Про Раду Європи – з перших уст

Яка різниця між Парламентською асамблеєю Ради Європи та Європейським парламентом? Які ідеологічні напрямки воліють обирати європейці? Чи відступ від дисципліни групи загрожує парламентарю “батогом”? Чому Білорусь досі не належить до Ради Європи? І як вивчити структуру Ради Європи зсередини, якщо поки що не маєш депутатського мандата?

Студенти програми політичних наук УКУ змогли довідатись про “внутрішню кухню” міжнародної організації. За сприяння “Інституту Просвіти” Центр Шептицького відвідали представник України в ПАРЄ – народний депутат від Об’єднання “Самопоміч” Сергій Кіраль та секретар міжпарламентської групи консерваторів та реформаторів .

Пан Том, бельгієць за походженням, уже 10 років працює в політичній групі, яка, окрім ПАРЄ, представлена також у Європейському парламенті, тож знає ситуацію зусібіч.

Пропонуємо Вашій увазі найцікавіші тези гостей.

Рада Європи, Євросоюз, Європейська рада – чим відрізняються?

• Том ван Дійк наголосив на різниці між Європейським Союзом та Радою Європи, до якої з-поміж інших 47 держав належить і Україна. Європейська ж рада, що вводить в оману схожою назвою, – це якраз орган Європейського Союзу. Рада Європи, натомість, створена ще 1949 року з ініціативи Уінстона Черчиля, аби запобігти новим загрозам.

Чим займається Рада Європи?

• Рада Європи як міжнародна організація не має економічних повноважень, її сфери – це верховенство права, демократія та права людини. Складається з різних знаних та менш відомих органів: Європейського суду з прав людини, Парламентської асамблеї Ради Європи, Комітету міністрів Ради Європи, Венеційської комісії та Конгресу місцевої та регіональної влади Європи. І в кожного з них головне повноваження й обов’язок – переконання.

Наприклад, ПАРЄ не може приймати законів, бо це було б втручанням у суверенітет держав. Натомість Асамблея приймає резолюції і рекомендації – так звані акти “м’якого права”, які через авторитет цього органу таки мають вплив.

До рішень Венеційської Комісії з конституційних питань, хоч і необов’язкових, дослухаються. Це особливо актуально в період виборів: хоч Рада Європи не впливає на вподобання українців, але допомагає уникнути неправомірних змін до процесу: якщо, припустімо, парламент обмежить представників якоїсь професії у праві бути обраними, Рада Європи не промовчить. Тож хоч це лише неурядова організація, втім, служить своєрідним “сторожовим псом”. Цьому особливо сприяє моніторинг про порушення прав людини (такий, наприклад, здійснюють у Криму).

Хто належить до Парламентської асамблеї?

• У ПАРЄ входять парламентарі з усіх 47 держав-членів. Квота залежить від кількості населення, тож в Україні вона значна – аж 12 депутатів. Більше лише в Німеччини, Франції, Туреччини, Великобританії, Італії та Росії – по 18. (Щоправда, Росія бойкотує призначення своєї делегації, вимагаючи зняти з неї санкції – Авт.).

Кожна фракція Верховної Ради пропорційно делегує кілька кандидатур, яких обирають самі фракції (демократичність цього вибору залежить від самої фракції). Окрім постійних членів, є ще тимчасові. Вони входять до 9 різних комітетів і за бажання – у політичні групи. Сергій Кіраль, наприклад, належить власне до консерваторів. Зауважує, що ПАРЄ дає змогу реалізувати себе в інших сферах і перенести це в національний контекст. Зокрема, депутат готував висновок до резолюції ПАРЄ про стан боротьби з туберкульозом, яку тепер використовують як тиск для уряду для розробки програми. Пан Сергій також тішиться, що українська делегація вперше не є сателітом російської і повним складом володіє іноземними мовами.

Що таке політичні групи та яка ідеологія панівна зараз у ЄС?

• Політичні групи – це об’єднання депутатів не за напрямами роботи, а за поглядами. У Європейському Союзі політичні партії поділяють радше за ідеологією, ніж таким чином, як у Верховній Раді України, – скептично стверджує Том ван Дійк.

Наразі в Раді Європі представлено 6 таких груп, і вони є фактично зрізом політичних уподобань пересічних європейців. На першому місці – Європейська народна партія, тобто демократи, на другому – соціалісти, об’єднані з Партією зелених. Треті – власне консерватори, до яких належать гості, наступні – ліберали. Не обійшлось і без комуністів.

