдиного в Україні, який розташований в межах міста, а також надає безцінні екосистемні послуги. Простіше кажучи, наявність та повноцінне функціонування в місті заказника класу “Білогорща” гарантуватиме у посушливі місяці дощі, прісну воду, а також чисте довкілля та безкоштовне і водночас унікальне місце для відпочинку.
У Департаменті екології та природних ресурсів ЛОДА розповіли, що спочатку до заказника мали увійти землі Львова, Зимноводівської, а також Рясне-Руської сільрад. Проте остання категорично була проти цього. Тож у ЛОДА змушені були зробити заказник лише в межах Львівської міської ради та Зимноводівської сільради. Саме ці дві ради погодилися зберегти та захистити на своїх територіях унікальні торфово-болотні комплекси з найглибшими в регіоні заляганням покладів торфу, а також із рідкісними видами рослин і тварин.
Згодом Львів передав Рясне-Руській сільраді 209 гектарів землі, серед них і 58 га території заказника. Це сталося в межах обміну територіями між Львовом і Рясне-Руським, коли підписували меморандум про врегулювання проблемних аспектів проекту Індустріального парку. Тоді ЛМР затвердила технічну документацію і передала частину земель із заказником ЛОДА –з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільради.
Однак далі події розвивалися вже за іншим сценарієм.
Фактично одразу після сесії, яка відбулася 11 вересня 2020 року у Рясне-Руському, вже 19 і 21 жовтня у Публічній кадастровій карті України з’явилися повідомлення про оформлення технічної документації на близько 500 земельних ділянок у Рясне-Руському. Орієнтовано 300 з них – у межах 58 га заказника “Торфовище Білогорща”, визначеного рішенням сесії ЛОР. Територію ландшафтного заказника разом із низкою інших територій поділили на окремі кадастрові номери, змінили їхнє цільове призначення, навіть спроектували проїзди (фактично – вулиці).
І це при тому, що селищна рада вже мала на руках проект свого генплану. Його розробив Містопроект. І у цьому документі було чітко вказано інформацію про об’єкт природо-заповідного фонду. Цікаво, що саме таку версію генплану – із заказником “Торфовище Білогорща” – Рясне-Руська сільрада навіть оприлюднила на своєму сайті.
Отож, сільрада свідомо порушила містобудівне, земельне, а також природоохоронне законодавство одночасно. Провідний юрисконсульт, адвокат МБО “Екологія-Право-Людина” Софія Шутяк повідомила, що надіслала пакет документів у правоохоронні органи, зокрема і через порушення вимог процедури стратегічно екологічної оцінки (СЕО).
Гроші із бюджету взяли, а звіт не доробили – поліція почала кримінальне провадження
“Одна із вагомих причин, чому землю заказника розпаювали – це ігнорування проведення стратегічно екологічної оцінки (СЕО), яка включає також громадські обговорення. Більшість документів державного планування території України обов’язково мають проходити СЕО. Це необхідно, аби в майбутньому уникнути конфліктних ситуацій, які відволікають від основної роботи, вимагають чималих коштів, породжують недовіру та не сприяють розвитку країни”, – зазначає Софія Шутяк.
Цікаво, що у листопаді 2019 року Рясне-Руська сільрада через систему ProZorro таки уклала договір із ТзОВ “Екоцентр проект” про закупівлю послуги, а саме: звіт про стратегічну екологічну оцінку містобудівної документації (СЕО), генеральний план Рясне-Руської сільради.
“Згідно з умовами, які зазначено на ProZorro, ТЗОВ “Екоцентр проект” мав опублікувати звіт до 31 грудня 2019 року. Однак звіту СЕО, який також передбачав і громадські обговорення, досі немає у відкритому доступі для ознайомлення. Не відбулися також і громадські слухання, які є обов’язковою умовою для СЕО. Можливо, цей звіт десь фізично і є. Однак він має бути загальнодоступним. І бути розміщеним на урядових сайтах”, – наголошує провідний юрисконсульт, адвокат МБО “Екологія-Право-Людина”Софія Шутяк.
Тож виходить, що гроші із місцевого бюджету селищна рада за звіт заплатила, а саму послугу до кінця не виконала, порушивши і вимоги ProZorro. До слова, вартість звіту – майже 73 тисячі гривень. За словами експертів, це надто низька сума за послугу, яка передбачає прив’язку ще й до міжнародних документів.
Якщо ж до суми за невиконаний звіт (а це, як ми вже загадали, 73 тисячі гривень) додати ще 70 тисяч гривень (це загальна вартість техдокументації на близько 500 земельних ділянок, які сільрада зробила за кошти власної громади), то виходить вже понад 140 тисяч гривень. Їх можна було скерувати на потреби громади села. Очевидно, так думає і Головне управління Національної поліції у Львівській області, яке вже проводить досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, передбаченого ст. 364 ККУ “Зловживання владою або службовим становищем”.
Історія зі звітом та генпланом може свідчити: у сільраді добре знали, що землі, які вони розпайовують, – це вже юридично територія заказника.
