Чи допоможе Америка врятувати українську газотранспортну систему

Попри те, що на території Німеччини активно тривають роботи зі спорудження газогону “Північний потік-2”, яким Росія зможе транспортувати своє паливо до Європи в обхід України, доля цього продуктопроводу все ще не може вважатися повністю вирішеною. Кісткою в горлі росіян можуть стати Сполучені Штати Америки. Для України це було б дуже… доречно.

Як “Північний потік-2” змінює карту світу – такою буде одна з головних тем Львівського Безпекового Форуму 2018, який 24-26 жовтня відбуватиметься у Львові. І саме у цій тематиці продовжуємо серію матеріалів.

Проект з впертістю носорога проштовхує Москва, яка й не збирається приховувати, що цей газопровід для неї є інтересом насамперед геополітичним. Економічну ж вигоду вже прораховують європейські партнери російського “Газпрому”, яким Кремль пообіцяв неабиякі бариші від експлуатації “Північного потоку-2”.

Йдеться про 1200 кілометрів трубопроводу з проектною потужністю 55 мільярдів кубометрів на рік. Цей газопровід є розширенням проекту “Північний потік-1”, який ввели в експлуатацію у 2011 році.

Будівництво “Північного потоку-2” за планом мало б закінчитися до кінця 2019-го року. Сумарно обидвома “Північними потоками” Росія могла б через Балтійське море транспортувати до Західної Європи 110 млрд кубометрів газу на рік.

У такій ситуації чи не найбільше в політичному й економічному сенсах від запуску «Північного Потоку-2» може постраждати Україна. Адже майже відкритим текстом говорять, що Росія для транспортування свого газу європейським клієнтам вже через 3 роки зможе цілком обійтися без потужностей нашої газотранспортної системи. Саме нею значну частину природного газу росіяни змушені транспортувати зараз до Європи.

Ситуація для України видавалася майже абсолютно програшною. Київ втратив би мільярди доларів за використання своєї ГТС і з порожньої газовою трубою міг би бути дуже вразливим на будь-які капості з боку Москви.

Проте оптимізму додав факт, що про свою вагомість у практично всіх важливих для цілого освіту справах нагадали Сполучені Штати Америки.

США впродовж кількох найближчих тижнів можуть оголосити про санкції проти європейських компаній, які беруть участь у реалізації “Північного потоку-2”. Про це, посилаючись на інсайдерські джерела в оточенні чинних і колишніх високопосадовців США, поінформувала газета “The Wall Street Journal”. Зі статті авторитетного видання випливає, що питання не в тому, ЧИ запровадять американці санкції, а ЯКІ САМЕ економічні важелі Штати обов’язково застосують?

Білий Дім пояснює, що новий трубопровід, яким російський газ транспортуватимуть до Європи в обхід України, посилить і без того велику залежність Європи від сировини з Росії та збільшить політичний вплив Кремля на не у всьому одностайні держави ЄС. “The Wall Street Journal” поінформувала, що у Вашингтоні ще вирішують: запроваджувати обмеження лише проти компаній-трубопрокатників, чи розширити санкції на інші фірми, зокрема на банки, які фінансують проект “Північний потік-2”.

Ймовірні санкції США стосовно учасників проекту “Північний потік-2” вже встигли охрестити “дамокловим мечем”. Річ у тому, що ще у серпні 2017 року у Сполучених Штатах набув чинності закон “Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій” (Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act, CAATSA). Згідно із цим документом, американські санкції загрожують усім компаніям, які ведуть бізнес з опонентами США, в переліку яких – також і Росія. А окремий, 232-й, розділ цього закону стосується газопроводів. Відтоді «меч» американських наразі не конкретизованих санкцій загрозливо висить над європейськими фірмами, які задіяні у проекті “Північний потік-2”.

Помічник держсекретаря США з питань енергетики та ресурсів Френсіс Феннон суть майбутнього санкційного пакету Вашингтона пояснив так: «Наша позиція полягає у збереженні транзиту російського газу через територію України. Саме в такому разі Україна залишиться важливим транзитним партнером для країн Європи”.

Європейські фірми, які насамперед можуть постраждати від американських санкцій, відомі. Це англо-голландська Royal Dutch Shell PLC, австрійська OMV AG, французька Engie SA, а також німецькі Uniper SE і Wintershall AG (її ще називають “дочкою” BASF). Вони разом із російським “Газпромом” є співінвесторами “Північного Потоку-2” і зобов’язалися вкласти у його спорудження сумарно 4,75 мільярдів євро. І у 2017-му році ці фірми вже інвестували у реалізацію проекту 1,6 млрд євро.

Решту вартості будівництва газогону – також 4,75 млрд євро – має забезпечити російський “Газпром”. Будівництво “Північного потоку-2” мало б закінчитися до кінця 2019-го року. У цей проект вже вкладено близько 4 мільярдів євро.

Першими на повідомлення про санкції Вашингтона (і їхню жорсткість) стосовно учасників проекту “Північний потік-2” відреагували у ФРН. Німецький партнер “Газпрому” – холдинг Uniper AG – може відмовитися від участі у “Північному потоці-2”, якщо Білий Дім таки накладе санкції проти учасників будівництва нового газогону з Росії до Європи. Про це заявив заступник генерального директора з фінансів компанії Uniper AG Крістофер Делбрюк.

