Віце-адмірал Тарасов: “Основна зброя Росії – українці”

Попри війну, економічні та політичні труднощі, фактичну відсутність торговельного флоту, Україна є  шостою у світі за кількістю моряків. Завдяки професійній підготовці, більшість із них – у командному складі.

Україна як морська держава: чим можемо пишатися та чого не знаємо про морську безпеку – в інтерв’ю із віце-адміралом Андрієм Тарасовим, який відвідав третій Львівський Безпековий Форум.

– Чи є загроза повномасштабного втручання в Україну з боку Чорного моря?

– Я вперше відвідав Львівський Безпековий Форум і дуже вітаю відвертість питань, які обговорювали на ньому щодо загрози російської агресії Україні й у цілому світу. Тож насамперед ми маємо усвідомити: Росія не відступить. Поки вони будуватимуть свою імперію чи другий Радянський Союз, не знаю, як це в них зараз називається, до того часу існуватиме загроза українській незалежності. Лише політика стримування дій РФ допоможе уникнути відкритого вторгнення Росії в Україну. Якщо ж зробимо помилки 2014 року, як це зробив уряд Януковича, матимемо фактично відкриту війну.

Так, шість років тому Росія не застосувала авіацію чи відкриту військову силу. Але вони збили малазійський боїнг, тобто застосували щодо України систему ППО. Це відкрите вторгнення у повітряний простір України. І лише вкотре доводить, що РФ готова йти далі.

– Триває шостий рік війни. Яка сьогодні основна зброя Росії в Чорноморському регіоні?

– Запам’ятайте: основна та вже перевірена віками зброя Росія – це українці, які в той чи інший спосіб підтримують росіян. Доки в Україні буде відсоток людей, які підтримують цю країну, РФ продовжуватиме знищувати Україну зсередини і ззовні. Ви подивіться, що відбувається у світі: Росія заходить лише в ті країни, де має підтримку з боку населення. Я сам родом із Донецька. Ви не думайте, що 2014-го всі мешканці Донецька дуже підтримували Росію. Ні. Але було близько 20% населення, які думали інакше. І їх РФ використала. Тобто основна зброя Росії – це ми. А вже потім їхнє озброєння та морський флот.

– Росія має потужний флот і фактично повністю контролює Чорне море. Чи є підстави вважати, що вона збільшує свою присутність у Балто-Чорноморському регіоні?

– Так, Росія має досить потужний флот в Чорному морі, і Україна навряд чи досягне паритету із їхнім військово-морським флотом.

Окрім того, Росія постійно нарощує свої спроможності на морі, зокрема. Також ми маємо пам’ятати про близько 30 батальйонних тактичних груп, розташованих уздовж кордону з Росією.

Сьогодні російський флот у Чорному морі присутній практично скрізь. Наприклад, нині у Чорному морі постійно перебуває протимінна група НАТО, що ходить у Середземному морі. Щойно вони заходять в акваторію Чорного моря, там одразу з’являється корабель безпосереднього стеження за їхніми діями з РФ. Якщо літак країн альянсу пролітає над акваторією Чорного моря, його супроводжують російські винищувачі. Коли Туреччина, а згодом і Україна проводили масштабне навчання на морі, то Росія уважно спостерігала за їхніми діями. Ходив наш корабель до берегів Грузії. А там постійно патрулюють російські кораблі. Біля наших берегів – та ж картина. Біля Азовського моря кількість кораблів порівняно з 2014 роком збільшилася у 6 разів. Це озброєнні прикордонні кораблі. Мова про близько 80 одиниць катерів різного класу.

Тобто вони захищають свої інтереси на морі й ідуть далі, відтісняючи нас.

Наприклад, в Азов’ї вони відтіснили нас до дальності дії нашої берегової артилерії. Вони заходять у ту межу, де діє наша бойова артилерія. Вони знають, що ми не стрілятимемо, тому й відтісняють. Ось це і є проекція сили на морі.

Якщо ж ми матимемо, наприклад, ракетну зброю, то зможемо їх відтіснити. Але разом із цим у морі має бути і наша постійна присутність. Якщо їхній корабель стоїть у Чорному морі біля газового родовища на території, що підпорядковується Україні, то там має бути і наш корабель. І обов’язково фіксувати все, що відбувається. А отже, бути готовими до миттєвого реагування будь-якої небезпеки. Ми маємо забезпечити контроль нашої акваторії.

Наразі маємо стратегію ВМС, проекти розвитку, є порозуміння, як їх реалізовувати, маємо перші катери типу “Айленд” для тривалого патрулювання в морі.

Наше завдання – не нападати , а оборонятися. І тут ми робимо ставку на малий флот. З одного боку, його складно виявити й легше приховати. Також це має бути ракетний флот, оскільки ракетна зброя – це суттєвий фактор стримування ворога.

Сьогодні з нашої стратегії ми передбачаємо розвиток флоту, який спроможний протидіяти саме російському військово-морському флоту з урахуванням авіації, яка базується в Криму та яка теж буде діяти проти наших кораблів. Щодо Росії треба бути напоготові всім і завжди.

– Попри війну та фактичну втрату торговельного флоту, Україна є морською державою з хорошим потенціалом. Розкажіть про свідомо чи несвідомо замовчані факти у питанні безпеки Чорноморського регіону.

– А знаєте, чим славиться Україна на міжнародному ринку праці? Рівнем професійної підготовки. Більшість найнятих кадрів з України – це командний склад. Для підготовки фахівців такого рівня потрібна серйозна система навчання, роки практики і величезний сукупний галузевий досвід. Україна є шостою у світі за кількістю моряків. Коли я ходив у далеке плавання, скрізь у кожному куточку світу зустрічав українських моряків. Ми маємо навчитися інакше сприймати море і кардинально змінити ставлення до нього. Адже це неосяжний потенціал для українців, це також і корисні копалини, які, до речі, ворог відібрав найпершим.

За рівнем професійної підготовки, комунікабельності та дисципліни, українські моряки займають другі, треті місця в світі, поступаються лише філіппінцям, інколи китайцям. До того ж 75 % усіх найнятих кадрів – командний склад. За українськими проектами збудовано катери у В’єтнамі, корвет в Африці, десантний корабель у Гвінеї. Україна надавала чимало проектів іншим країнам для розробки бойових кораблів.

– Тобто маємо навчитися пишатися та водночас переглянути своє ставлення до моря?

– Українська економіка дуже залежить від моря. Візьмімо, наприклад, фермерів. Близько 70% пшениці, 90% соняшникової олії іде на експорт. А це шалені обсяги. Лише в Приазов’ї близько 400 тисяч людей свій здобуток і заробіток мають від моря. Море нам дає можливості, які ми не використовуємо. Через море нам належить світовий океан. Бо, за конвенцією ООН, до світового океану мають доступ всі нації. Обмеження і заборони діють лише на обмеженій території від узбережжя. Але ми не користуємося ні ресурсами океану, ні навіть корисними копалинами у Чорному та Азовському морях. Я скажу більше, ці родовища та корисні копалини ми навіть не охороняли. Хоча 2014-го року РФ їх відібрала першими.

Розмовляла Вікторія Доскоч