Монетизація субсидій з політичним присмаком, або Як це зробити правильно

Останнім часом дискурс довкола монетизації субсидій набув політичного забарвлення. Але не варто недооцінювати важливість та економічний зміст монетизації. Це питання стосується не лише 38% населення всієї держави, які отримують субсидії. Монетизація вплине на кожного – через використання сплачених податків та інфляцію, яка зустріне абсолютно кожного на полицях крамниць.

Природа монетизації будь-яких соціальних виплат, допомог, пільг є дієвим фінансовим інструментом, який застосовують прогресивні уряди країн світу.

Якою ж у теорії була мета впровадження монетизації субсидій в Україні? Урешті-решт цей процес мав би “змусити” населення більш ощадливо ставитися до споживання енергоресурсів, активно переходити на енергоощадні технології тощо. Проте на практиці монетизація субсидій в Україні перейняла форму, а не саму філософію і зміст. Чому так – з’ясуймо.

Як фінансували субсидії раніше

Раніше діяли так звані клірингові розрахунки. Це дуже корупційний інструмент. Його суть в тому, що розрахунки відбувалися в негрошовій формі, методом взаємозаліків. Гроші взагалі неможливо було контролювати. Цей метод був настільки непрозорим, що важко назвати аналогічний приклад для порівняння. Але спробую.

Уявіть ситуацію, коли ви весь час позичаєте сусіду гроші, цукор, борошно, картоплю в певних обсягах, а потім, через кілька місяців, сусід вам заносить шматок сала і каже, що розрахувався з вами. У межах країни діяло щось схоже, але вимірювалось мільярдами грошей платників податків.

В Україні багато років говорили про те, що потрібно запроваджувати монетизацію субсидій. І частково це розпочали робити з 2017 року. Тоді Міністерство фінансів оголосило поетапний перехід до монетизації субсидій.

Поетапність у запровадженні була мудрим рішенням, адже система взагалі не була готова до різких змін. Наприклад, підприємства-надавачі послуг навіть не вели нормального електронного обліку домогосподарств, які отримують комунальні послуги. А кожну системну зміну, яка стосується людей, треба ретельно готувати заздалегідь.

Монетизацію субсидій також передбачали меморандум з Міжнародним валютним фондом та інші документи від Світового банку. Для об’єктивності маю зазначити, що поетапність монетизації субсидій Міністерство фінансів напрацювало ще 2017 року, про це є безліч офіційних матеріалів у мережі Інтернет.

Отже, 1 етап у 2018 році – це скасування клірингу та перехід до розрахунків на рівні підприємств-надавачів послуг.

Суть цього етапу полягала в тому, що держава мала розраховуватися з підприємствами-надавачами послуг за фактично надані послуги. Але вийшло так, що держава, зрештою, розраховувалася за виставлені цими підприємствами рахунки, не перевіряючи інформацію.

Найбільш корупційним елементом, який перейшов з клірингових розрахунків у монетизацію, стало те, що в Україні взагалі відсутній облік фактичного споживання домогосподарствами електроенергії і житлово-комунальних послуг. У державі немає балансу фактичного споживання.

Саме тому гроші з Державного бюджету перераховуються: а) без перевірки фактичного споживання; б) без обґрунтованої перевірки нормативів споживання; в) без релевантних критеріїв отримання субсидій.

Водночас варто зазначити, що Міністерство фінансів запустило проект верифікації соціальних виплат. Завдяки цій верифікації можна перевірити, чи дійсно субсидії отримують ті люди, які заслуговують на державну допомогу. Тобто гроші платників податків скеровуються малозабезпеченим, а не особам, які купують елітну нерухомість, автомобілі, яхти чи коштовні речі.

Проте досі частими є ситуації, коли субсидію призначено несправедливо – наприклад, коли в оренду здають квартиру з оформленою субсидією. Це питання тісно пов’язане з критеріями та порядком призначення субсидій, доброчесністю дій самих громадян та системними проблемами в країні (зокрема, із тіньовим ринком оренди нерухомості).

