Не порушувати на українських дорогах має бути модно

В Україні з ДТП почали боротися за допомогою просвітництва та реклами. На популяризацію культури кермування в державному бюджеті передбачено 671 млн грн.

В Україні в аваріях на дорогах гине більше людей, ніж на війні – щодня близько 10-12 осіб. Цифри просто вражають: за минулі 5-6 років наша країна зменшилася на одне місто з населенням понад 26 тисяч. Саме такою є кількість мирного люду, що загинув під колесами авто. Серед них – майже півтори тисячі дітей віком до 18 років.

У це важко повірити, але саме ДТП – найпоширеніша причина смерті серед української молоді віком від 15 до 24 років. Та друга у списку серед дітей від 5 до 14 років. Якщо так буде і надалі, то війна та ДТП фактично знищать українську націю.

Через значне збільшення дорожнього травматизму та летальних випадків на сполох б’ють не лише в Україні. За прогнозами ВООЗ, якщо ситуацію не змінити, то через 10-12 років ДТП стане однією із п’яти найголовніших причин смертності людей у світі.

Серед найпоширеніших причин дорожніх аварій – порушення маневрування, перевищення швидкості, керування авто у стані алкогольного сп’яніння. Причому за останній рік п’яних водіїв стало на чверть більше. Окрім цього, під час руху лише у Львові кожен п’ятий водій користується ґаджетом і лише 25% населення – пасками безпеки.

Цікаво, що покарання за порушення правил дорожнього руху в Україні досить суворі. Втім, ні високі штрафи, ні загроза ув’язнення суттєво не впливають на зменшення аварій. І не лише тому, що наші водії найкращі фахівці у спробі відкупитися від правосуддя. Проблема значно масштабніша. Адже серед іншої групи причин ДТП – необлаштованість пішохідних переходів та перехресть, недостатнє освітлення на дорогах, брак розмітки та достатньої кількості світлофорів у місцях високої концентрації ДТП. І це тоді, коли дедалі більше українців купують авто.

Отож, фахівці сходяться на думці: проблема в тому, що немає системи – водій і пішохід на українських дорогах фактично безконтрольний і незахищений, а рівень організації безпеки дорожнього руху в країні фактично відсутній.

Перший крок до нульової смертності

В Україні нещодавно стартувала масштабна державна програма, кінцева мета якої досягнути нульової смертності на дорогах. То що ж це таке?

“Цивілізований світ давно переконався, що водій – це насамперед людина, яка має право на похибку. А завдання держави – зробити так, аби ця похибка була не фатальною”, – говорить голова підкомітету з питань безпеки автодорожнього руху профільного парламентського комітету, народний депутат (“Самопоміч”) Ігор Діденко.

Мета амбітна, але реальна. У світі вже є понад 500 великих міст, які досягнули нульової смертності на дорогах. І понад 300 міст досягнули таких успіхів за 3-4 роки. Мова про такі країни, як Голландія, Велика Британія, Данія, Німеччина та Швеція.

Ще 1997 року Швеція запровадила державну програму скорочення летальних випадків на дорогах. У країні почали реконструювати дороги, розробили 12 600 пішохідних переходів із підвищеним рівнем безпеки. Також держава закупила спеціальні миготливі світлофори і штучні нерівності для обмеження швидкості руху автомобілів. Вже за кілька років істотно зменшилася кількість ДТП та кількість травмованих і загиблих.

На переконання Ігоря Діденка, такий системний підхід лише підтверджує: істотно знизити, а то й уникнути смертності на дорогах цілком реально. І перші кроки у цьому напрямку Україна вже навіть зробила.

Дійсно, в Україні тривалий час не було відомства, яке би формувало політику безпеки на дорогах та контролювало її виконання. Навіть не кажемо про діяльність інституції, завданням якої було б робити “життя на дорогах” комфортним та безпечним.

За словами Ігоря Діденка, дуже важливо зрозуміти, що самі лише штрафи кількість аварій на українських дорогах не зменшать. “Насамперед треба дбати про дорожню інфраструктуру, якісні дороги, ефективний контроль і ефективну державну політику. Культуру поведінки на дорозі треба виховувати та популяризувати! А водій та пішохід мають переконатися, що держава достатньо подбала, аби на українських дорогах їм було комфортно і безпечно”, – зазначає Ігор Діденко.

Все це вимагає ж комплексного та системного підходу. І починати, на думку парламентаря, треба було б зі створення Національного агентства з питань організації та безпеки дорожнього руху. Наразі відповідний законопроект на етапі затвердження. Тим часом працює Координаційна рада з безпеки дорожнього руху за головування прем’єр-міністра.

“Нещодавно Кабінет Міністрів України затвердив надважливий документ нашої спільної роботи – “Стратегію підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року” та План заходів і державну програму щодо її реалізації, – розповідає Ігор Діденко. – Причому стратегія має конкретну мету з конкретними цифрами – знизити рівень смертності внаслідок ДТП щонайменше на 30%. Зважаючи на статистику, це збереже життя майже півтори тисячі людей”.

