Сучасний Китай: 600 метрів доріг – за одну хвилину

Кільканадцять років тому людство стало свідком стрімкого розвитку Китаю. Переродження КНР, а з роками воно лише набирає обертів, відбувається на очах кожного з нас. Китайські товари різної якості розселилися всією планетою. Вони скрізь: від престижного офісу й до туалетної кімнати.

Та окрім цього, сучасний Китай – це 596 метрів збудованих автодоріг за одну хвилину. 25 000 км високошвидкісної залізниці. Будівництво найдовшого у світі мосту – завдовжки 55 кілометрів, який з’єднав Гонконг та Макао і коштував країні 20 мільярдів доларів. Це майже стовідсотково заасфальтовані тамтешні сільські дороги, ефективна схема транспортних сполучень у сільській місцевості. Це подвійний світовий рекорд за тривалістю і обсягом розробки газогідратів. Причому не в мегаполісі, а в провінції. Китай став товарним трейдером, найбільшим виробником та власником валютних резервів. Це один із приголомшливих прикладів економічного зростання кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Експерти переконують, що досягнути такого не вдалося навіть “азійським тиграм”. Так називають малі країни Південно-Східної Азії, які в другій половині ХХ століття також здивували міжнародну спільноту високими темпами зростання.

Досягнення Китаю справді вражають і десь навіть шокують, якщо пригадати, що ще 60 років тому країна фактично голодувала. За різними оцінками, жертвами голоду в 1958-1961 роках стали від 10 до 30 мільйонів китайців.

Як змінювався Китай:
спочатку країна нагодувала людей, а потім почала розвивати промисловість

Наприкінці 70-років минулого століття в країні офіційно проголосили “політику реформ та відкритості”. Китайські реформатори поставили перед собою мету створити додаткову вартість, достатню для фінансування модернізації китайської економіки, яка перебувала на межі катастрофи.

Китайці свідомо відмовилися повернутися до експериментів часів “культурної революції” та “великого стрибка”, бо усвідомили важливість стабільності. Економіку було поділено на чотири сектори – оборонну промисловість, сільське господарство, науку та промислове виробництво. Першим кроком стала модернізація сільського господарства. Тож спочатку уряд нагодував людей та розкрив їхній продуктивний потенціал. А вже через кілька років взявся модернізувати промисловість, яка й дала країні всесвітню славу та одна з найсильніших та найчисленніших армію у світі.

“Хочете зберегти давню культуру – розвивайте промисловість”

Китайська народна мудрість

“Аби захистити свою державність, треба мати потужний військово-промисловий комплекс та розвинену економіку. А це не народжується в полях і садах. Лише у великих містах, – наголошує директор проекту ПУЛЬС асоціації міст України Ігор Парасюк. – Наприклад, ви маєте 10 га землі, на яких можна посіяти соняшник, поставити завод для виробництва кулькових ручок або ж завод для виробництва штучного серця чи крові. Який варіант вигідніший? Найбільше грошей принесе третій об’єкт. Бо це насамперед інновація та продукт, який усім потрібен. Адже, коли мова йде про найдорожче – здоров’я, люди віддають останнє, зокрема, той же соняшник. А ось кількість кулькових ручок, які ви можете виготовити на одному гектарі землі, залежить від багатоповерховості фабрики. Соняшник не посієш в 10 поверхівці, але кулькові ручки мають не таку високу “ліквідність” і дають не надто високий прибуток, але це все ж дорожче, ніж кілька тонн соняшникового насіння.

Тож Китай зосередився на створенні нових промислових територій та умов для приходу інвесторів. Китайці швидко прорахували, за рахунок чого розвиваються економіки провідних країн світу. І зробили ставку на агломерації“.

Інвестор “заходить” у Китай за кілька місяців

“Технології в обмін на ринок” – саме цим принципом керувався китайський уряд на початку 90-х років минулого століття, коли відкрито запрошував іноземних виробників високотехнологічної продукції інвестувати в китайську економіку. За словами Ігоря Парасюка, такі умови були взаємовигідними: китайці отримували робочі місця, відтак гроші, країна – податки та вихід на новий рівень розвитку. А інвестор – змогу відкрити своє виробництво безпосередньо всередині величезного ринку збуту.

“Важлива деталь. Інвестор “заходить” в Китай досить швидко, фактично за кілька місяців на заздалегідь підготовлену місцевою владою ділянку землі, де є електрика, проведені всі комунікації та є інфраструктура. Треба лишень поставити стіни і дах і вже за кілька місяців нове підприємство випускає великі партії мобільних телефонів, електроніки, будь-чого”, – наголошує наш співрозмовник. Тут час “заходу” відіграє значну роль. Ми знаємо, що навіть певна модель мобільного телефону застаріває за рік-півтора.

