Україна у вогні: початок великої катастрофи

Поки атмосфера планети під час карантину очищається, Україну затягнуло димом. На порозі – повноцінні лісові пожежі з масштабними евакуаціями людей, екологічними та економічними наслідками і новими карантинами.

Наслідки карантину у світі

Індія. Уперше за 30 років мешканці штату Пенджаб ( Індія) через зменшення смогу побачили гірський хребет Гімалаїв, що на відстані понад 100 кілометрів.

Китай. НАСА та Європейське космічне агентство повідомили про значне зниження рівня забруднення повітря на території Китаю і сусідніх держав.

Італія.  Завдяки карантину очистились канали Венеції.

А це Україна

Чорнобиль.У зоні відчуження через підпал сухої трави горить близько 10 тисяч га лісу. Проте навіть це не точні масштаби лиха. Вогонь вже дістався до Прип’яті і наближається до сховищ радіоактивних відходів. Евакуйовано людей. Екологи б‘ють на сполох: через пожежу радіоактивні частинки (які вилетіли із ядра реактора 1986-го року і лежать на землі) осідають у полях. А отже, потраплятимуть в організм людини через городину.

Фото Олександр Сирота

Житомирщина. На Житомирщині разом із сухою травою згоріла сільрада.

Львів. Через паління сухої трави вогнем пошкоджено 8 га найбільшого львівського парку, вигоріло 4 га заповідної зони. Біля аеропорту “Львів” загорівся газопровід середнього тиску.

Карпати. Вогонь від паління сухої трави перекинувся на Карпати: горить внизу і навіть високо на хребтах, у вогні – цілі полонини. У полоні полум’я опинилася навіть частина Карпатського біосферного заповідника – Долина нарцисів.

Поки планета під час карантину швидкими темпами очищається, Україна згорає на очах. Горить все: від сухої трави у полі, лісу в Чорнобильській зоні до сільрад, монастирів і газопровідів. Палають навіть заповідники та ліси у Карпатах. Цілі міста та села затягує димом та смогом, який насамперед послаблює роботу дихальних органів. Тих самих, які ми намагаємося захистити через жорсткі карантинні заходи у час світової пандемії. Якщо так триватиме й надалі – Україна опиниться на порозі лісових пожеж. І тоді буде не лише карантин, а евакуації цілих населених пунктів з усіма можливими наслідками, – застерігають екологи.

Основною причиною традиційних підпалів сухої трави, які цьогоріч набрали масштабів екологічної катастрофи, є не диверсії, як думає цілком адекватна частина населення, а людська дурість та неосвіченість. Така собі звичка, яка перевертає всі уявлення про здоровий глузд, мовляв, дід палив, батько палив, сусід палить, а я чим гірший. Ще одна версія – підпал, щоб замаскувати вирубування лісів.

Чим українці вже розплачуються за звичку підпалювати суху траву, яка знищує цілі екосистеми і має всі шанси стати страшнішою за пандемію коронавірусу. Та де палити можна і навіть треба, говоримо з двома експертами: орнітологом, старшим науковим співробітником Державного природничого музею НАН Андрієм Бокотеєм та екологом, науковим співробітником Національного ботанічного саду НАН України Тимуром Бедернічеком.

Звичка знищувати природу

Андрій Бокотей: За часів наших дідів, на яких так люблять посилатися палії, українські зими були морозними та сніжними. Мінус двадцять градусів узимку і метрові замети снігу були нормою, а не аномалією. Тож ґрунти і рослинність навесні були вологими, підпалити їх було складно, а якщо й вдавалося, то вигорали невеликі клаптики. Ще 30 років тому у Львові було понад 170 дощових днів на рік. Сьогодні добре, якщо бодай 50 днів у Львові будуть з дощами. Клімат кардинально змінився, як і досягнення в науці. Сьогодні вже добре відомо, що паління трави завдає шкоди і ґрунту, і рослинному та тваринному світам, і здоров’ю самої людини. Ми живемо у ХХІ столітті, але нерідко поводимося, як дикуни.

Тимур Бедернічек: Є ще одна причина стихійних пожеж. Наші люди звикли виносити сміття до річки, бо вода забере, а сухе палять, бо вогонь забере. У нас немає відповідальності ні перед природою, ні перед суспільством, в якому живемо. Безвідповідальним виховуємо й молоде покоління. Частину пожеж у полі та горах провокують саме діти. Неодноразово був свідком цього та власноруч гасив наслідки дитячих забав.

