8 травня – чому цей день треба пам’ятати, а не святкувати

Увесь світ перемогу над нацизмом традиційно відзначає 8 травня, адже саме цього дня набув чинності акт про капітуляцію Німеччини. Тож намагання України відзначати історичну подію саме 8 травня цілком логічне.

Насправді перший акт про капітуляцію Німеччини було підписано не 8 і не 9, а 7 травня. Оскільки це відбулося вночі, то чинності документ набув 8 травня. Остаточна ж перемога у Другій світовій війні була здобута аж 2 вересня – після капітуляції Японії. 9 травня – це не історична дата, а швидше спроба Радянського Союзу виокремитися.

Сучасна Росія – лише один із спадкоємців Радянського Союзу, яка вміло монополізує перемогу над нацизмом із суто ідеологічних міркувань. Тим часом впроваджує загарбницьку політику, яку під час Другої світової війни засудило все цивілізоване людство. Тож, святкуючи 9 травня, ми радше підтримуємо тоталітарність Росії.

Українцям варто пам’ятати, що для нас війна почалася не у червні 1941-го, а у вересні 1939-го року. Саме тоді німецькі війська напали на Польщу та бомбардували Львів. У двобої із Вермахтом у складі Війська Польського брали участь 120 тисяч українців.

Друга світова стала наймасштабнішою війною в історії людства. Загальні людські втрати сягнули майже 60 мільйонів осіб. Втрати СРСР – за різними підрахунками, від 26 до 43,3 мільйонів людей. Україна заплатила за так звану перемогу найбільшу ціну – не менше як 14 мільйонів загиблих.

Утверджуючи традицію відзначати 8 та 9 травня в європейському дусі, ми не святкуємо і не маніпулюємо історичною подією, а згадуємо та вшановуємо людей, які боролися проти нацизму.