Звернула на себе увагу і трохи нервова реакція офіційного Берліна. Міністр закордонних справ ФРН Гейко Маас, виступаючи перед керівниками німецьких дипломатичних представництв за кордоном, заявив: “Ми не братимемо участь у дискусії щодо запобігання будівництву “Північного потоку-2″. Натомість ми підтримуємо Європейську комісію, яка саме в цей час намагається досягти угоди між Росією і Україною про довгострокове продовження транзиту природного газу через територію України”. Гер Маас заявив, що “екстериторіальні санкції США щодо Росії і її нового газотранспортного проекту загрожують торгівлі з ЄС”.

За його словами, Німеччина і Європа залежать від дешевих цін на енергоносії, щоби залишитися конкурентоспроможними на міжнародному рівні. І тому “якщо США хочуть продавати більше зрідженого газу в Європі, то це лише вітатиметься як довгоочікуваний внесок у енергопостачання та диверсифікацію поставок, однак рішення про купівлю повинні ґрунтуватися на ціні, а не насаджуватися санкціями”.

Іншими словами, глава зовнішньополітичного відомства ФРН звинуватив Вашингтон у спробі перешкодити функціонуванню газогону, яким Німеччина могла б отримувати дешевший російський газ, аніж транспортований з-за океану дорожчий американський.

Справді, сировина від “Газпрому” відчутно дешевша від американського зрідженого природнього газу (ЗПГ), який транспортують суднами через Атлантику. У 2017 році вартість природнього газу з Росії у Євросоюзі не перевищувала 170 USD за тисячу кубометрів. Тоді як американський ЗПГ, за оцінками аналітика Оксфордського інституту енергетичних досліджень Джеймса Гендерсона, обходився Європі у $245 за тисячу куб м.

До прикладу, Німеччина щороку купує 50 млрд “кубів” російського газу і минулого року за такі обсяги заплатила 8,35 млрд американських доларів. А за таку ж кількість газу американського платила б 12,25 млрд USD.

Отож, аргументи міністра закордонних справ ФРН Гейко Мааса пролунали як вода на млин “московській єлейній пісні” про “винятково економічну вигоду” (як для Росії, так і для Європи) від експлуатації “північнопотокових” газогонів. Ще не запроваджені санкції у Москві називають “американським шантажем” з метою запобігти збільшенню продажів дешевшого російського газу в Європі.

Тому європейцям доведеться зробити непростий вибір. З одного боку, російський газ справді дешевший від американського. Але з іншого – товарообіг Європи зі Штатами становить приблизно 800 млрд доларів щорічно. А загальна сума торгівлі держав Старого Світу з Росією ледве перевищує 280 млрд USD. Очевидно, що в ЄС за океаном партнерів більше, ніж у Росії, тому вперто йти всупереч Вашингтону європейцям, зрозуміло, не вигідно.

А для Росії відмова від повноцінного функціонування “Північного потоку-2” виявиться неймовірно неприємним сценарієм. Для Кремля реалізація цього проекту має принциповий характер. Лише в разі завершення будівництва другого “Північного потоку” “Газпром” зможе позбутися транзиту через територію України і матиме ще більше можливостей тиснути на Київ. Та й виручка від європейського газового експорту має щонайбільше значення не лише для “Газпрому”, а й для всієї Росії, оскільки російський бюджет насамперед залежить від сировинного експорту.

І ще. Не відкидаємо варіанту, що Вашингтон просто затягує час. Спорудження “Північного потоку-2” мало б закінчитися до початку 2020-го року. Тоді закінчиться дія українсько-російської угоди з транзиту газу територією нашої держави. Якщо “Газпром” не встигне добудувати новий газогін через Балтику, то буде змушений укладати з Києвом нову угоду, щоби втримати експорт газу до Європи в потрібному обсязі. Інакше ЄС матиме підстави накласти на Москву серйозні штрафи за недопостачання палива.

Росіяни бадьоро запевняють, що готові до ймовірного запровадження американських санкцій до європейських учасників проекту “Північний потік-2”. У Кремлі хваляться, що зможуть добудувати новий газогін до Європи навіть винятково за російські гроші. Йдеться про бюджетні кошти, які “Газпром” попросить в уряду Росії на добудову газопроводу. І Кремль на такий крок однозначно піде. Адже “геополітичність” проекту “Північний потік-2” для путінської Росії є набагато важливішою від його економічних резонів.

У будь-якому разі, очевидно, що в України є ще шанси залишитися “гравцем” на європейському ринку транспортування газу. Зрозуміло, що публічні заяви урядовців і представників фірм, які задіяні у проекті “Північний потік-2″, не повністю ілюструють ситуацію навколо нового російського газогону. Звісно, що тривають різнопланові неафішовані переговори, ба більше, торги з бажанням отримати щонайбільшу економічну і політичну вигоду. І офіційному Києву аж ніяк не можна ловити ґав у цій справі. Покладатися на те, що лише 2хтось” допоможе захистити наші інтереси (у цій ситуації перспективи активно використовувати можливості найпотужнішої у Європі газотранспортної системи) не варто. Бо ми (сиріч Україна) вкотре в підсумку можемо опинитися у ролі «розмінної монети» у чиїйсь крупній геополітичній грі. І залишитися біля “розбитого корита”. Чи то пак, біля нікому не потрібної ГТС, без якої Росія обходитися наразі не може.