Як наслідок – у Китаї з’явилося високотехнологічне виробництво та машинобудування, якого раніше практично не було. Нині Китай проектує та виготовляє власні автомобілі. За інформацією Асоціації українсько-китайського співробітництва, спочатку в країні встановили майже 100% мита на імпортні авто. Тож світові лідери авторинку, відкриваючи в Китаї свої заводи, створювали лише спільні підприємства. А це означало, що машини виробляють не лише під світовими, а й під внутрішніми китайськими брендами. Саме так Китай став не тільки збирачем, а також виробником автомобілів. Він за лічені роки створив потужні машинобудівні корпорації, такі як BYD, Geеly, GWM і Chery. Крім того, КНР є найбільшим світовим автовиробником, тримає перше місце за продажем автомобілів і загалом за обсягами експорту. Хоча ще донедавна китайські автомобілі мали не надто добрі відгуки споживачів, але ситуація дуже стрімко змінюється.

Комплектувальні та готові вироби таких відомих марок, як Apple, Canon, Sony, Nokia і багатьох інших глобальних брендів, також виготовляють в Китаї. Це все створюють в агломераціях.

“Унікальність китайських агломерацій, на відміну від інших, у тому, що вони є штучними, – зазначає Ігор Парасюк. – Якщо найбільш відомі світові агломерації, наприклад Паризька, створювалася впродовж тисячоліття, так би мовити еволюціонували, то Китай створив агломерації практично рукотворно, майже з нуля. 10 років тому Китай вирішив сформувати 19 агломерацій. І йому це вдалося. А за рахунок тих агломерацій, що вже є, та доходів, що там утворились, почав створювати нові.

Зараз темпи економічного зростання Китаю дещо сповільнились, але вони є порівняно високими. Переконаний, що нині, навіть попри спад економічного дива країни, про китайські агломерації треба говорити. Їх тепер вже 23. Вони стали спусковим механізмом зростання благополуччя країни та розвитку її економіки. Завдяки ним Китай почали називати локомотивом сучасного світу та геополітичним компасом.

Є така сучасна китайська народна мудрість: “Хочете зберегти давню культуру – розвивайте промисловість” Ми ж розуміємо, що одними качанами відбиватися від ворога неможливо. Не розвиваючи промисловість і міста, легко втратити свою державність та культуру.

Агломерації “на виріст”

Цікаво, що Китай так захопився агломераціями в межах приміських зон, що почав створювати їх так би мовити “на виріст”. У країні, аби зробити поселенську структуру агломерацій ефективною, запровадили практику будівництва нових міст “з нуля”. Але нині є навіть такі собі міста-привиди, що повністю не заселені навіть на 20% від розрахованої і збудованої селітебності. І це, за словами експерта, ще одна відмінність Китаю. Інфраструктура створена, будинки та умови для повноцінного проживання є, а інвестор ще не встиг заїхати. Грошей на залучення інвестора подекуди виявилося більше, ніж самих інвесторів.

Розплата за агломерації

Звісно, агломерації як великі міста кластери – це завжди великі проблеми. У великих містах – більший рівень злочинності та велика ймовірність епідемій. Окрім того, великі скупчення людей – це дорожні затори та забруднене відпрацьованими газами довкілля. Сьогодні смог у китайських містах є майже нормальним явищем. Але водночас китайці вкладають величезні кошти в екологію. “Нині Китай успішно займається відновлюваною енергетикою, – розповідає Ігор Парасюк – випускає і встановлює найбільше у світі сонячних панелей, стрімко зростає ринок електрокарів”.

За сукупною потужністю сонячних електростанцій Китай займає перше місце в світі впродовж останніх трьох років. За даними Міжнародної енергетичної організації, 2015 року потужність китайських сонячних електростанцій становила 43,5 Гігават. До кінця 2016 року їхня загальна потужність зросла до більш ніж 77,4 ГВт, а в 2017 році Китай був першою країною, яка передала 100 ГВт сукупної встановленої потужності сонячних електростанцій.

Чи все так добре із китайським ВВП

2016 року китайська економіка вийшла на другу сходинку в світі за номінальним значенням ВВП. За даними Міжнародного валютного фонду, Китай обігнав Японію як другу за розміром економіку світу, а також США. 2017 року країна володіла найбільшим у світі золотовалютним резервом у розмірі $3,143 трильйона (до порівняння: $167 млн у 1978 року).

“Втім, тут важливо розуміти, що мова про загальну, так би мовити, частку в глобальному ВВП. Хоча загалом внесок Китаю у світовий ВВП є практично співмірним зі створеним у США, але на душу населення обсяг ВВП в Китаї значно нижчий, ніж у Штатах чи навіть, скажімо, в Люксембурзі“, – наголошує кандидат економічних наук Ігор Парасюк. Адже населення там значно більше й у середньому воно менш забезпечене.

Американський економіст Майкл Петтіс вважає, що офіційний ВВП Китаю не відображає продуктивності економіки, радше показує, як швидко, на думку Пекіна, можна проводити потрібні коригування економіки. Тож частина експертів припускає, що частина китайської економіки не така вже й сильна.

Однак факт залишається фактом – за минулі кілька десятків років Китай гучно заявив про себе. Та перебрав на себе роль нового глобального центру. Зараз у Китаї мешкає більше доларових мільярдерів, ніж у США. А китайський середній клас продовжує зростати, зараз він налічує понад 300 мільйонів осіб і представляє вельми перспективний ринок.