Ідеї “Просвіти” актуальні ще більше, ніж 150 років тому

“Просвіта” і Дніпро – це те, без чого неможливо уявити Україну. Дніпро єднає два фізичні береги нашої країни, а “Просвіта” творить самосвідомість нашого народу.

На хвильку перенесімося на 150 років назад. Грудень 1868 року. Львів. Навколо вирують різні антиукраїнські течії, мета яких поглинути самосвідомість українців як окремого народу, що має право на власну культуру й державу. Тож кілька десятків студентів на чолі з професором Академічної гімназії Анатолем Вахнянином створюють Всеукраїнське товариство “Просвіта” на противагу усім цим течіям.

Минуло півстоліття – і тисячі юнаків, сформовані кропіткою і невтомною працею просвітителів, встали в лави Січових Стрільців виборювати Українську Державу. Минули ще десятиліття – і покоління юнаків вступило в лави ОУН, а ще через десятиліття вони сформували могутній партизанський рух у лавах УПА.

Можна з цілковитою впевненістю сказати, що національно-визвольний рух українського народу у ХХ столітті був народжений та виплеканий просвітництвом українських ідей, який несла в собі “Просвіта”, коли організовувала культурне життя української молоді в містах і селах. Я скажу більше – без “Просвіти”, мабуть, не було б незалежної України сьогодні. Нас би переконали, що ми то не ми, а частина чогось іншого, вічні слуги чужої корони.

Молодий хлопець чи дівчина, які вчора тримали в руках українську книжку, наступного дня взяли в руки зброю, щоб чинити опір червоному звіру.

Але чи актуальні ідеї “Просвіти ” сьогодні, на 27 році незалежності України? Я переконаний, що актуальні ще більше, ніж 150 років тому.

Півтора століття тому своїми головними ідеями просвітяни оголошують єдність українського народу від Карпат до Кубані, його окремішність від народів польського та російського. А хіба це не актуально сьогодні?

Просвітяни розуміли, що, підносячи освітній рівень українців, вони творять велике майбутнє свого народу. Якщо ми хочемо мати сильну країну завтра, ми повинні зробити все можливе, щоб український вчитель та науковець був в пошані та належному забезпечені сьогодні.

Півтора століття тому просвітяни вчили українців читати і писати, сьогодні – це те ж саме, що оволодівати IT-грамотністю.

Півтора століття тому просвітяни навчали українців планувати домашнє господарство. Нинішнім еквівалентом є сучасна урбаністика, сталий розвиток міста.

Базова гігієна тіла тоді — інформаційна гігієна сьогодні.

Ефективне використання землі тоді — збереження природних ресурсів сьогодні.

Організація “Читальні” чи “Рідної школи” тоді — відкриття платформи онлайн-освіти початкового та університетського рівня сьогодні.

А ще чекає свого розвитку українське кіно, українська книга, українська музика та українська наука. Гаслами та політичними проектами країну не збудуєш, такими речами хіба що можна здобути тимчасове зростання рейтингу.

Я схиляю голову перед просвітянами минулого. Ці люди творили українську націю в часи бездержавності. І я відчуваю їхній німий докір сьогодні нашому поколінню, яке має незалежну державу і робить дуже мало, щоби наш народ розвив свій неймовірно багатий потенціал.

Минуло 150 років, але я відчуваю, що ми лише на початку цієї захопливої подорожі й у нас нема часу відкладати на завтра те, що ми мали зробити ще вчора.