Зона толерантності: Нас більше розділяють стереотипи, а не інвалідні візки

У Львові вперше в Україні відбувся спільний захід для і про дітей з різними потребами і фізичними особливостями.

Якщо на вулицях міста ми не зустрічаємо дітей в інвалідних візках, це означає лише одне – ці діти позбавлені повноцінного життя і ховаються у чотирьох стінах. Соціалізація людей з інвалідністю – показник успішного та неупередженого суспільства. Цього тижня Львів зробив вагомий крок у розвитку такого напряму.

Уперше на масштабному дитячому святі “Місто професій” запрацювала зона толерантності для дітей із різними потребами і нозологіями. Дітям-учасникам створили інклюзивну доріжку. Це зона бар’єрних перешкод, яку треба подолати в інвалідному візку; пройти “зону темряви”, де із заплющеними очима треба було зав’язати шнурівки та застібнути ґудзики; у “зоні тиші” ознайомитися з мовою жестів; та разом із дітьми із різними нозологіями намалювати свої відчуття в “Місті професій”. Незвичайна доріжка випробувань стала тимчасовою можливістю відчути, як то жити без зору, слуху чи із хворобами опорно-рухового апарату.

До створення “Інклюзивної доріжки” були залучені профільні експерти навчально-реабілітаційного центру “Джерело”, УТОС, УТОГ, ГО “Простір без обмежень”, інформаційним партнером стала ГО “Інститут Просвіти”.

“Такі заходи стирають стереотипи, допомагають цінувати власне здоров’я та з повагою ставитися до людей з інвалідністю”, – каже ініціаторка зони толерантності, депутат Львівської міської ради Оксана Рубай. – На жаль, переважно в нашому суспільстві такі люди викликають лише дві емоції: жаль або ж страх. Тому спочатку мене відмовляли від цієї ідеї, мовляв, одна категорія дітей традиційно не прийде, іншу – не пустять батьки через внутрішні забобони. Але як засвідчив цей захід, саме батьки здорових дітей спонукали своє чадо пройти всі етапи доріжки у зоні толерантності. Це було наше здивування та найбільша перемога. Нашу ідею зрозуміли та почули”.

Мама трьох дітей Наталя зізналася, що їй дуже імпонує тема інклюзії. “Я за те, щоби мої діти товаришували і жили у суспільстві з дітьми різних потреб і можливостей. А за потреби – знали, як спілкуватися чи допомогти. Тому власне ми і тут. Я неодноразово бачила схожі зони толерантності за кордоном і мені дуже приємно, що нині це є у Львові“. Коли ми спілкувалися із пані Наталією, в цей час її донька сумлінно намагалася опанувати мову жестів, аби вміти порозумітися із дітьми, які не чують.

“Я прийшов сюди, аби підтримати дітей з особливими потребами. Для мене це звичайні діти, – каже учень 5-го класу Влад. – Оскільки люблю все нове, тому й погодився сісти в інвалідний візок. Трохи часу – і я майже навчився ним керувати. Однак без сторонньої допомоги тут важкувато”.

“Насправді діти дуже швидко комунікують між собою, коли дорослі їм, звичайно, не нав’язують свої стереотипи, – продовжує тему керівник ГО “Простір без обмежень” Анна Рева. – Цей захід однаково потрібен і для дітей, і для дорослих. Нині такий час, коли люди із особливими потребами починають більше виходити із затінку, із зони несприйняття. Хоча працювати ще є над чим”.

Присутні на заході батьки і діти зізналися, що насамперед бояться, коли чогось не знають. Тому такі заходи вкрай потрібні – вони виховують толерантне ставлення і допомагають соціалізуватися. “А це показник людяності та здорової свідомої нації, який треба виховувати з дитинства. Та, що важливо, поліпшувати якість життя. Саме тому наша організація активно долучилася до організації проведення цього заходу”, – наголосив виконавчий директор ГО “Інститут Просвіти” Любомир Зубач.

Тож уже в планах на наступний рік – аби на дитячому святі “Місто професій” на частині локацій запрацювали зони толерантності для дітей різних потреб і особливостей. А як було все відбувалося цього року – дивіться у відео.

url=https://youtu.be/reBM6hGL3pw