Перший законопроект про державну мову: а що всередині?

Законопроект вже встигли назвати й провокаційним, й історичним.

4 жовтня у Верховній Раді відбулося перше читання закону № 5670-д “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Попри спроби деяких політиків зірвати голосування, саме цей варіант законопроекту (із чотирьох запропонованих) таки набрав потрібну кількість голосів. А отже, має реальні шанси бути прийнятим у другому читанні та заповнити нішу, яка утворилася після скасування скандального закону Ківалова-Колісніченка.

Чи є в українців шанс після 26 років незалежності таки отримати право на підтримку та захист державної мови?

Cтатус української мови як єдиної державної задекларований в Конституції України, проте досі так і не запроваджено жодних механізмів підтримки та реального захисту української мови і її носіїв. Як, до речі, це є в усіх цивілізованих країнах світу.

З появою законопроекту № 5670-д – уперше із часів незалежності – українці як політична нація можуть одержати ґрунтовний закон, який покликаний просувати, забезпечувати функціонування, розвиток та захист української мови як державної.

Питанням української мови в нашій країні переважно маніпулювали. Ухвалення такого закону мало б покласти край усім спекуляціям. На руку – і час. Російська агресія вже переконала значну частину зрусифікованих українців, що питання мови не є другорядним і потребує негайного вирішення, а не чергової демагогії.

Навколо законопроекту №5670-д виник неабиякий ажіотаж. Певні політичні сили вже почали інтерпретувати законопроект на власний розсуд, а значна частина українців губиться між правдою і брехнею, бо не читала документа. Тим часом серед його співавторів – науковці, філологи, історики, громадські діячі та політики. А це радше на користь закону.

Тож що насправді чекає на українців в разі прийняття закону під номером 5670-д?

Про це докладна розмова з ініціатором законопроекту, народним депутатом України Іриною Подоляк. Її прізвище розпочинає довгий список співавторів закону про мову, який справедливо можна назвати історичним:

“Насправді, розмову про необхідність ухвалення такого закону я ініціювала серед колег ще два роки тому. Бо якщо Верховна Рада в нинішньому складі не ухвалить закон про державну мову, то це питання й далі лише обговорюватимуть. Для мене ж важливо просуватися в цьому напрямі. Вже був законопроект, який ще 2012 року писали Оксана Сироїд і Сергій Головатий, але він втратив актуальність, морально застарів. Ми вирішили створити законопроект, який би регулював винятково державну мову. Тим паче, що наше суспільство вже давно готове до цього – не дочекавшись державної підтримки, люди почали через суди виборювати право одержувати послуги українською”.

“Мета закону – зберегти, розвинути та захистити українську мову. І зробити це з повагою до людини. Тому над ним і працювало так багато фахівців”

– Якщо відкинути політику, то чимало незаангажованих експертів назвали закон не ідеальним, проте обґрунтованим і, щонайголовніше, реальним, а не суто декларативним?

– Від початку нашим задаванням було написати не черговий законодавчий спам, який розбалансовує правову систему України. А насамперед створити реальний закон, який покликаний захистити права українських громадян на отримання інформації та послуг державною мовою, наповнити державний статус української мови реальним змістом та підтримати українську мову як один з найважливіших чинників національної безпеки та державної єдності.

Тому до написання закону й залучено велику кількість фахівців, з якими ми півроку виписували документ, який би сприяв державотворчим процесам і об’єднанню людей. При цьому для нас дуже важливо зберегти українську мову, але не законсервувати її. А також створити можливості для її розвитку.

Для цього у законопроекті запропоновано створити Національну комісію з питань державної мови, яка би займалася питанням стандартів, рівнів володіння мовою для різних потреб, затверджувала б правопис і пропонувала до нього зміни, розробляла б термінологічну систему. Також передбачено створення інституту Уповноваженого із захисту державної мови. Він насамперед розглядатиме скарги щодо порушення закону, слідкуватиме за дотриманням закону, видаватиме попередження та штрафи. Бо якщо немає санкцій за порушення, то така система не працює ніде й ніколи. Ми вже мали подібне десятиліттями.

Разом з тим ми добре розуміємо, що не можемо цим законом зробити інформаційну капсулу довкола України. Тому залишаємо до другого читання англійську як мову науки. Також пропонуємо зробити пом’якшення для англомовних медій про Україну.

Впроваджувати закон ми плануємо поступово та з повагою до тієї категорії людей, які через певні обставини, зокрема через те, що держава не створювала дієвих умов, не знають державної мови.

Я не вітаю риторику на кшталт “не знаєш української – виїжджай з України”. Це мова не державотворців, а руйнівників. Українці достатньо пережили насилля. Вистачить. Наша держава велика та розмаїта – і в цьому її сила. Наш закон покликаний об’єднати, а не розділити. Тому й плануємо його впроваджувати не ламанням через коліно.

