Навіщо в Україні показово штучно й системно формують негативний образ у різних, проте проукраїнських середовищах: від ветеранів війни, волонтерів і добровольців до неугодних державних діячів. Хто наступний?.. Чи загрожує Україні авторитаризм? Чи, може, тоталітаризм? Росії в Україні потрібен хаос. Які методи пропаганди вже в дії?
Масові вручення підозр, арешти, добровільні відставки тих, хто не забажав “прогинатися”. Публічні звинувачення у найрезонансніших злочинах із вказуванням прізвищ. Хоча, згідно із чинним законодавством, до рішення суду навіть серійного вбивцю із папками прямих доказів не можна назвати вбивцею. Серед підозрюваних, яким влада поспіхом і публічно вже повішала ярлик “винний”, – чинні військові, ветерани Збройних Сил України, представники добровольчого та волонтерського руху. Так завершився 2019-й і розпочався вже шостий рік російсько-української війни. З Росією, яка шість років тому напала на Україну, ситуація прозоріша. Ця країна воює за війну. За що ж воює Україна – розбираємося із політологом Михайлом Басарабом.
– Це збіг, чи в Україні таки відбувається свідоме формування негативного образу в проукраїнських середовищах?
– Ви говорите про образ, який створюють ЗМІ?.. Це дуже важливо розрізняти. Адже формування негативно образу,
наприклад, ветеранів російсько-української війни, волонтерів та всіх причетних – давня тема російської пропаганди. Це триває ще з початку війни. Можливо, ще кілька років тому, це було не так очевидно для широкого загалу. Однак фахівці це відстежують давно. Вся російська пропагандистська машина, яку в Україні представляє ціла мережа ЗМІ – це відомі телеканали, сайти, радіостанції, газети – успішно працює над просуванням негативного образу українських патріотів.
Річ у тім, що всі прокремлівські канали в Україні є переважно новинними. І саме вони значною мірою формують тренди для інших ЗМІ. В їхньому розпорядженні – колосальні ресурси, доступ до інсайдерської інформації, армія “експертів”-манекенів, які говорять те, що треба. Ця машина працює в авангарді. Створюється правильна та потрібна картинка для Кремля. Вони формують новинний порядок денний. А решта телеканалів фактично їх повторюють, стають такими собі ретрансляторами цих маніпуляцій для “оболванювання” українців.
– Списки так званих “неугодних” поповнюються: під прицілом також і незручні принципові судді та міські голови?
– Формування негативного ставлення до середовища неугодних – це інший відтінок цієї проблеми. На цю болячку страждав ще Порошенко. Впродовж свого президентства він витрачав величезні ресурси для дискредитації найближчих конкурентів на своєму електоральному полі. Це і компанія проти Яценюка, і проти Садового, і навіть проти Гриценка чи Тимошенко. Такий підхід Порошенка абсолютно влаштовував росіян. Вони розуміли, що своїми руками той знищує не лише конкурентів, він знищує політично споріднених гравців, через них дискредитує спільний порядок денний. А отже, так руйнує основу під собою. Бо їх усіх об’єднували ключові маркери: євроінтеграція, продовження прозахідних реформ в Україні, однакове ставлення до російської агресії. Втім у Порошенкові перемогла конкуренція за виборця. Атакуючи найближчих конкурентів, він знищував не лише їх, а й себе. Як наслідок – все це призвело до запиту суспільства на такого дивного й незрозумілого Зеленського. За спиною Зеленського йшло середовище досвідчених і не нових політиків. Багато із них – представники доби Януковича, які намагаються звести рахунки зі своїми політичними чи бізнесовими опонентами.
Прокремлівські або ж реваншистські сили сприйняли перемогу Володимира Зеленського як свою особисту. Вони переконані, що переміг не Зеленський, а проросійський та прокремлівський порядок денний в Україні. З перемогою Зеленського до України повернулися одіозні особистості, які впливають на ухвалення важливих державних рішень. Такі, як Портнов, є прямими співучасниками кампанії з дискредитації ветеранів війни та волонтерів. А Зеленський наразі нічого не робить, аби спростувати вже поширену думку про те, що його перемога – це перемога політики Кремля в Україні. Окрім того, Зеленський сприймає за своїх опонентів тих українців, які пішли захищати Україну від російського вторгнення. Він не бачить у цих людях союзників, партнерів чи свідомих громадян, які борються за національні інтереси України. І це дуже помітно. Наприклад, дивний візит Зеленського на брифінг щодо затриманих у справі вбивства Павла Шеремети. Кажуть, що це було його особисте бажання.
– Що в цій справі не так, окрім очевидних процесуальних порушень?