Підпали трави роблять екосистему простішою, а отже, вразливішою

Андрій Бокотей: Будь-яка екосистема, навіть суха трава чи бур’яни – дуже складний комплексний механізм взаємозв’язків між різними живими організмами: рослинами, комахами, птахами, ссавцями. Такий механізм відпрацьовувався сотні, тисячі, можливо, і мільйони років, зовсім не для того, щоб згоріти в один момент.

Тимур Бедернічек: Ґрунт та перепріле листя, яке на ньому лежить, – найбільш заселена частина біосфери. В одному грамі може бути мільйони, інколи мільярди мікроорганізмів, які й відповідають за деструкційну ланку екосистеми, тобто за всі процеси розкладу та повторного повернення речовини в екосистему. Спалити рослини означає розірвати харчовий ланцюг у природі, адже до нього входять не тільки рослини й тварини, а й мікроорганізми.

Взагалі мікросвіт досі залишається для людства загадкою. За найоптимістичнішими прогнозами, ми знаємо лише 5-10% мікроорганізмів. Але і ці знання є вкрай важливими, аби зрозуміти, як працює природа. Наприклад, деякі мікроорганізми дозволяють брати з атмосфери азот, якого багато в атмосфері, проте дуже мало в ґрунті. Це необхідний елемент для розвитку рослин. Тож коли ми випалюємо суху траву, знищуємо й ті дуже важливі азотофіксуючі мікроорганізми. Щось можна відновити мікробіологічними добривами, аналогами пробіотиків. Втім лише незначну частину.

Під час горіння виділяється вуглекислий газ, що посилює парниковий ефект, а під час повільного тління – смертельно небезпечний чадний газ. Отже, через підпал трави та листя переривається колообіг речовин і зникає вся користь від природного процесу.

Думка, що паління дуже корисне для родючості ґрунтів, є застарілою і помилковою. Коли палять траву, то з найбільш родючого шару ґрунту згорає гумус. Висока температура знищує накопичену в ґрунті органіку, збіднює його склад і порушує структуру. На відтворення родючого шару потрібні роки, а то й десятиліття.

Цікаво, що паління зазвичай відбувається в період тиші, коли не можна навіть проводити санітарні рубки лісу, бо в цей час розмножуються дикі тварини. Тож у вогні гинуть і цілі потомства тварин та птахів. Ми їх просто спалюємо живцем – і це страшно. Просто якесь середньовіччя!

Андрій Бокотей: В останні роки клімат помітно змінився. Зими стали теплими з малою кількістю снігу. Цього року деякі перелітні птахи повернулися значно швидше, ніж раніше, і, відповідно, швидше почали гніздуватися. Вже сьогодні насиджують кладки більшість видів качок, лебеді, а в окремих пар гусей уже є пташенята. Для птахів будівництво гнізда, відкладання та насиджування яєць, а потім ще й вигодовування пташенят – це дуже великі енергетичні затрати. І це все згорає, все гине. Для птахів, які відкладають лише одну кладку на рік (качки, гуси, лебеді), втрачене потомство – це відсутність відтворення, а відтак падіння численності виду. Якщо птахи наважаться відкласти повторну кладку, пташенята не встигнуть навчитися літати до відкриття сезону полювання на початку серпня і все одно загинуть. Також у вогні згорають і кормові ресурси для дуже багатьох видів.

Ще одним середовищем, де ховають свої гнізда кілька десятків видів птахів (очеретянки, кобилочки, погоничі, лиски та багато інших) є очерети. Одні будують гнізда між стеблами очерету невисоко над землею або водою, інші – на заломах очерету та землі, ховаючи своє потомство від чужого ока. Вочевидь, палії про це навіть не замислюються.

Чим вже розплачуються українці за неконтрольовані підпали сухої трави

Андрій Бокотей: До останнього видання Червоної книги України занесено 226 видів комах, 8 земноводних, 11 плазунів, 87 птахів і 68 ссавців. Життєві цикли багатьох з них пов’язані з луками, пасовищами, неужитками, де навесні та восени багато сухої рослинності. Держава, науковці, громадські організації залучають великі кошти, щоб зберегти біологічне різноманіття і врятувати вразливі види. Хоча сьогодні катастрофічно падає чисельність і дуже численних видів, таких як, наприклад, польовий жайворонок. А жайворонок – це не лише естетика, без якої важко уявити українську культуру. Це важливий елемент харчових ланцюгів у природі, порушення яких може мати непередбачувані негативні наслідки.