– Утім, за порушення закону передбачено досить високі штрафи і навіть кримінальну відповідальність. За які саме мовні порушення судитимуть українців?

– Зрозумійте, що держава, навіть найдемократичніша, – це все-таки інструмент примусу. Я взагалі вважаю, що закони пишуть не для злочинців. Їх створюють для законослухняних громадян. Але якщо є закон, то має бути й відповідальність за його порушення.

За недотримання мовних норм доведеться платити від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За повторення порушення – від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів з позбавленням права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю.

До кримінальної відповідальності притягуватимуть за публічне приниження чи зневажання державної мови. Нині вносять зміни до статті 338 Кримінального кодексу України, де визначено відповідальність за публічну наругу над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України.

Так, за висловлювання “Не понимаю телячьего языка” особу можна притягнути до відповідальності. Втім, ми прекрасно розуміємо, що для нашого закону потрібен час. Тому готові спочатку лише попереджати про його порушення.

– Зараз триває робота над правками і, очевидно, що їх буде чимало. Які зміни вже внесено, а із чим не будете погоджуватися?

– У законі про мову вже заздалегідь було закладено більш суворі норми та позиції. Бо якби цей законопроект від початку був ліберальним, можна лише уявити, що з нього залишилося б після внесення правок. Тож ми готові до конструктивного діалогу. І вже розглядаємо запропоновані правки.

Ще до першого читання ми прибрали мовних інспекторів. Однак добре розуміємо, що без механізму контролю за дотриманням закону його не виконуватимуть, тож ці функції переклали на Уповноваженого із захисту мови.

Щодо друкованих ЗМІ, то насправді в законопроекті є стимулювальні елементи. Ви можете друкуватись і російською, наприклад, і українською мовами. Але якщо це фінансово обтяжливо, то у вас завжди є можливість друкувати газети чи журнали українською.

Нам закидають, що читачеві буде не зручно. Я погоджуюся. Можливо. Однак лише перші кілька місяців. Знаєте, ми вже боялися мовних квот на радіо і телебаченні. Та хіба це знищило телерадіопростір і бізнес? Ні. Навіть навпаки. З’являється новий український пісенний і телевізійний продукт, а канали й радіо, що його демонструють, нарощують свої рейтинги. Не забуваймо, українське суспільство вже не те, яким було до війни.

Як на мене, тут більше спрацьовує страх на кшталт “ми так не звикли й не хочемо щось змінювати та пристосовуватися до нових викликів”.

Наша ж єдина умова – не нашкодити українській мові, створити людям прозору й чітку систему обов’язків використання української і не робити бізнесових преференцій за рахунок державної мови. Тому за політтехнологічні правки “байдуже що, аби лишень був закон з правильною назвою”, які знищуватимуть концепцію закону, я не голосуватиму.

“Є мова – є нація”

– Чи не найбільше критики лунає щодо питання нацменшин та етнічності.

– Звісно, ми очікували, що деякі політсили знову дуритимуть людей, перекручуватимуть закон, намагатимуться хоч якось втулити до закону про державну мову мови нацменшин і кримсько-татарську як мову корінного народу. До речі, кримсько-татарська – лише одна з мов корінних народів. У нас є ще караїмська, кримчацька і гагаузька.

Ми добре розуміємо, що це роблять свідомо для розхитування суспільства та послаблення захисту державної мови.

Конституція ж України чітко визначає поняття “державна мова” і “мови національних меншин”. Ці категорії мають різну природу: державна мова є невід’ємним атрибутом конституційного ладу держави. А використання мов нацменшин – лише один з елементів забезпечення їхніх прав.

На прикладі інших держав (Литва, Латвія, Естонія, Хорватія, Польща, Франція, Угорщина тощо) бачимо, що державна мова має окремий статус, який регулюється окремим законом. А застосування мов національних меншин відбувається в рамках захисту прав національних меншин. Це світова практика.

Саме тому в проекті пропонуємо врегулювати статус винятково державної мови, який визначатиме застосування саме державної мови, а не мов узагалі. Такий підхід відповідає європейській практиці, дозволяє уникнути непотрібного змішування та протиставлення в одному законі державної та інших мов із геть іншим статусом.

Щодо етнічності, то в питанні регулювання прав людини вона не має жодного значення, як і колір шкіри. Це вже минуле. Нині ХХІ ст. і ваша етнічна чи релігійна приналежність – це є суто питання вашої самоідентифікації. Знаєте, моя прабабця звалася Франя і ходила до костелу, але я вважаю себе українкою. Переконана, що це лише чергові маніпуляції. Бо не можна писати сучасний закон стилосом на восковій таблиці.

КОРОТКО ПРО ЗАКОН

• Хто, згідно із законом, складатиме іспит українською мовою?

