Іван Піддубний: Сила України

Американці пропонували йому багатомільйонні гонорари та громадянство, росіяни досі називають “русским” богатирем, свідомо замовчуючи його національність. А він як спадковий козак усе життя цитував батьків заповіт “Козацька честь і гордість – понад усе”.

Перший шестиразовий чемпіон світу з греко-римської боротьби, найсильніша людина планети, “чемпіон чемпіонів”, який провів понад 2000 переможних двобоїв на килимі, великий українець Іван Піддубний. Далі – цікаві та досі невідомі факти про спортивну кар’єру та життєву позицію відомого українця.

Куди б він не приїздив – у Росію, Європу чи Америку – слава йшла поперед нього. Його однаково знали на рідній землі, так і за океаном. Про нього багато писали правди, а ще більше – вигадок. Його неодноразово намагалися підкупити й навіть убити. Та справедливо визнавали найсильнішим та унікальним в історії спорту: свій останній бій він провів у віці 70 років.

Він заробляв мільйони на рингу і з легкістю міг відмовитися від заробленого, якщо це суперечило його цінностям. Іван Піддубний – це історія сили та козацької честі. Історія, яку вкотре привласнили росіяни, і понині називаючи Івана Піддубного “русским” богатирем.

Нам вдалося віднайти почесну краєзнавицю України Марію Приліпко, яка, досліджуючи життя Піддубного, відтворила єдине в Україні родове дерево Івана Максимовича Піддубного.

Жінка опрацювала сотні архівних джерел та довела козацьку родословну всесвітньо відомого борця. Зібрану інформацію краєзнавець опублікувала в книзі “Іван Піддубний – сила України”, яку присвятила до 135-річчя з дня народження відомого земляка. Сьогодні, коли українці починають розуміти наслідки російської колонізації, яка понівечила ментальність українського народу, та замислюються над значенням національної ідентифікації, ця книга особливо унікальна. Адже до її створення Марія Приліпко, ще коли була учителем історії, активно залучала учнів Красенівської школи (Черкаська область), де народився відомий спортсмен. У такий спосіб красенівська молодь власноруч досліджувала історію села та історію свого роду. Як з’ясувалося, багато учнів є далекими родичами Піддубного, тож було навіть створено історичний гурток “Піддубняки”.

“Рід Івана Піддубного досліджено, починаючи із середини XVIII століття. Цікаво, що і по батьковій, і по материнській лінії він тягнеться зі славної козацької доби. Пращури Івана Піддубного служили в Кропивнянській сотні Переяславського полку”.

Після закінчення козацької доби Піддубні були землеробами. В юнацькі роки Іван також обробляв землю та наймитував у місцевої поміщиці. А згодом, щоб хоч якось прожити, подався на Південь у пошуках заробітків. Батько благословив сина та заповів завжди пам’ятати, що “козацька честь і гордість – понад усе”. У спадок Піддубному передалося не лише козацьке коріння, а й гордий, нескорений козацький дух. У світі спорту, де Піддубний зробив приголомшливу кар’єру, він запам’ятався не лише як професіонал спортивного ремесла, а й волелюбний та принциповий борець”, – ділиться спогадами Марія Приліпко.

“Енергія, подібна до вибуху”

Спортивну кар’єру всесвітньо відомий борець починав з виступів на арені цирку, де розважав глядачів, демонструючи силу своїх м’язів. Згодом відбулася доленосна зустріч зі спортсменами, які й запропонували Іванові серйозно зайнятися професійною боротьбою. Засновник Київського атлетичного товариства лікар та громадський діяч Є. Ф. Гарнич-Гарницький порекомендував Піддубному оволодіти прийомами французької боротьби. Після столичного атлетичного клубу було Петербурзьке товариство, від якого Піддубний виступав на чемпіонатах світу.

“Піддубний володів унікальною здатністю розвивавати в потрібні хвилини енергію, подібну до вибуху. При цьому не втрачати куражу в найважчі хвилини бою”, – згадував Є. Ф. Гарнич-Гарницький.