– Вже сама присутність Зеленського на брифінгу за участі поліцейських є очевидним фактом політичного тиску на слідство. Це зобов’язує слідчих за будь-яку ціну довести свою гіпотезу. Фактично він санкціонував і легітимізував знову ж таки досі лише версію слідства. Він зробив гучні заяви, не дочекавшись ні завершення слідства, ні рішення суду. А це порушення прав підозрюваних. У такий спосіб президент став співучасником компанії з шельмування ветеранів війни і волонтерів. І, можливо, такий поспіх у цій справі є показником того, що Зеленський свідомо хоче покарати саме ветеранів війни і волонтерів.
Після цього брифінгу одразу вся російська пропагандистська машина на території України, про яку я вже казав, запрацювала на повну. І почала нав’язувати суспільству думку, мовляв, всі, хто брав участь у російсько-українській війні, є потенційними злочинцями і вбивцями. Це яскравий і свіжий приклад того, як розкручується маховик ненависті та упередженого ставлення до ветеранів російсько-української війни. Налаштувати українців проти людей, яких треба героїзувати, – це і є завданням російської пропаганди.
– А яка кінцева мета такої пропаганди?
– Попри всі негаразди, які нині переживає Україна, більшість українців вважає Росію агресором. Завдання РФ – змінити таке ставлення українців до російсько-української війни. Спростувати вже загальноприйнятну в українському суспільстві думку. Налаштувати українців проти всіх, хто захищав Україну від зовнішнього ворога. Донести до українців: воювати проти Росії немає сенсу. Спотворити реальність, мовляв, війна формує нових злочинців та потенційних убивць. Тож війну треба припиняти та робити це за будь-яку ціну. Та й взагалі, завдання Кремля довести, що це внутрішній конфлікт в Україні, а не війна з Росією.
– Але ж свідомість суттєвої частини українців після 2014-го змінилася і методи російської пропаганди, які ще вчора мали вплив, сьогодні вже не такі дієві?
– Помилка росіян та їхніх експертів в українському питанні – вони не до кінця усвідомлюють українську ментальність, українську систему цінностей та пріоритети. Всі політичні дестабілізаційні процеси, які росіяни штучно запускали в Україні, приречені на провал. Бо вони діють за шаблонами російської ментальності. Але між двома народами величезна й не лише історична прірва. Росіяни – це азіати, а українці – європейці. Тож російські шаблони впливу на масову свідомість, які розраховані на росіян, не працюють на українцях. І якщо не відразу, то за якийсь час українці таки оговтуються від російського пропагандистських впливу.
Перемога Зеленського на виборах – це також результат психологічної пропагандистської операції Кремля. Українців таки зуміли відволікти від основної проблеми на другорядні. Тому замість війни і спільного ворога українці говорять про корупцію та якісь внутрішні чвари. Довести, що війна не є головною темою для українців, якою треба перейматися – це одне з важливих завдань російської пропаганди, яку росіяни успішно здійснюють в Україні. І частина українців повірила, що війна, де щодня вбивають українців на їхній рідній землі, це десь далеко. Хоча насправді ближче ніж, ми думаємо.
– Те, що нині відбувається з неугодними ветеранами, волонтерами, мерами – це методи тоталітарного режиму, який намагаються нав’язати українцям?
– Я би не вживав щодо Зеленського і його оточення словосполучення тоталітарний режим. Україна – це не Росія чи якась там латиноамериканська республіка, і встановити у нас тоталітарний режим в принципі неможливо. Те, що відбувається нині з неугодними, більше схоже на спроби нав’язати авторитарний режим. Авторитарні лідери – це улюблені персонажі Путіна, бо це завжди корумповані індивіди. Росія таких підтримує й у разі потреби надає прихисток. Україні, за її природою, складно нав’язати авторитарний режим.
Впевнений, що Зеленському та його оточенню точно не вдасться запровадити в Україні авторитарний режим. Це не вдалося Януковичу і його команді, які діяли більш системно, ніж сьогоднішні. Взагалі Партія регіонів була значно загрозливішою і брутальнішою за команду Зеленського. То був сформований десятиліттями фінансово-політичний клан. І навіть їхні політики з досвідом не змогли нав’язати українцям авторитаризм. Вони навіть до кінця своєї каденції не добули.
– Але вчорашні регіонали, які були у вигнанні, не лише повертаються, вони очолили в уряді Зеленського провідні посади?
– Ні Єрмаку, ні Портнову, ні Богдану не вдасться використати Зеленського та через нього нав’язати Україні авторитаризм. Хоча, звісно, певні неприємності будуть, бо ці люди при владі, і ще попсують життя українцям.
Так, Росії потрібен в Україні хаос. Спроба встановити авторитарний режим не пройде. Але створити безлад на якийсь час руками Зеленського цілком можливо. Однак ми і з цим впораємося.
Розмовляла Вікторія Доскоч
Основне фото – з відкритих джерел