Не заперечує пан Том, що дедалі сильніші позиції отримують націоналісти – через кризу традиційних партій. Сприяють цьому й антиміграційні погляди, поширені, зокрема, в Австрії і Нідерландах.

Саме цей опір традиційним цінностям і зробив Україну цапом-відбувайлом на референдумі в Нідерландах: населенню було байдуже, яке питання виносять, важливіше сказати “ні” Європейському Союзу, – пояснює Том ван Дійк.

Яка ж різниця між демократами і консерваторами у Європейському парламенті і Раді Європи? Демократи бачать ЄС у форматі федерації і вважають доцільними єдині правила для всіх – від Норвегії до Італії. Тоді як консерватори вважають, що треба брати до уваги ситуацію в кожній державі окремо – наприклад, запровадження євро як валюти подекуди спричинить лише економічні збитки. Тим паче, нав’язати чи ідеологію, чи єдину європейську ідентичність – значить уподобитися Радянському Союзу.

Чи є групах ПАРЄ партійна дисципліна?

• Партійна дисципліна є, втім, використання «батога» – швидше рідкість. Рішення є колективними й опираються насамперед на ідеологію. Однак в етичних чи релігійних питаннях партія не наполягає. У питаннях абортів чи свободи віросповідання парламентар вільний проявити своє особисте ставлення.

Чи справді Європейський суд з прав людини пов’язаний з Радою Європи?

• Європейський суд з прав людини – мабуть, найвідоміший з органів Ради Європи, тож їхній зв’язок не завжди очевидний. Не входить до складу органів Ради, а лише діє при ній. Однак до його складу входять власне 47 суддів від держав-членів Ради Європи. У справі, до прикладу, Ілгара Мамадова Рада Європи навіть погрожувала виключити Азербайджан з переліку членів у разі невиконання рішення.

До речі, призначення Європейського суду з прав людини – не лише призначати компенсації тим, чиї права держава порушила. Дуже часто, особливо з етичних питань, як-от аборти, евтаназія, свобода віросповідання, суд також аналізує ставлення суспільства до злободенних тем і висловлює позицію. Державам-членам не залишається нічого іншого, як пристосовувати власне законодавство (Швейцарія, наприклад, адаптувала аж 80 законів – і це держава розвиненої демократії!).

Чи правда, що кількісно переважають євроскептики?

• Острахи трохи перебільшені. Євроскептицизм властивий насамперед британським парламентарям, що не дивно після Брексіту. Втім навіть серед них опір ЄС не одностайний: приблизно половина залишається єврореалістами і вболіває за економічну співпрацю ЄС з Великобританією.

Коли Білорусь приєднається до Ради Європи (статус як спеціального гостя ПАРЄ теж був призупинений у 1997 році)?

• Відповідь пана Тома проста: коли припинить вішати людей. Для Ради Європи це питання категоричне: наразі жодна з держав-членів не застосовує смертну кару.

Водночас гість скептично наголошує: лише лунає чергова пропозиція в білоруському парламенті про її скасування чи принаймні мораторій, одразу з’являється інформація про ще одного страченого (З 1991 року в Білорусі здійснили орієнтовно 400 страт, – Авт.).

Том ван Дійк жартує: Казахстан від членства в Раді Європі ще далі. Йому вручили в цій країні в подарунок книгу “Мій Назарбаєв”. Тож на запитання “Коли Казахстан вступить в Раду Європи?”, гість відповідає просто: “Коли мені припинять дарувати такі подарунки”.

Чи має шанс український студент потрапити в Раду Європи не просто на екскурсію?

• Рада Європи постійно (двічі на рік) пропонує стажування для молоді в різних своїх органах, а також конкурси та змагання. Як зауважив Том ван Дійк, кілька прем’єр-міністрів європейських країн саме там розпочали свій шлях до успіху. Деталі можна дізнатись на сайті www.coe.int .

Сергій Кіраль особливо наголосив на таких можливостях, оскільки молодь з Росії особливо активно ними користується, чого не скажеш про українців. Нетворкінг з молодими європейськими однодумцями, старт міжнародної кар’єри чи виховання нових політичних лідерів – це лише кілька переваг таких стажувань.

Ольга Никорак, “Інститут Просвіти”