Вороги народу – так у 1937 році назвали тих, хто був неугодним режиму та тих, хто боровся за незалежність України. 2 червня 1937 року постанова політбюро ЦК ВКП розпочала масові репресії, яку назвали “чисткою партійних лав” або розкуркулення.
Протягом 1937-1938 близько 1,5 мільйона людей було арештовано, понад 600 тисяч – розстріляли. У середньому 1000 осіб на день.
Розстріли зазвичай влаштовували на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій, щоб приховати масштаби злочину, енкавидисти почали використовували фруктові сади, парки, приміські ліси. Там викопували траншеї для поховань, часто трупи засипали негашеним вапном.
У червні 1937 р. розпочались масові арешти. 10 липня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних “трійок”, створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного НКВД (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б).
Заарештований був фактично позбавлений права на захист (на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами “вибивали” з арештованих потрібні зізнання. В 1937 р. дозвіл на застосування методів “фізичного впливу на підозрюваних” (тобто тортур) було дано на найвищому рівні ЦК ВКП (б). Випадки неправомірного засудження вважались цілком припустимими і виправдовувалась прислів’ям “ліс рубають – тріски летять”.
Спогади катів-енкаведистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний “почерк” вбивць. Як правило, це були постріли у потилицю або в перший шийний хребець із револьверів системи “Наган”. Наган вважався точним, безвідмовним та достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача берегла сили катів при масових розстрілах.