3 кроки за 5 років до успішного українського села

За часи незалежності український господар отримав у власність найголовніше – землю. Однак минув час, а наш селянин так і не став самодостатнім та повноправним господарем на своїй землі. Навіть більше, сільське населення почало масово скорочуватися. І це тоді, як держава щороку виділяє колосально великі суми на підтримку аграрного бізнесу. Мова про понад 9 мільярдів доларів, окрім податкових пільг.

Річ у тім, що землю отримали селяни, а чималі кошти на її утримування – фірми-гіганти, які орендують у селян ділянки за невеликі гроші. За таких обставин український селянин опинився в неконкурентних умовах.

Окрім того, маючи землю, селянин ще й не може з неї отримати достатній прибуток. Хоч, наприклад, в Європі тамтешні фермери із суттєво менших наділів землі, мають більший прибуток.

Цифри говорять самі за себе.

Структура аграрного виробництва в Європі така, що, наприклад, у Франції дає можливість отримувати середній дохід з одного гектара понад 3000 доларів США за рік (70% землі – господарства менші за 100 га); у Польщі – 1200 доларів США (70% землі – господарства менші за 10 га ). В Україні – лише 600 доларів США (хоча 70% землі – господарства, більші за 500 га).

Виникає логічне запитання, чому з такої великої площі, більше як 500 га, ми маємо лише 600 доларів? Чому такий низький дохід з гектара?

Зазвичай у наших селах вирощують пшеницю, яка не потребує особливого догляду, проте й не приносить значних доходів малому фермерові. Візьмімо непогану врожайність пшениці – 60 центнерів, це 6 тонн з гектара. Продамо по 4 тисячі гривень за тонну і отримаємо 24 тисячі гривень, тобто 800-900 доларів США. Тож за хорошої врожайності, гарного догляду ми зможемо піднятися із 600 доларів США лише до 900.

Якщо ж ми на гектарі висадимо яблучний сад, то отримаємо середню врожайність 40 тонн. Продамо кілограм по 7 гривень і отримаємо 280 тисяч гривень (10 тисяч доларів США). Окрім яблучного саду, можуть бути виноградники, салатна група, овочі тощо. Це називається світова конкуренція за структурою вирощування, згідно із якою європейські країни вирощують високорентабельні культури. Ці культури потребують не лише ретельного догляду, а й інвестицій. Наголошую, цілком реальних для українського села.

Аби побудувати європейську модель розвитку українського села, не треба багато часу чи надмірної суми бюджетних коштів. Для цього я пропоную цілком реальну, малобюджетну покрокову програму на 5 років.

Крок 1

Впродовж 5 років надавати фінансову допомогу на поворотній основі

(ФДПО – безвідсотковий кредит) дрібним господарствам (до 500 тисяч гривень в одні руки), не менше 3 мільярдів гривень на рік.

Очікуваний результат:

• 50 тисяч успішних сімейних господарств та зародження віри в можливий успіх сотень тисяч їхніх сусідів у цілій Україні;
• шанс власникам паїв відчути їхню цінність, бо ж стануть господарями своєї справи;
• зростання у структурі виробництва частки трудомістких та високорентабельних культур і, як наслідок, зростання доходу до 1000 доларів США/га, створення сотень тисяч робочих місць на селі, зупинення скорочення населення;
• формування середнього класу на селі;
• схвалення державної політики серед селянства.

Крок 2

Впродовж 5 років викуповувати паї до Державного Земельного Банку (ДЗБ) у певних категорій населення щорічно на суму 2 мільярди гривень за ціною 3000 доларів за гектар.

Очікуваний результат:

• запуск продажу землі невеликими партіями (25000 га за рік) за фіксованою ціною дасть змогу уникнути обвалу ціни на старті та встановить орієнтир для майбутнього ринку;
• у власників паїв з’явиться розуміння майбутньої ринкової ціни їхніх наділів;
• виведення на ринок ключового гравця – ДЗБ як провідника державної політики;
• викуплені до ДЗБ паї, які є в орендованому масиві, надаватимуть у подальшу оренду, щоби не нашкодити успішним підприємствам.

Крок 3

Надання в оренду земель, які є державною власністю, від імені ДЗБ за ціною 100 доларів за гектар шляхом ринкового продажу права оренди на 10 років.

Очікуваний результат:

• виведення з тіні та передання до ДЗБ близько 10 мільйонів га;
• отримання доходу від оренди землі до ДЗБ з третього року близько 20 мільярдів гривень за рік, який буде спрямовано на аграрну сферу: 20% – місцевим громадам, 20% (але не менше як 3 мільярди гривень за рік) – ФДПО дрібним господарствам, 20% – на державні цільові програми в агросфері, 20% – на підтримку аграрної науки;
• схвалення та зацікавлення в успішності земельної реформи ключових учасників агросектору: з боку селян – власників паїв, місцевих громад, успішних сільгосппідприємствам, аграрної науки…
• очікуваний певний супротив від теперішніх розпорядників та користувачів державними землями за “сірими” схемами;
• повна інвентаризація земель державної власності через надання 20% знижки в разі викупу права оренди господарюючим суб’єктам, які виявили землі державної власності та подали заявку на купівлю права оренди.

Така покрокова програма створить основу для розвитку цивілізованого ринку землі та, щонайважливіше, дозволить збудувати успішне українське село із заможними селянами-господарями. Бо заможний селянин – це самодостатня громада та успішна країна.

Український господар дуже винахідливий. У нього треба лише повірити і трошки допомогти йому.