8 Березня: святкувати чи декомунізувати

Щороку напередодні 8 березня українське суспільство ділиться на два табори: одні купують-дарують-приймають квіти і солодощі, інші ж не сприймають Міжнародного жіночого дня, ба навіть ображаються, коли їх вітають зі святом Клари Цеткін, вважаючи його пережитком радянщини.

Ажіотаж на квітковому ринку доводить, що частина українців традиційно святкує 8 Березня. Фото: Шпальта. Медіа

Що треба знати про Міжнародний жіночий день

Перший Міжнародний жіночий день відзначили  у Німеччині 19 березня 1911 року. Тоді понад мільйон людей взяли участь у мітингу, на якому вимагали припинення дискримінації жінок, надання їм права голосу та рівних з чоловіками умови праці. Цей день було вибрано невипадково: саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв провести реформи, зокрема надати виборче право жінкам.

А от версій, чому Міжнародний жіночий день стали святкувати врешті-решт саме 8 березня, є кілька.

За однією з них, можливою точкою відліку боротьби жінок за свої права став мітинг 8 березня 1857 року у Нью-Йорку, коли працівниці-текстильниці виступили з вимогами однакової з чоловіками зарплати, 10-годинного робочого дня та поліпшення умов праці. Цей мітинг ще назвали “маршем порожніх каструль”, бо під час маршу демонстрантки били в ці самі каструлі.

Проте існує версія, що страйкували тоді не текстильниці, а повії, вимагаючи зарплати морякам, які купували їх, але не мали грошей заплатити.

Марш порожніх каструль 8 березня 1857 року у Нью-Йорку

Який стосунок до Міжнародного жіночого дня має Клара Цеткін

Засновницею цього свята вважають відому німецьку комуністку Клару Цеткін. 1910 році на форумі жінок в Копенгагені саме Цеткін запропонувала заснувати Міжнародний жіночий день 8 березня. Щоправда, задумувалось воно не як свято, коли жінкам даруватимуть квіти, а як день, коли жінки у всьому світі влаштовуватимуть демонстрації, щоб привернути увагу до своїх проблем…

Того ж 1910 року Клара Цеткін та Роза Люксембург вивели на вулиці німецьких міст повій із вимогою припинити безчинства поліції (в радянській версії повій замінили на “трудящих жінок2).

Згодом дату 8 березня затвердили на ІІІ комуністичній інтернаціональній зустрічі 1921 року. У 20-30-х ХХ століття цей день відзначали як Соціалістичний жіночий день.

8 березня був звичайним робочим днем до 8 травня 1965 року. Напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні Міжнародний жіночий день 8 березня був оголошений в СРСР святковим, а неробочим днем став 1966 року.

Клара Цеткін і Роза Люксембург, 1910 р.

Усе йде, усе минає…

Наприкінці 80-х  років ХХ століття Міжнародний день жінок втратив своє політичне забарвлення і перетворився на одне з неполітичних свят.

Сьогодні свято сприймається радше як комуністичний пережиток, ніж день боротьби за права жінок. Звичай вітати жінок зі святом весни, дарувати квіти та солодощі залишився переважно у країнах колишнього «бальшово і нєдєлімово». У низці пострадянських та соціалістичних країн, зокрема в Україні, 8 березня досі є державним святом.

Довідка

Після розпаду СРСР 8 Березня продовжують відзначати як Міжнародний жіночий день у РФ, Азербайджані, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Таджикистані, Туркменістані, Білорусі. В Узбекистані 8 березня святкують як День матері.

8 Березня є національним вихідним також в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго (там це свято не «міжнародних», а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, КНДР і Уганді.

Традиційна радянська листівка до 8 Березня

Спроби декомунізувати 8 Березня в Україні

В Україні суперечки щодо доцільності цього свята в українському календарі розпочались 2017 року. Тодішній голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович висунув ідею викреслити його зі списку офіційних вихідних в Україні. Натомість пропонували зробити вихідним Шевченківський день (9 березня), День Матері(друга неділя травня), День сім’ї (середина вересня)  тощо.

Володимир В’ятрович вважає, що 8 Березня треба повернути його первісне значення як дня боротьби жінок за права

А 8 Березню пропонували залишити статус Міжнародного жіночого дня боротьби за права жінок, повернувши йому первісне правозахисне значення замість радянського свята “весни і краси”.

На думку В’ятровича, серед молодого покоління якоїсь ностальгії за таким святом, як 8 Березня, немає.

Цитуємо: “Що стосується 8 березня, то я думаю, що українське суспільство готове відмовитися від традиції його святкування. Зокрема, тому, що все більше українців розуміє, що ми не можемо жити в одному ритмі з державою-агресором. Ця синхронність у святкуванні якихось дат з країною, яка намагається знищити нашу державу, є тим, що нас послаблює”, – Володимир В’ятрович.

В’ятрович переконаний, що 8 березня змінить свій формат: “Не кажу, що 8 березня взагалі зникне з календаря, але думаю, що зміниться його ідея і концепція. Ми будемо говорити не про міжнародний жіночий день, а про день боротьби за права жінок, що є важливим для українського суспільства. Очевидно, в такому новому форматі абсолютно зайвим буде вихідний день, який перетворює це свято на “день тортиків і букетиків”.

5 березня 2013 року у Коломиї Івано-Франківської області рішенням міської ради скасували свято з формулюванням: “Це свято, як і День захисника Вітчизни і День перемоги, не сприяє духовному збагаченню українців”.
.

Бабський празник

Мало хто знає, але українки мали свій так званий “Бабський празник” задовго до появи Міжнародного жіночого дня. Відзначали його 24 лютого, на Уласа, у деяких регіонах України, зокрема на Херсонщині.

У цей день жінки не працювали, хіба микали три мички клоччя — «щоб ними підкурювати корову й теля». Під обід молодиці йшли до шинку і пили горілку – “замочували корови, щоб були лагідними”. Потім, повернувшись додому, днищами били своїх чоловіків, “щоб вони були ласкавими до дружи” та “щоб воли слухалися господаря”.