О. Павло Дроздяк: Великдень 2020 – це виклик для кожної християнської сім’ї

Як святкувати Пасху в умовах карантину

Великдень 2020 року стане моментом істини для кожної християнської родини. Бо має промовисто показати, чи зуміли українці створити домашню Церкву у своїх сім’ях. Про особисту та соціальну відповідальність у святкуванні всіх циклів Воскресіння Христового під час світової пандемії, а також чому не йти до церкви у час карантину не ознака маловірства – у розмові зі священнослужителем Архикатедрального собору святого Юра Павлом Дроздяком.

“Не все, що хочу, є корисним для мене та навколишніх. Має ще бути й відповідальність”

– Сьогодні ми стали свідками пізнавального і корисного досвіду: коли віряни, звиклі задовольняти свої релігійні почуття через відвідування храмів, участі у Божественних Літургіях, опинилися в центрі світової пандемії, відрізані від роботи, родини, світського та публічного духовного життя. І тут виникає багато запитань, особливо напередодні святкування Христового Воскресіння.

Тому Великдень-2020 – це десь виклик не лише для людства, влади, а й насамперед для кожної сім’ї, для кожного вірного. Це усвідомлення і своєї персональної відповідальності, і соціальної передусім. Якщо твої дії можуть комусь зашкодити, то їх не варто вчиняти. Бо не все, що я хочу, є корисним для мене та навколишніх. Тому не варто спокушати та спокушатися. Ми просимо вірних залишатися і молитися вдома. Ми не закрили храми лише тому, аби кожен вірний міг через онлайн-трансляції бути на них присутнім.

Великдень 2020 року – це також і своєрідний екзамен: чи зуміли ми створити домашню Церкву із щирими домашніми традиціями та молитвою, яку активно впроваджували у власній родині? Чи навчилися дякувати Богові та молитися Йому без традиційної форми – храму та його канонів. Господь казав: “Настане час, коли не будуть поклонятися ні на цій горі, ні на іншій, а лише в душі. Бо це і є справжнє щире поклоніння”. І така нагода настала. Час побачити, як ми вміємо шанувати Господа не в храмі Божому, а в тому, що створили у власній родині. Як духовний пастир раджу в день Пасхи одягнути вишиванки та щиро помолитися вдома. Цьогорічна молитва та пасхальний гімн “Христос Воскрес із мертвих” будуть особливо сильними та символічними. Людство з різними економічними можливостями, рівнем розвитку однаково безсиле перед маленьким вірусом.

Цей Великдень стане хорошою нагодою послужити один одному та обмінятися дарами. Бо за час карантину для багатьох вірних непідйомним стане і придбання самої паски як основного символу Христового Воскресіння. І це буде, напевно, найкраще святкування Великодня у такому співслужінні одне одному.

Голова сім’ї – священник, а родина – домашня Церква

– Наразі церква вивчає різні механізми освячення паски. Все залежатиме від того, як поведеться вірус. Тож як буде у сам день Великодня, наразі невідомо. Проте ми рекомендуємо, аби вірні цьогорічну паску освячували у своїх домівках. Особисто мені імпонують рекомендації Римо-католицької Церкви, яка святкуватиме свято Пасхи раніше. Згідно із їхніми рекомендаціями, прочитати молитву та освятити паску і великодній кошик має глава сім’ї. Щось на зразок Святої вечері у християн східного обряду. Особливий час та особливі обставини вимагають переформатування певних традиційних речей. Тому не бути у церкві фізично – не означає не відчути Божого благословення. Треба мати віру, що Господь наш діє в радіусі Вселенної.

Головне фото: Роман Балук