Газонами ходити можна: навіщо Львів інвестує у громадські простори

Лише за минулі кілька років у Львові облаштували та відремонтували понад 50 громадських просторів разом із вулицями, тротуарами, велодоріжками та іншою вуличною інфраструктурою. Меморіал Небесної Сотні, площі перед Оперним театром, Митна, Двірцева, пішохідні алеї, зокрема на вул. Коперника – усе це медійно розкручені, проте аж ніяк не всі об’єкти зі списку зроблених у Львові.

У професійних колах кажуть: Львів один із перших в Україні обрав послідовну стратегію розвитку міського вуличного середовища. “Те, що має бути обов’язковим у міському середовищі кожного міста й оточувати його мешканців – у Львові роблять давно та, що важливо, систематично. А така кількість громадських просторів свідчить лише про те, що місто добре розуміє, що комфорт львів’ян – це не лише про красу, а насамперед про економічні переваги та європейські стандарти”, – каже архітектор Микола Чепелев.

Про роль громадських просторів у житті міста спілкуємося з експертами: львівською архітекторкою, урбаністкою, співзасновницею бюро “Unika Architecture & Urbanism”, керівником ГО “Urbanideas” Ольгою Криворучко та заступником голови Асоціації архітекторів Одеси Миколою Чепелевим.

Громадські простори Львова: із транзиту до зони комфорту

Площі, вулиці, парки, пішохідні алеї, сквери, набережні, майданчики та усі інші відкриті міські простори, де містяни вільно гуляють, відпочивають, зустрічаються та спілкуються – це все громадські простори. Безпечні, доступні, ізольовані та універсальні. Такі простори визначають якість міського середовища. Тому в європейських країнах вони давно є ознакою демократичного суспільства та найбільшою цінністю міста.

У Львові, за словами наших експертів, чи не найкращі в Україні громадські простори. До того ж їх у нашому місті порівняно з іншими обласними центрами ще й чи не найбільше.

Прикметно, що створюють львівські громадські простори за принципом “газонами ходити можна”. Тобто облаштовують саме для комфорту людей, а не для недоторканої краси. Тому сучасні громадські простори у Львові – це більше не про транзит між помешканням, роботою і магазином. Це насамперед функція зближення та відпочинку людей. Саме такими після реконструкцій стали площі Міцкевича та Митна, нові пішохідні вулиці. Облаштування таких просторів – це ще й нагода вберегти землю від чергових забудов.

Попри, здавалося б, очевидні переваги, нерідко можна почути, що громадські простори – це розкіш для міста, яку доцільно створювати, коли місто бодай матиме всі бездоганно відремонтовані вулиці. Архітектор Микола Чепелев переконує у зворотному. Фахівець наголошує: “Хороший громадський простір – це не марна трата коштів із міського бюджету, а радше хороша інвестиція в розвиток свого міста. Комфортні громадські простори – це насамперед безпечне доступне місце, де сконцентровано потік людей. Вони здатні приносити прибуток, оживляти ділову та культурну активність в місті, покращувати мікроклімат і підвищувати цінність міських земель. Коли комфорт міста підвищується, у місті приємно жити та працювати. У такому місті зосереджується більше людей. А більше людей – це більше робочої сили, більше грошей у бюджет міста. Така політика міської влади демонструє потенційним інвесторам, що в таке місто можна вкладати”.

Окрім того, такі простори потрібні не лише для задоволення попиту публіки, а й для формування її інтересів. Попри страхи львів’ян, що новостворені простори стануть прихистком для асоціальних містян, час показав зворотне.

Ольга Криворучко зазначає: “Без сумніву, гарні речі залишають свій відбиток. І коли ми бачимо щось абсолютно протилежне, одразу це помічаємо. Якби ж ми постійно бачили лише негарні речі – вони би стали для нас звичними і рідними. І саме це лякає. Тому завжди треба боротися за те, щоб навколо були поремонтовані хідники, світилися гарні ліхтарі, було якісне озеленення. Навіть коли вам кажуть, що все вкрадуть, поб’ють чи поламають – це не так. Усе залишиться. Світогляд людини формується серед усього іншого і середовищем, в якому вона живе”.

Як гарний приклад камерного простору урбаністка називає сквер на розі вулиці Вічевої і площі Данила Галицького у Львові. На її думку, це маленьке втручання з огляду на витрачені кошти, проте великий ефект в соціальному плані. Адже до ремонту у цьому скверику домінували безхатьки та алкоголіки, зараз же з’явилися зовсім інші люди. Гарний благоустрій сприяє гарній соціальній поведінці.