Чотири роки поспіль із 1905 до 1909 року Іван Піддубний виграв 6 світових чемпіонатів із французької боротьби. Цей період у спортивному світі прийнято вважати “золотим” століттям французької боротьби (класична, греко-римська).

Класична боротьба (французька, греко-римська) – європейський вид боротьби, мета якого – покласти супротивника на лопатки. У цьому стилі боротьби суворо заборонено захоплення нижче від пояса, підніжки або активне користування ногами для виконання якої-небудь дії.

На чемпіонаті світу в Парижі 1905 року Івану Піддубному довелося боротися з найсильнішим важковаговиком Європи, данцем Є. Педерсоном, який мав колосальну силу та витривалість. Проте Піддубний блискавично його переміг. Зрозумівши тактику данця виснажити противника, Піддубний зробив вигляд, що втомився. І так змусив данця змінити свій стиль і перейти до інших методів. А далі була справа техніки та як наслідок – 10 000 призових франків та звання абсолютного чемпіона світу.

Ця перемога стала великою подією в історії професійного спорту. Також вона підтвердила, що думати під час бою так само важливо, як і мати відмінну спортивну підготовку. Сам Піддубний любив казати: “У боротьбі важлива також і голова”.

За 40 років спортивної кар’єри Іван Піддубний провів близько 2 000 двобоїв. Він став символом непереможної сили, блискучої майстерності та техніки. А глядачам та спортсменам найбільше запам’ятався не лише через фізичні дані та перемоги, а й через загострене почуття справедливості.

“Під час чергового бою чемпіон Франції Рауль ле Буше вийшов на ринг намащений оливковою олією, що суворо заборонялося правилами греко-римської боротьби. Проте судді не захотіли дискваліфікувати Рауля. І зарахували несправедливу перемогу, мовляв, за вмілі рухи. Після того випадку Буше неодноразово пропонували ще раз поборотися із Піддубним, однак французький фаворит категорично відмовлявся. Проте згодом на чемпіонаті світу Піддубний таки зустрівся у двобої із Буше і оригінально помстився. Блискавично перемігши Буше, він 41 хвилину протримав того у позі партер(навколішки), розповідаючи про чесні правила гри.

Іншого разу Піддубний свідомо закінчив бій унічию. Це було в Америці під час поєдинку з польським чемпіоном Станіславом Збишко-Циганевичем, котрий, нібито, лежачи на килимі, жалібно прошепотів: “Не клади мене, Іване Максимовичу”. Іван Піддубний пошкодував уже немолодого борця, який закінчував свою спортивну кар’єру”, – розповіла Марія Приліпко.
А якось організатори чергового турніру запропонували Піддубному за чималий гонорар піддатися. У відповідь Іван підняв супротивника над собою, а сам ліг на спину, вдаючи себе переможеним. Публіка обожнювала свого героя, а сам Піддубний, попри непоступливий характер, непогано заробляв.
Він мав реальну змогу залишитися в США і отримати громадянство та мільйонні статки. Вже маючи славу, він поїхав до Америки, де боровся на міжнародних чемпіонатах уже за правилами вільної боротьби. Все, що не дозволяли борцям у класичній французькій боротьбі, у вільній боротьбі викликало захват. Головна вимога гри – за будь-яку ціну вирвати перемогу! Піддубний опанував і цей вид гри. А після його перемог американська публіка почала називати вже немолодого Піддубного “Іван Страшний”, “Іван Непереможний” і навіть “Тарас Бульба”.

Таким заголовком американська преса зустрічала Піддубного в Америці, де всі двобої за участі борця, закінчувалися його перемогою. Проте американські правила, а точніше їхня відсутність, були чужими для принципового Піддубного. Сум за батьківщиною не давав спокою. Та ще й бракувало українського борщу, часнику та вареників, які Піддубний особливо полюбляв. Тож спортсмен вирішив повернутися раніше, навіть попри умови контракту. Американці всіляко намагалися не відпускати Піддубного, пропонували йому громадянство, навіть пригрозили не віддавати зароблених гонорарів. На що Піддубний відповів, то хай вони залишаються вам,
– ділиться Марія Приліпко.

