Щомісячні стипендії для науковців: чому це важливо

“Львівська система дослідників”: коли йдеться про фінансування конкретних напрацювань, а не установ.

Цивілізовані країни “полюють” за розумними головами. Така практика вже діє десятки років. Адже там переконані, що прогрес у науці спонукає до розвитку держави. За словами експертів, одним із найважливіших показників, за допомогою яких фахівці порівнюють можливості різних країн до інноваційного розвитку їхньої економіки, є кількість дослідників на один мільйон населення.

І якщо в країнах ЄС науковців – у середньому 3400 осіб (і ця кількість продовжує збільшуватися) на мільйон населення, то в Україні ситуація плачевна – приблизно 1250 науковців на мільйон населення.

В Україні наука – буксує. Є думки, що така ситуація з науковим простором України – спадок радянських підходів управління, недостатнє фінансування і як наслідок – небажання молоді йти в науку.

Наприклад, у США і Європі авторитетні професори отримують близько 500 тисяч доларів на рік. В українських же докторів наук зарплата мізерна. Та й досить часто науковці витрачають її на підтримку своєї ж праці.

Попри це, українські дослідники– одні з найталановитіших у світі. Їх із упевненістю можна назвати ентузіастами своєї справи, адже працюють не завжди у відповідних умовах . Звідси й сумна тенденція – багато українських науковців їде за кордон, аби працювати в належних умовах та бути достойно оціненими. Українські розумні голови працюють на економіку інших держав.

“Україна здатна народжувати геніїв і чудових вчених. Погоджуюся, що сьогодні більшість українських науковців – ентузіасти. Адже наукову творчість обмежити не можливо навіть за умов недостатнього фінансування. Якщо людина хоче творити – вона творитиме, хоче створювати – вона створюватиме. Проте людина завжди буде шукати кращих умов для своєї творчості. І саме це і є основним чинником, який сьогодні спонукає до виїзду за кордон найталановитіших українців, – зазначає член Наукового комітету Національної ради з питань науки і технологій, доктор технічних наук професор Ганна Стовпченко. – Але говорити про те, що науки в Україні немає, не можна. У нас є дослідження дуже високого рівня, особливо у фізиці, математиці, хімії. Україна історично має найбільш сильних науковців, і вони працюють і виробляють якісний продукт. Одна з головних проблем –  у фінансуванні, а саме – у його нестачі”.

Позитивний приклад заохочення науковців – у Львові. Місто дало старт “Львівській системі дослідників”.

Львів – пілотне місто де реалізують програму підтримки науковців, однак, міська рада сподівається, що інші міста України також візьмуть за приклад ініціативу Львова.

“Якби мене сьогодні запитали, що би я попросив, якби мав одне бажання — я би попросив, щоб наші українські університети входили у ТОП-100 чи ТОП-500 кращих університетів світу. Коли в державі є розуміння важливості освіти та науки, тоді країна ніколи не буде бідною, вона буде захищеною і ніколи на цю країну ніхто не буде нападати, бо вона зуміє себе захистити. Для нас у Львові розвиток науки і освіти є не просто важливий, а ми маємо добрі практики і ми би хотіли, щоб ці практики були масштабовані по всій Україні.

Львів робить ті речі, які мала б робити держава. Але держава через ті чи інші обставини не може цього робити, тому ми займаємо цю нішу і ми показуємо, що для нас є критично важливий розвиток і підтримка науки”, — зазначив міський голова Львова Андрій Садовий.

За словами члена кваліфікаційної комісії “Львівської системи дослідників” та виконавчого директора “Інституту Просвіти” Любомира Зубача, для науки важливо, щоб фінансували не установи, а конкретні напрацювання та конкретних людей. Адже так працює весь світ і так має працювати Україна.

“Це інноваційний підхід до підтримки науковців. Специфіка цієї програми полягає в тому, що місто буде встановлювати додаткові стипендії не на власний розсуд, а відповідно до окремого конкурсу.Науковці, які працюють у Львові, зможуть показати себе через подання відповідної аплікаційної заявки, доданих документів, результатів своєї роботи та власних напрацювань. Таким чином будуть обрані найкращі, –зазначає Любомир Зубач. – Згідно із затвердженою Концепцією реформування наукової сфери, так би мало бути в межах всієї країни. Проте поки що в межах всієї країни такі програми є лише на папері. У Львові ж це почали робити де-факто. І було б дуже добре, щоби цю ініціативу підхопили й інші міста України. Адже лише тоді це дасть правильний ефект – така програма почне працювати в межах всієї країни”.

Як розповідають науковці, сьогодні схожі стипендії в Україні є, але їх надзвичайно мало.

“Стипендії для вчених в Україні є, але отримують їх в середньому 50 людей на всю країну. Хіба це достатньо? Ба більше, коли йдеться про оцінювання вчених із усієї України, значно важче вибрати найкращих, – пояснює професорка Ганна Стовпченко. – Тому, безумовно, на регіональному рівні це буде більш виважений вибір, оскільки це будуть робити не лише незалежні експерти, а ще й залучена Наукова рада області (проректори університетів, керівники наукових інституцій). Такий спосіб оцінки дасть змогу об’єктивно та правильно оцінити науковців. І ще один вагомий нюанс – сьогодні молодь не має стимулу йти в науку: тут діє фактор і низької зарплатні, і застарілі прибори та обладнання в наукових інституціях. І, на мою думку, той крок, який робить Львівська міська рада, організовуючи “Львівську систему дослідників”, є дзвіночком, який буде стимулювати державу вкладатися у науку.

Ще однією особливістю “Львівської системи дослідників” є те, що до організації та проведення цього процесу залучено членів Керівної ради “Львів Науковий” та 19 членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій, які не працюють і не живуть в місті Львові. Це зроблено, щоби максимально забезпечити прозорість та ефективність під час оцінювання претендентів на стипендію.

“Зараз першочергове завдання – запустити цей процес і показати, що він працює. А наприклад, з наступного року, міська рада вже могла би визначати певні пріоритети щодо наукових розробок, які потрібні для міста. Тобто такі, які можна було б застосуватив практичній життєдіяльності міста, в роботі органу місцевого самоврядування. Зроблено це буде для того, щоби приносити фахові та інноваційні думки в роботу міської ради”, – додає Любомир Зубач.

Також у планах, аби фонд для стипендій учасників “Львівської системи дослідників” наповнювався не лише з бюджетних коштів міста. Потрібно, щоб у таких програмах, зокрема у наукових розробках, були зацікавлені підприємницькі структури. Адже, для прикладу, на заході бізнес готовий виділяти кошти на такі програми. Тоді наукові розробки вони зможуть використовувати у власній практичній діяльності.

Але річ не лише у фінансуванні. Йдеться також про популяризацію науки.

На жаль, сьогодні у суспільстві бракує цієї інформації. Є досить багато геніальних українських науковців, які відкривають важливі речі , але про них ніхто не знає.Немає просвітницької роботи як такої,– наголошує виконавчий директор “Інституту Просвіти” Любомир Зубач. – І тому “Інститут Просвіти” буде доносити інформацію про наукові напрацювання українців, про користь та зміст їхніх досліджень. Адже важливим є процес промоції наукової сфери. Наше суспільство забуло, що саме наука є локомотивом розвитку суспільства і держави. Тому ми – “Інститут Просвіти” – зі свого боку, будемо намагатися забезпечувати інформаційний супровід ініціативи “Львівська система дослідників” та зрозуміло, доступно й цікаво розповідати людям про успіхи українських науковців.