У Львові щороку помітно більше з’являється громадських просторів. Та цікаво, що помічають цю позитивну динаміку насамперед не львів’яни, а здебільшого приїжджі. Їм такі зміни добре помітні, бо ж сприймають все на контрасті.

“Якість міського середовища Одеси сильно відстає від Львова, – наголошує Микола Чепелев. – І це стає дедалі помітнішим, навіть з точки зору туристичних потоків та внутрішнього туризму. Єдине, у чому Одеса завжди виграватиме, це море. Натомість Львів послідовно й систематично приділяє увагу планувальним моментам міського середовища, а не перетворює це на разову акцію. Є стратегія міського розвитку. І це дуже помітно”.

Громадські простори: в центрі, на околицях, інклюзивні

Активно облаштовувати громадські простори у Львові почали п’ять років тому. Такі простори помітно вирізнялися з-поміж тих, що вже існують. До того ж, коли їх облаштовували, обов’язково враховували побажання містян. Першим був об’єкт на вулиці Л. Курбаса, який виготовили фахівці, які потім увійшли до команди ЛКП “Інститут просторового розвитку”. Відтоді з кожним роком збільшувалася кількість якісних просторів та кошти з бюджету розвитку на їхнє облаштування. 2015 року на облаштування просторів місто виділило 6,5 млн грн, а вже 2016 року – 30 млн грн. Нині інвестиції міста в облаштування громадських просторів зросли в рази.

Ідею з облаштуванням громадських просторів, яке розпочало місто, підхопили активні львів’яни. І почали подавати на бюджет участі чимало власних проектів, метою яких було покращити благоустрій свого району. Більшість реалізовано за кошти міста. Нині на черзі – нові цікаві проекти. Частина із просторів, які зробили або ще мають виконати – це результати архітектурних конкурсів, які стали для Львова ще однією доброю традицією.

Вулиця Курбаса – одна із найстаріших у Львові та перша, де місто облаштувало якісний громадський простір. Під час реконструкції вирівняли дорогу та тротуари, виклали римський камінь та озеленили територію. Нині вулиця більше схожа на мистецький простір. Вона стала ще однією якісною локацією для проведення культурних заходів. Та найголовніша її перевага – відсутність авто. З 2015 року вона стала пішохідною.

Занедбаний район перетворили на якісну локацію соціальної взаємодії “Бульвар на Гашека”. Проєкт виготовило ЛКП “Інститут просторового розвитку”. У сквері облаштували покриття з фігурних елементів, є поліуретанове покриття, водовідведені лотки, пісковловлювачі, дощоприймальні колодязі, сучасне освітлення. Також облаштовано партерні, мавританські та звичайні газони, встановили вуличні меблі. Простір має нестандартний дитячий майданчик для дітей різних вікових категорій та фізичних можливостей.

Львів – місто доступне для всіх. Тому, облаштовуючи міські простори, тут не забувають і про зони інклюзії.

Архітектурні конкурси та якість громадських просторів: який зв’язок

Високі рейтинги Львова лише підтверджують, що гарно сплановані громадські простори справді працюють, зокрема на економіку міста. За минулі кілька роки Львів став другим містом Європи за економічним потенціалом, очолив рейтинг українських міст за якістю життя, є сприятливим для ведення бізнесу: має найкращі ресурси для розвитку бізнесу та підтримки інновацій. Та став третім у рейтингу конкурентоспроможності міст України.

Микола Чепелев каже, що, без сумніву, на якість громадських просторів у Львові неабияк вплинули якісно організовані архітектурні конкурси, із залученням професійного і об’єктивного журі. Такі конкурси мали б відбуватися в усіх містах України. Проте наразі на постійній основі та на високому професійному рівні це відбувається лише у Львові.

“Ми в Одесі неймовірними зусиллями Асоціації архітекторів таки вмовили місто та провели один архітектурний конкурс. Конкурс вийшов хороший. Але на жаль, не дійшло ні до реалізації проекту, ні до організації наступного конкурсу. Нашій міській владі історія із чесним архітектурним конкурсом та командою професіоналів, як це є у Львові, не сподобалася”, – каже Микола Чепелев.

“Натомість у Львові назріла інша проблема, – наголосила львівська архітекторка та урбаністка Ольга Криворучко. – Простори з’являються, проте не завжди вирішено питання догляду за ними. І ось на це місту варто звернути особливу увагу”.

Головне фото: Юрій Коберник