Донедавна Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків мав назву Київського музею західного та східного мистецтва. Зібрана колекція містить цінні художні пам’ятки, які зробили його знаковим в українському культурному просторі.
Будемо чесними – слово “музей” у багатьох оживляє не надто приємні асоціації. “Музей!” – і уява вже малює страшні сцени, як у куточку когось доїдає міль; з усіх боків на вас сунуть голі холодні стіни, як у лікарні; а в ніс б’є запах затхлого масла від полотен. І от ви вже безцільно вештаєтесь “коридорами” з думкою: “Чорт, яке ж це занудство. Навіщо я тут?”
Це наш радянський спадок. Тоді музеї створювали пачками – у містах, районах, селах, при навчальних закладах, підприємствах тощо. Мало не всі вони існували в умовах обмежених фінансових ресурсів. Це одна з причин, чому освітлення у виставкових залах було просто жахливим і чому ремонтів не робились, і чому не було адекватної вентиляційної системи, і чому підлога на кожну кроці давала вам звуковий фідбек, і чому в музеях часто працювали наглядачки (з потенціалом Цербера), які нічогісінько не тямили в мистецтві, і чому робилось недостатньо, щоби туди прийти хотілось.
Типовий український музей
Все це добро люб’язно перекочувало вже в незалежну Україну. Бували в музеях в обласних центрах? Як вам вхідні квитки, схожі на трамвайні 2000-х років? Коли береш до рук той папірець, інтуїтивно починаєш шукати компостер.
Сучасні музеї – це зовсім інший вимір. Вони працюють над тим, як зробити аудиторію активним учасником музейного життя, стимулювати її інтерес до мистецьких надбань. Вони реагують на виклики сучасності й стають дедалі вигадливішими у способах лишатись актуальними – “Майстерня світла” в Парижі залучає молоду аудиторію через “шлюб мистецтва та цифрових технологій”; Лувр оголошує розіграш, переможець якого зможе провести ніч в одному з найзнаменитіших музеїв світу; Музей Ван Гога в Нідерландах веде інтерактивний блог про життя митця. Ентузіасти теж допомагають музеям (іноді несвідомо) демонструвати, що мистецтво – це не лише наша пам’ять, це частина нашого теперішнього життя: художники клеять величезні репродукції картин на будівлі, б’юті-блогерки перетворюють самих себе на картини, дизайнери відтворюють інтер’єри з полотен, тату-майстри вживляють картини під шкіру, ілюстратори інтегрують художників та їхні роботи в контекст сучасності через потішні колажі, журнали створюють обкладинки за мотивами знаменитих картин, фотографи відтворюють сцени з полотен, креативні студії розробляють шрифти, стилізовані під роботи відомих митців.
![](https://iprosvita.com/wp-content/uploads/2019/07/GettyImages-944727710_1.jpg)
Здавалося б, ми говоримо про сумлінне та натхненне ставлення до своєї роботи винятково світових, винятково найвідоміших музеїв. Ні. Як би пафосно це не звучало, але Україні теж є чим пишатися. Ми маємо свій осередок, який доводить, що мистецтво – це грандіозне явище, а не занудне.
Музей Ханенків у Києві – артпростір європейського рівня, який має найбагатшу колекцію зарубіжного мистецтва в нашій країні. Йдеться про італійський живопис XIV–XVІІІ століть, полотна художників Нідерландів, Фландрії та Голландії XV–XVІІ століть, Іспанії XV–XVІІ століть, Франції XVІІ–ХІХ століть; візантійські ікони VІ–VІІ століть; скульптури доби Середньовіччя та Ренесансу, серед яких роботи майстерень Лоренцо Гіберті, Донателло, Луки дела Роббіа, Джованні да Болонья, Бенвенуто Челліні, Ніколи Кордьє та Антоніо Канова; вироби з бронзи та слонової кістки, меблі епохи Відродження, італійська майоліка, венеційське скло, порцеляна провідних європейських мануфактур, лімозькі емалі, брюссельські шпалери, тканини та килими з мусульманської культури, вироби з кераміки та бронзовий посуд, східні ювелірні прикраси; китайські гравюри та живопис; елементи самурайських мечів; японська ксилографія, тибетські ікони та багато іншого.
Загалом музей зберігає 20 тисяч творів мистецтва, але звісно, не всіх їх експонують.
![](https://iprosvita.com/wp-content/uploads/2019/07/62071980_10157764906209162_2776385315332423680_o_1.jpg)
Неповторну атмосферу Музею Ханенків створюють інтер’єри – розкішні фрески, різьблення, гобелени, старовинні меблі. Велика вітальня, Червона вітальня, Золотий кабінет, Дельфтська їдальня – краса, яка підсилює внутрішні коливання, поки ви розглядаєте творіння Дієго Веласкеса, Джованні та Джентіле Белліні, Франсіско Гойї, Пітера Рубенса, Жака-Луї Давида, Пітера Брейгеля Молодшого, Франсуа Буше.
2019-й для Музею Ханенків ювілейний – він святкує 100-річчя. Хоча його “неофіційна” історія почалася значно раніше. Богдан Ханенко та Варвара Терещенко побрались, коли їм обом було трохи за 20 – у 1874 році. У весільну подорож подались до Італії. Тут і розпочалась історія майбутнього музею. Адже саме з цієї поїздки привезли перші твори для спільної колекції. Набуваючи мистецького досвіду і знань, Ханенки невпинно її розширювали.
У 1888 році двоповерховий будинок на вулиці Терещенківська,15 (тоді – Олексіївська) батько Варвари передав подружжю. Ті оселились на першому поверсі, а на другому – розмістили свою колекцію. Але художнє зібрання росло так швидко, що всього за три роки довелось зводити ще одну двоповерхову прибудову, яка примикала до головної будівлі.
![](https://iprosvita.com/wp-content/uploads/2019/07/Bogdan-Hanenko-v-budinku_1.jpg)
У 1917-му помер Богдан Ханенко. А за два роки радянська влада націоналізувала будинок разом з мистецькою колекцією. У 1922-му помирає Варвара Ханенко. 1923 року прибирають герб роду Ханенків, а імена меценатів викреслюють з назви музею “з огляду на повну відсутність заслуг Ханенків перед пролетарською культурою”. Справжнє ім’я музею повернули лише за часів незалежної України – у 1999 році.
![](https://iprosvita.com/wp-content/uploads/2019/07/61324940_10157747922969162_5351214103295688704_o_1.jpg)
Нині Музей Ханенків – це справді сучасний український музей, який працює над діалогом зі своєю аудиторією. Він запрошує цікавих лекторів та лекторок як з України, так і з-за кордону, влаштовує музичні вечори, костюмовані демонстрації (як-то нещодавній Лицарський салон), квести, селфі-флешмоби, майстеркласи, у співпраці з волонтерами організовують екскурсії для бездомних та малозабезпечених людей, для незрячих, а наприкінці травня показали частинку експонатів у аеропорту “Бориспіль”. Та що там – у музею навіть активна (дуже активна!) сторінка у Facebook.
Україна. Київ. Терещенківська, 15-17. Музей Ханенків. Не стійте осторонь краси.
На головному фото – Музей Ханенків