Держава вже навіть профінансувала цей напрямок роботи. До 2020 року на заходи з безпеки дорожнього руху передбачено майже 9 млрд грн.

За ці кошти мали б, зокрема, запровадити електронні бази даних, наприклад загальну базу даних ДТП, автоматизувати системи контролю, оновити навчальну програму з підготовки водіїв, налагодити роботу системи екстренної допомоги за єдиним номером 112, переглянути державні будівельні норми, які є по суті ще радянськими (йдеться змогу будувати розв’язки кільцевого типу будь-якого діаметру – Україна офіційно відмовилася від радянського стандарту кола діаметром лише 50 метрів), ну і просвітництво – різні кампанії щодо безпеки на дорогах.

Тим часом триває активна робота із впровадження системи автоматичної фіксації порушень ПДР, що допоможе контролювати водіїв на національному та державному рівнях. 324 автомобілі відповідних підрозділів Нацполіції вже обладнують технічними засобами контролю. Тож невдовзі українськими дорогами курсуватимуть спецавтомобілі з високоточним ліцензованим обладнанням, які контролюватимуть швидкість на дорогах. “Скажімо, у сусідній Польщі в такий спосіб лише за кілька років вдалося зменшити смертність під час ДТП у 2-3 рази”, – каже Ігор Діденко.

“Життя на дорозі рятують елементарні заходи безпеки”

У Державному бюджеті України щорічно передбачено видатки на фінансування робіт, пов’язаних із будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування. Для цих цілей у складі спеціального фонду Державного бюджету України було створено Державний дорожній фонд. Згідно із цим законом, 60% коштів ідуть на фінансування будівництва, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення; 5% – на фінансування заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху і 35% – на фінансування будівництва та утримання доріг місцевого значення, за яке відповідатимуть очільники міст та областей.

“Якщо, скажімо, на відрізку дороги є Т-подібне перехрестя, то його треба засадити деревами, аби водій вже за 500 метрів його побачив. Елементарні заходи з освітлення та облаштування пішохідних переходів, аудит дорожніх знаків та світлофорних об’єктів, врегулювання швидкісних режимів – все це на відповідальності місцевих органів влади. А ті мають зрозуміти, що елементарні заходи безпеки збережуть життя українців”, – наголошує Ігор Діденко.

У деяких містах такі зміни почали впроваджувати ще до старту нової Стратегії безпеки руху. Мова про розумні світлофори, облаштування підвищених переходів, спеціальне освітлення та велодоріжки. Це допомогло, наприклад, Львову стати на 60% безпечнішим від інших міст. Наступний крок – власне вийти на рівень нульової смертності на дорогах.

“Культуру кермування треба виховувати”

“Культуру кермування треба виховувати і, щонайголовніше, – популяризувати. Це свого часу зрозуміли в Європі. Нині нарешті активно впроваджують в Україні”, – зазначає голова парламентського підкомітету з питань безпеки автодорожнього руху Ігор Діденко.

У Державній програмі підвищення рівня безпеки дорожнього руху до 2020 року просвітницькій роботі відведена особлива увага. Зокрема передбачено 46 просвітницьких кампаній з безпеки дорожнього руху щодо використання пасків безпеки, наслідків перевищення швидкості та небезпеки керування у стані сп’яніння тощо. На це заплановано 291 млн грн.

А ще ж є соціальна реклама. Раніше вона також була, однак швидше фрагментарною і немасштабною. Міжнародний же досвід вчить, що реклама культури кермування має бути скоординованою. А своєю наполегливістю нагадувати передвиборну агітацію, – зазначає Ігор Діденко.

На масові рекламні заходи навіть передбачено кошти – понад 380 мільйонів гривень на найближчі кілька років. Українські медіа мають наповнити ефірний час роликами, які рекламуватимуть, що їздити на дорогах без порушень – це безпечно й модно.

Нині з усіх рупорів мовлення мають звучати основні меседжі – розумна швидкість, ремені безпеки, відмова від поєднання алкоголю і кермування, мода на використання пішоходами та велосипедистами світлових засобів. До речі, у сусідній Білорусі за відсутність світлового засобу у темну пору доби передбачено покарання.

“Ми вже зареєстрували також законопроект щодо обов’язкового використання дитячих автокрісел. В Україні ця норма досі не є обов’язковою. Хоча, скажімо, у Нідерландах породіллю з немовлям не відпустять додому, якщо лікарі особисто не переконаються, що в авто є дитяче крісло”, – каже Ігор Діденко.

На черзі, розповідає парламентар, – питання швидкісних режимів, зокрема, зменшення дозволеного перевищення ліміту швидкості на 20 км/год.

Тобто безпечні дорожні нововведення мають і будуть стосуватись усіх учасників руху.

А їздити і ходити, тобто рухатись на дорозі без порушень має стати не лише потребою чи вимогою часу, а модою, яка зберігатиме життя українцям.