2 етап у 2019 році – безпосередня монетизація на рівні споживачів послуг. Тобто люди отримають свою субсидію готівкою. Частина людей отримає субсидійовані кошти на спеціальний рахунок в Ощадбанку, пенсіонери – через Пенсійний фонд, інша категорія осіб – у готівковій формі.

Зверну увагу на те, що надання лише Ощадбанку права бути єдиним обслуговуючим банком з виплати субсидій є необґрунтованим та викликає багато запитань. Головне з них – чому саме цей банк отримує доступ до майже 20 мільярдів гривень, які пройдуть через його рахунки.

В ідеалі уряд має дати людині право обирати банк на власний розсуд. Це можуть бути 3-5 банків, навіть державних, головне – надійність банку та свобода вибору людини.

Скільки коштів виділено на субсидії

З Державного бюджету на 2019 рік на надання субсидій виділено загалом 58,1 мільярда гривень. Це майже 6% видатків усього бюджету.

 

На кінець 2018 року, за даними Державної служби статистики, субсидії отримують майже 6 мільйонів домогосподарств.

Субсидію оформляють на 1 особу, яка мешкає в домогосподарстві, але фактично такою допомогою користається все домогосподарство. Якщо взяти середньостатистичний показник кількості осіб, які проживають в домогосподарстві за даними Держстату, та помножити його на кількість домогосподарств, які отримують субсидії, – отримаємо 14,7 мільйона осіб. Тобто субсидія є дотичною до 38% населення всієї України.

Чому питання монетизації субсидій одержало політичне забарвлення

Як вже було сказано, Міністерство фінансів разом з Міністерством соціальної політики кілька років працювало над запровадженням монетизації субсидій. Це є безпосередньою компетенцією уряду.

Політичного ж забарвлення ця тема набула після того, як чинний президент та водночас кандидат у президенти почав наказувати уряду негайно монетизувати субсидії та скликати наради з цього приводу.

Багато запитань викликало й те, що спершу монетизацію запроваджували як експеримент на два місяці. А це збігається у часі з передвиборчим періодом.

У розвинених країнах уряди спершу прораховують усі деталі впровадження тієї чи іншої політики, сценарії, ефекти, можливості та загрози, роблять детальні розрахунки – і лише потім ухвалюють рішення. В Україні ж проводять експерименти.

Що варто зробити, щоб монетизація субсидій була справжньою

Передусім монетизація має на меті заощадження. Витрачання коштів платників податків на завищені субсидії – це ніщо інше, як гроші на вітер. Точніше, не стільки на вітер, скільки на олігархів, які контролюють усю енергетику в Україні.

Перед тим, як ухвалювати рішення про монетизацію, слід сформувати реєстр споживачів комунальних послуг і фактичного споживання кожним домогосподарством. Після аналізу фактичного споживання доцільно переглянути нормативи споживання, відповідно до яких і нараховують субсидію, та скоротити все зайве.

Наразі ми маємо велику дискусію довкола впливу монетизації субсидій на інфляцію та ризиків несплати субсидіантами коштів за надані комунальні послуги. Насправді ж, якщо цілитись на справжню монетизацію, цих ризиків легко уникнути.

Якщо в Уряду буде реєстр споживачів комунальних послуг, то субсидіанти зможуть вносити до електронної форми інформацію про фактичне споживання всіх комунальних послуг. За підсумками місяця уряд міг би спрямовувати частину субсидії напряму підприємствам згідно з фактично спожитими послугами, а заощаджену суму коштів – безпосередньо на банківських рахунок кожної людини.

У підсумку запам’ятати треба найважливіше: без запровадження обліку та балансу фактичного споживання житлово-комунальних послуг монетизація субсидій є темним інструментом перерахунку грошей олігархам та не має нічого спільного з турботою про людей.