Радянська влада відібрала в Піддубного 200 десятин землі
та вислала практично всіх його родичів

Зароблені гонорари Піддубний вкладав у землю. На малій батьківщині, нині Чорнобаївський район Черкаської області, він придбав, за словами краєзнавиці Марії Приліпко, майже 200 десятин землі, два парові млини, що було в ті часи диковинкою, собі й сестрам будинки. Однак, коли прийшла радянська влада, землі почали силоміць відбирати, а селян масово виселяти. Не оминула колективізація і родину Піддубного, який на той час вже був всесвітньо відомим.

Кілька десятин землі Піддубний ще встиг продати, проте більшу частину – радянська влада таки відібрала. А майже всіх рідних Піддубного – відправили у заслання. Племінниця Піддубного, не витримавши розкуркулення, померла, одну із сестер спортсмена вбили. Сам Піддубний виїхав жити до Краснодарського краю в місто Єйськ, куди фактично втік від більшовицького свавілля, яке панувало в його рідному селі, що славилося козацьким минулим і чого, очевидно, не могла вибачити радянська влада.

“До Єйська вмовив переїхати і стару мати та одну із сестер Євдокію. Її чоловіка саме переслідувала радянська влада. Проте ті не змогли жити на чужині й повернулися на батьківщину. З Єйська також була друга дружина Піддубного – Марія Машошина – мати борця Івана Машошина, з яким товаришував Піддубний. Він познайомився із жінкою, коли приїздив у гості до колеги по рингу. Спочатку полюбив її борщ та вареники, які нагадували українську кухню, а згодом і жінку. Останні роки всесвітньо відомий спортсмен прожив у Єйську фактично у злиднях. Там він пережив і німецьку окупацію. Там його і поховали в серпні 1949 року”.

Вкрадене ім’я

За життя Івана Піддубного неодноразово намагалися вбити його конкуренти, кілька разів арештовували вже за часів радянської влади. Першого разу одразу ж відпустили, коли дізнались, що затримали всесвітньо відомого спортсмена. Іншого разу працівники НКВС затримали нібито, щоб дізнатися номери рахунків у американських банках. Після того на спині спортсмена лишилися рубці. Подейкують, що ці гроші й нині зберігаються за океаном. Сам Піддубний не дуже любив говорити про це. Кажуть, що лише жартував, мовляв, то Енгельс учив його Ленінізму. Кожен по-своєму розумів таку фразу, бо не всі знали, що саме на вулиці Енгельса було Ростовське управління НКВС.

За іншою версією, спортсмена затримали через паспорт. Розповідають, що в цьому документі Піддубного записали як росіянина і написали російський варіант його прізвища. Натомість Піддубний ручкою поправив своє прізвище та написав “українець”. Сьогодні важко сказати, як то відбулося насправді. Достеменно відомо лише те, що на всіх листівках, поштових марках і рекламних вивісках прізвище Піддубного записано російською мовою. А самого уродженця України представляли суто як “русский” богатир. До речі, в Єйську, де український богатир прожив останні роки, на меморіальному музеї викарбовано російський варіант українського прізвища. І на могилі написано “русский” богатир. У Росії досі вшановують річниці з дня народження Івана Піддубного, вважаючи його своїм. Та цитують М. Горького, який свого часу назвав спадкового козака “русским” богатирем.

Місце паломництва для сучасних богатирів

Рідне село Піддубного Красенівка вже кілька десятиліть поспіль є місцем паломництва сучасних богатирів зі всього світу. Починаючи із 60-х років минулого століття, сюди з’їжджаються найвідоміші богатирі світу позмагатися в силі. За часів незалежності місцеві започаткували Всеукраїнське свято Богатирської сили на призи пам’яті Івана Піддубного, на яке щороку приїздили спортсмени з України, Європи та Росії.
П’ять років тому, коли Росія напала на Україну, свято втратило свій масштаб, закордонні гості почали приїжджати рідше. Проте воно існує й досі, як і добра місцева традиція – у вільний час займатися греко-римською боротьбою.