Насамперед ця норма закону передбачена для осіб, які хочуть набути українське громадянство (закон не має зворотної дії, тому особи, які вже мають громадянство, не складатимуть іспит). А також для осіб, які виконують функції держави. Вимоги володіння державною мовою визначатиме Національна комісія зі стандартів, вона ж і організовуватиме тести. Це допоможе уникнути ситуацій, коли, наприклад, народні обранці або чиновники, які представляють інтереси громадян, не знають державної мови.

• Чи поширюється закон на приватне життя?

На мову приватного спілкування та релігійних обрядів дія закону не поширюється. Законопроект 5670-д покликаний захистити права тих, хто хоче говорити українською та отримувати нею інформацію та послуги. Тож обмежень у мовному комфорті зазнають надавачі послуг під час виконання посадових обов’язків, які досі не зважали на мовні права громадян/споживачів.

• Чи заборонятиме закон обслуговувати споживачів іншою мовою?

На персональне прохання клієнта його можуть обслуговувати іншою мовою. Наприклад, приходить людина в магазин, консультант до неї звертається: “Доброго дня!” Особа відповідає: “Здравствуйте!” Тоді консультант, за взаємною згодою сторін, може обслуговувати російською мовою. Головне, щоб українська була першою мовою, мовою “за замовчуванням” у всіх сферах публічного життя, особливо у сферах, які надають послуги.

• Якою мовою навчатимуться представники нацменшин та корінного населення?

У статті 7 Закону України “Про освіту” вже є норми щодо застосування мов національних меншин та мов корінних народів. Тож особи, що належать до національної меншини, можуть здобувати освіту цією мовою лише для отримання дошкільної та початкової освіти з обов’язковою опцією навчання державною мовою. Корінні народи можуть здобувати освіту цією мовою лише в комунальних дошкільних та загальних закладах середньої освіти. Також із опцією вибору навчання державною мовою.

• Яку мову застосовуватимуть у науці?

У сфері науки можна буде використовувати державну мову та англійську. Деякі депутати пропонують не тільки англійську, а й офіційні мови ЄС. Побачимо, як піде обговорення цих правок.

• Чи всі фільми та передачі транслюватимуть в ефірі винятково українською мовою?

Це не так. Сумарна тривалість іншомовних телерадіопрограм і передач не може перевищувати для мовників, що здійснюють мовлення на територію менш ніж половини областей України, – 20% від часу добового мовлення, для інших телерадіоорганізацій – 10% від часу добового мовлення.

Зараз діє Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) ЗМІ”. Починаючи з 13 жовтня 2018 року, не менше ніж 75% загальної тривалості передач та/або фільмів (або їх частин) у кожному проміжку часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00 мають виходити державною мовою для загальнонаціональних і регіональних телеканалів, 60% – для місцевих, а також не менше ніж 75% державної мови для програм новин на ТБ.

Також діє Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах). Норми квот вводять поетапно впродовж 3 років від дня набуття чинності цим Законом (від 8 листопада 2016 року). З 8 листопада 2017 року квота не менше ніж 30% на пісні та передачі на радіо українською мовою для часових проміжків з 7.00 до 14.00 та з 15.00 до 22.00, а з 8 листопада 2018 року становитиме 35%.

• А що буде з інтернет-виданнями?

Інтернет-сторінки українських суб’єктів господарської діяльності чи ЗМІ мають “за замовчуванням” завантажуватися державною мовою. Якщо це винятково англомовні новинні видання, цільова аудиторія яких – західний споживач, то англійською. Це теж пропоновані правки для узгодження перед другим читанням.

• Якою мовою виходитимуть друковані видання?

Друковані ЗМІ мають видаватися державною, або ж державною та іншою мовою в однакових тиражах, обсягах і в один час, крім винятково англомовних.

• А книги?

Видавець, внесений до Державного реєстру видавців, виробників і розповсюджувачів видавничої продукції, зобов’язаний видавати державною мовою не менше як 50% від усіх виданих ним впродовж відповідного календарного року назв книжкових видань.

• Чи заборонятимуть імпорт товарів, де немає програмного забезпечення з користувацьким інтерфейсом українською мовою?

Не заборонятимуть. Особливо товари, які не є у широкому вжитку – спеціалізоване високотехнологічне обладнання, наприклад медичне, чи спеціальний програмний продукт для використання у вузькій професійній діяльності. Але відсутність програмного забезпечення державною мовою для товарів загального користування буде підставою для застосування правових наслідків щодо реалізації товару неналежної якості.

• Який статус російської мови?

Відповідно до статті 10 Конституції України, російська мова є однією з мов національних меншин. Ми з повагою ставимося до всіх мов національних меншин. Держава має забезпечувати їхній захист та розвиток. Проте неприйнятною є ситуація, коли одна з мов національної меншини домінує над державною мовою. Зрозумійте, ми не боремося з будь-якою мовою, ми хочемо зупинити повзучу русифікацію та припинити порушення мовних прав громадян України – тільки й всього.

Розмовляла Вікторія Доскоч, ГО “Інститут Просвіти”