Водночас є ще один важливий момент – розпаювавши торфовище, Рясне-Руська сільрада не лише порушила закон, а й ошукала тих потенційних власників земельних ділянок, яким видала землю під приватну житлову забудову.
Не атовцям і не простим селянам, а під гаражі та торгові центри
Коли історія із розпайованим заказником набула розголосу, у сільраді заявили, що, мовляв, нічого не знали про заказник. А саму землю віддали і воїнам, які воювали на Сході України, і простим селянам під приватну житлову забудову.
У телефонній розмові місцевій програмі “Тема дня”, що виходить на “Суспільному”, вже ексголова селищної ради Емілія Смокоровська розповіла наступне:
“Згідно з генпланом м. Львова, це землі промисловості. Тобто вони не можуть бути заказником. Ми зробили відповідні документи і відповідно роздали. Коли нам Львів повертав, вони взяли під сіті парк землі і ми при тому, що вони сказали буде сіті-парк, ми сказали, що 300 людей там мають ділянки. Людям треба було повернути десь землю. Щоб вони там садили. Вони ж нам з тою метою повертали, щоб ми задовільнили наших людей і роздали їм землю… Я рахую наша сільрада зробила правильно. Ми отримали землі промисловості, ми оформили так, як має бути, попідписували документи і відповідно людям роздали”.
Тепер на телефонні дзвінки Емілія Смокоровська не відповідає.
“Мені прикро, що Рясне-Руська сільрада вдається до спекуляцій і прикривається воїнами АТО. На карті чітко видно, що роздані землі заказника не мають жодного стосунку до ділянок, призначених для атовців. Згідно із розмірами території, які бачимо на самій карті, серед 300 паїв під приватну забудову чи городництво відведено невелику кількість ділянок. Решта – великі ділянки. Їхні масштаби та цільове призначення вказують на те, що цю землю мали використовувати під гаражні кооперативи, будівництво великих торгових центрів чи багатоповерхівок”, – пояснює правозахисниця Софія Шутяк.
До речі, за останньою інформацією лише під гаражний кооператив Рясне-Руська сільрада віддала 19 земельних ділянок загальною площею близько 56,5 га. Це як близько 50 футбольних полів разом.
Заступник директора департаменту екології та природних ресурсів ЛОДА Оксана Війтик каже, що Рясне-Руська сільрада не може стверджувати, що їх обдурили із заказником. Бо сам процес створення заказника “Білогорща” тривав більш ніж три роки. За цей час відбулося чимало робочих нарад, на яких неодноразово були і представники Зимноводівської та Рясне-Руської сільрад.
“Вперше офіційно про створення заказника заговорили у січні 2017 року на робочій нараді, де особисто була присутня і голова Рясне-Руської сільради. У лютому 2020 року ми повідомили Рясне-Руську сільраду про створення заказника та надали їм копію рішення ЛОР від 29.10.2019 року №907 “Про створення ландшафтного заказника місцевого значення “Торфовище Білогорща” та картосхему”, – додає начальникця відділу біоресурсів та заповідної справи ЛОДА Інеса Шемелинець.
Тож, вбачаючи загрозу збереження цілісності заказника та нецільове використання території, яка має статус заповідного об’єкту, департамент екології та природних ресурсів ЛОДА звернувся в правоохоронні органи, в Держекоінспекцію та Держгеокадастр. “Ми вбачаємо порушення вимог Закону України “Про природо-заповідний фонд” у частині самовільної зміни меж території заказника”, – зауважила Інеса Шемелинець.
Місто вже підготувало дві ухвали, аби зберегти межі заказника
“Зараз часто можна почути, а що ж робити із тими, кому виділили землю під забудову власного житла, – каже активістка Наталя Кузьма. – Очевидно, віддаючи частину таких земель під забудову житла чи городництва, сільрада не розповідала про обмеження, зокрема про наявність там торфів та болотну місцевість. Тому це не виглядає як турбота”.
Доцільно з’ясувати, кому насправді роздали паї, чи не має серед так званих власників ділянок підставних осіб, наполягають правозахисники. Бо занадто швидко оформляли документи, на які пересічному громадянину доводиться чекати від року і навіть до трьох років. Очевидно, це робили не задля приватної забудови чи городництва.
На щастя, Рясне-Руська сільрада, через реформу децентралізації, не встигла фізично роздати землі заказника у приватну власність. Тож земельні ділянки ще перебувають в комунальній власності. І заказник можна зберегти.
Тому Департамент містобудування ЛМР вже підготував дві ухвали щодо встановлення меж території природно-заповідного фонду для збереження ландшафтного заказника місцевого значення “Торфовище Білогорща”. Як повідомив начальник Департаменту містобудування Сергій Коровайник, ці ухвали вкрай необхідні, щоб не допустити нецільового та нераціонального використання території. Також вони запустять розвиток заказника “Торфовище Білогорща”: очищення від сміття, створення оглядових майданчиків, облагородження місць для культурного та популярних у світі освітнього відпочинків і екологічного садівництва.
За обидві ухвали міські депутати голосуватимуть вже на найближчій сесії ЛМР.
Головне фото: Вікіпедія