Чикаленко: “Любити Україну до глибини власної кишені”

“Легко любити Україну до глибини душі, спробуйте любити її до глибини власної кишені”

Ці слова належать саме Євгенові Чикаленку – одному з найбагатших підприємців початку ХХ століття. Майже весь свій статок він віддавав на популяризацію української культури.

Коли проповідники Російської імперії називали українську мову “мужичою” та “сільською” – він за власні кошти видавав українські словники та твори українських класиків. Коли росіяни вкотре намагалися перекрутити історичні факти – оголошував конкурс на найкраще написання праці з історії України. Він примудрився видати єдину україномовну громадсько-політичну газету “Рада”, ще коли Україна перебувала під Російською імперією. Його підприємницькою жилкою, яку він уміло поєднував із меценатством української культури, захоплювався сам митрополит Андрей Шептицький. Він робив для української України та становлення її державності неймовірні на ті час речі. Проте для сучасних українців – це невідома постать.

Ким же був Євген Чикаленко в часи тотальної анархії та цілковитої відсутності державного мислення та яка його основна заслуга перед Україною?

Народився Євген Чикаленко на Півдні України, у селі Перешори, що в Одеській області, в заможній і працьовитій родині.

Сам Євген Чикаленко мав багато землі та був успішним землевласником, агрономом та новатором. Мав власні доробки в агрономії.

У підприємницькому світі відомий як новатор. Його землі найкраще родили. Бо, за словами самого Чикаленка, він давав їм можливість відпочивати. Чикаленко продавав свої землі селянам за доступною для них ціною з умовою, що вони користуватимуться чорним паром та новими технологіями.

Як освічений землевласник і агроном Чикаленко взявся за написання підручників. Так побачили світ його “Розмови про сільське господарство” (1897) – книжка, яка багато років була головною підручною літературою для селян в Україні. Також Євген Чикаленко за власні кошти видавав словники сільськогосподарської, природничої, математичної лексики.

Підприємницька та громадська діяльність відомого й одного з найбагатших, кажучи сучасною мовою – олігархів України, припала на початок ХХ ст. Це час державного переродження. А також відсутності державного мислення та тотальної анархії в країні, яка століттями перебувала під впливом Російської імперії.

Вперше громадянську позицію підприємця Чикаленка розбудив словник Бориса Грінченка. Увійшов до гурту однодумців, хто підтримав “Словарь української мови” (1907–1909) Грінченка. Зі спогадів Чикаленка про Грінченка і “Словарь” (далі збережено правопис оригіналу): “Всім відоме значіння Б. Д. Грінченка в ділі культурного відродження України. Такої упертої праці, такої енергії ніхто досі з українських діячів не виявляв. В найглухіші часи, коли здавалося український рух зовсім згас, він, мало чи не єдиний чоловік на Україні, не згубив віри у відродження України і всю свою велику енергію і працьовитість вжив для того, щоб розбудити громадянство”.

Чикаленка називають спонсором Української Революції 1917-1921 рр. Він був не лише одним із засновників Центральної Ради, а й першим кандидатом на посаду Гетьмана України. Проте поступився Скоропадському, хоч, за спостереженнями істориків, був правдивіший та і принциповіший у відстоюванні української справи.

Коли став членом Київської громади, розпочав активну боротьбу за українську мову – призначає гонорари за публікації українською мовою, оголошує конкурс на написання праці про українську історію, фінансує Наукове товариство імені Шевченка у Львові, долучається до роботи над великим українсько-російським словником. За певний час він вже й сам видає щоденну газету “Громадська думка”, а згодом – “Рада”.

За власні кошти видавав твори своїх великих сучасників – Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка. Давав кошти на відкриття книгозбірень, підтримував діяльність НТШ й будівництво Академічного дому для українських студентів у Львові (1905).

За проукраїнську позицію і громадянську діяльність зазнає переслідувань. 1919 року він назавжди покидає Перешори, через Польщу й Австрію дістається до тодішньої Чехословаччини й починає звідти допомагати українській громаді. Чикаленко викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах, очолив термінологічну комісію, яка займалась опрацюванням української термінології з математичних, природничих, технічних наук, працював над німецько-українським “Лісотехнічним словником”, “Російсько-українським сільсько-господарським словником”».

Помер 20 червня 1929 року. Його урна з прахом встановлена на цвинтарі в Подєбрадах (Чехія).