Тимур Бедернічек: Регулярні та неконтрольовані підпали негативно впливають на біорізноманіття, призводять до зникнення цілих популяцій деяких видів. А отже, максимально спрощують екосистему. А що простіша екосистема, то вона менш стабільна і більш вразлива до різних природних чинників. Прикладом таких нестабільних екосистем можуть бути агроліси, поширені в США та Великобританії. У них висока продуктивність, але вони вразливі до різноманітних захворювань та шкідників. Натомість природний ліс, якому властиві високе біорізноманіття та складніша структура, значно стійкіший. У час, коли клімат кардинально змінюється, а стихійні лиха у вигляді вітровалів, повеней стають майже систематичними, ми маємо бути напоготові. Натомість такими підпалами суттєво ослаблюємо природу і як наслідок своє здоров’я.

Останнім часом почали горіти навіть Карпати: то місцеві полонину підпалять, то туристи багаття не загасять, а любителі чорниці взагалі випалюють цілі плантації кущів сухої чорниці. Зараз у Карпатах дуже багато сухих смерек, які ще за Австро-Угорщини штучно насадили. А все, що штучно насаджено, довго не живе. На тлі глобального потепління, яке супроводжується теплими зимами, засухами, підпали трави можуть призвести до повноцінних масштабних лісових пожеж. А це сильний удар не лише по довкіллю, а й по здоров’ю людини, яке сьогодні й так під загрозою.

Дим від вогню вражає насамперед органи дихання

Коли 2018 року Північна Каліфорнія потерпала від масштабних лісових пожеж, якість повітря у регіоні було визнано найгіршою у світі. Навіть гіршою, ніж у містах Китаю та Індії. Причина – лісові пожежі. Такими були дані організації Purple Air. Тож у місцевих школах на певний час скасували уроки, авіакомпанії відклали численні рейси, зріс попит на респіратори та маски.

Науковці підрахували: з однієї тонни спалених рослинних залишків у повітря вивільняється більше 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окис азоту, вуглекислий газ, важкі метали, діоксини та різноманітні канцерогенні сполуки, які потрапляють у легені. Це провокує загострення хронічних хвороб (астма, бронхіт, тонзиліт) та виникнення нових (зокрема й онкологічних) захворювань.

Потрапляючи в органи дихання, мікроскопічні компоненти-забруднювачі можуть дістатися найглибших ділянок легень і залишатися там місяцями та навіть роками. Вогонь – це страшна й дуже не контрольована стихія, а особливо навколо населених пунктів. Бо саме на околицях міст зазвичай накопичується велика кількість токсичних елементів від діяльності підприємств чи навіть від транспорту – і дим стає в рази шкідливішим. Найчастіше із сухою травою горить поліетилен та гума. А це безліч хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Також утворюються канцерогенна сажа і оксиди сірки, які викликають респіраторні захворювання.

Зверніть увагу! Найбільше від паління трави страждають органи дихання, які логічніше б було у час світової пандемії навпаки загартовувати, а не ще більше послаблювати.

Є місця, де можна й навіть треба палити

Тимур Бедернічек: Можливо, я висловлю непопулярну думку, однак в Україні таки є місця, де траву можна й навіть треба палити. Втім, за умови, що це робитимуть фахівці. Мова про степ. Ще до того, як ця територія стала густонаселеною, на ній проживали стада диких тварин, які фактично з’їдали всю степову рослинність. Коли ж цю територію освоїли люди, більшість стад було знищено, а степи почали дуже сильно деградувати та вироджуватися. Єдиний на сьогодні спосіб, який стримує степ від вимирання та підтримає його екосистему, – це спалювання трави. Але це мають робити не любителі, а фахівці і суто на спеціально відведених ділянках.

Біда українців ще й в тому, що в нас нефахівці намагаються робити фахові речі. Але при цьому чомусь не йдуть до стоматологів-любителів. І це ще одна причина неконтрольованих та масових пожеж.

Суху траву та листя можна перетворити на успішний бізнес

Куди ж подіти суху траву та листя, аби не спокушати паліїв? Альтернатива спалюванню таки є, якщо налагодити систему утилізації. Найкращий спосіб – навчитися компостувати, а отриманий компост із сухого листя від кукурудзи, соняшника, дерев та сухої трави використовувати як добриво. Коли листя компостується разом з рештками трави, які містять азот, кінцевий продукт є дуже цінним органічним добривом. Таки підхід зробив би наші ґрунти родючішими, а українців – заможнішими. Особливо це на часі сьогодні, коли МВФ вже назвав теперішню кризу найглибшою за останні 100 років.

Природа дає людині шанс, головне – його використати.

Розмовляла Вікторія Доскоч

Головне фото: ДСНС України