Американським гіпермаркетам таке і не снилось
Рівно за три роки до спалаху коронавірусу тодішня очільниця обласної медицини Ірина Микичак (а нині – заступниця міністра охорони здоров’я України) і голова ЛОДА Олег Синютка вирішили реформувати фтизіатричну службу на Львівщині. Мовляв, хворих на туберкульоз у нас суттєво поменшало, а тих, що лишились, треба лікувати амбулаторно, тобто їм лежати в лікарнях не треба.
І можна було б увірувати в таке чудо і потішитись, якби при цьому “реформатори” не влаштували такий масштабний розпродаж приміщень закладів охорони здоров’я області.
До слова, це стало логічним продовженням процесу так званої “оптимізації комунального майна”, яке за рік до цього, 2016-го, запустило керівництво Львівської облради.
Забігаючи наперед скажу: кількість приміщень, які тоді задумала розпродати обласна рада (уже минулої каденції) стала рекордною. За словами самих же обласних депутатів, стільки майна не було приватизовано за всі попередні 10 років!
І ось вам спойлер. Минуло три роки, на Львівщині гуляє коронавірус, а приміщення, де б могли якісно лікувати хворих на пневмонію, розпродано, місця в обласних лікарнях катастрофічно закінчуються – і тепер держава розглядає варіант розміщення хворих на стадіоні.
А що ж “реформатори”? Синютка рветься в крісло очільника Львова, при цьому нахвалюючи своє добре господарництво в області та активно критикуючи зе-владу. А його права рука в медичних “реформах” на Львівщині Ірина Микичак тепер пліч-о-пліч із зе-владою бореться з коронавірусом вже зі столичного владного крісла.
2016 рік. Львівська облрада підготувала на приватизацію перелік із 44 об’єктів комунального майна. Це понад 14 тисяч квадратних метрів і в області, і в самому Львові. Оприлюднений список “нежитлових приміщень” вразив багатьох. Ну просто “чорна п’ятниця” – налітай і бери!
Тоді Львівська облрада пропонувала приватизувати п’ять друкарень в області, оскільки “вони є неприбутковими”, а отже, є “тягарем для області”. Окрім друкарень у Бориславі, Кам’янці-Бузькій чи Самборі, таким “тягарем” стало, наприклад, приміщення на понад 2 тисячі квадратних метрів на Пекарській у Львові. І це було б смішно, якби не було так сумно.
Але це ще не все. Не самими друкарнями мали наповнити… бюджет. А й закладами охорони здоров’я.
Окрім приміщень обласної клінічної лікарні, що на Некрасова у Львові, перелік “акційних” приміщень майорів цілою низкою комунальних аптек. Цікаво, що у попередніх скликаннях обласної ради обговорювали концепцію розвитку аптек у сільській місцевості та створення там мережі аптек з дешевшими ліками. А тут вперше у списку на розпродаж, окрім аптек, з’явилися також об’єкти лікарень. Господарники, прости Господи!
Навіть гараж департаменту охорони здоров’я на Конопницької – на продаж. Правильно, навіщо департаменту автомобілі, корисніше ходити пішки. І екології не шкодить.
Ну що ж зробиш, у Львівській облраді реалізовували нову політику “зміни пріоритетів в управлінні комунальним майном”.
Дійсно, через чималий розголос у пресі продаж закладів охорони здоров’я у 2016-му відклали до кращих часів. І тоді будівлі колишньої оранжереї, рентгенрадіофізкабінету та столярної майстерні обласної клінічної лікарні так і не пішли з молотка.
Але радіти було рано, бо через рік обласні чиновники знову повернулись до цього питання. Очевидно, приміщення лікарень не давали спокою «господарникам». Тільки тепер знайшли гарне «обґрунтування».
Саме в той час Олег Синютка призначає нового керівника департаменту охорони здоров’я ЛОДА Ірину Микичак. Разом вони розпочинають реформу – реорганізацію фтизіатричної служби на Львівщині, яка вивільнила чимало приміщень.
А що робити з вільними приміщеннями? Правильно, їх треба було загосподарювати, тобто продати.
Просто так виставити на продаж обласні приміщення аптек чи лікарень облрада не могла. Для цього потрібна була підстава. І її знайшли. Скреативив Департамент охорони здоров’я ЛОДА.
Синютка з Микичак вирішили влаштувати “реорганізацію”.
Схема, за якою діяли, згрубша була такою: беремо, наприклад, кілька закладів служби одного напрямку, об’єднуємо їх, залишаємо для реорганізованої служби лише одне приміщення, решту – вивільнених, непридатних і так далі – продаємо.
Ось вам приклад. Так відбулася реорганізація фтизіатричної служби. Припинили діяльність комунального Львівського протитуберкульозного диспансеру, що на Лемківській у Львові, та Львівської обласної лікарні позалегеневого туберкульозу на Бой-Желенського, 5 шляхом злиття у Львівський обласний протитуберкульозний диспансер. Ще дві амбулаторії (на вул. Устияновича, Личаківській у Львові) теж реорганізували у цей же протитуберкульозний диспансер. Приміщення на Бой-Желенського залишають, три інші – на продаж.
Варто зауважити: таку реорганізацію обласні депутати погодили не з першої спроби. Опозиційні до БПП в облраді сили були проти (до слова, серед них і “Самопоміч”).
А коли медикам треба було з’їжджати з “вивільнених” приміщень – на Бой-Желенського, звісно, їх ніхто не чекав, умов для роботи там не було.
Тим часом кошти, отримані від продажів, на словах скеровували то на реконструкцію перинатального центру, то на туберкульозні стаціонари, то просто на потреби медичної галузі. Одне слово, “господарники” плутались у показах.
Далі було ще цікавіше. Виявилось, що, попри такі маніпуляції-реорганізації, облрада не мала права продавати ці медичні приміщення. Це підтвердив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Рішенням 2008 року відбулася передача цих закладів охорони здоров’я у спільну власність міської і обласної рад. Але йшлося про управління! Аж ніяк не про право власності на ці приміщення. Саме тому ЛМР судилась і – що важливо! – виграла суд. А отже, зараз, після років судів, є реальні шанси повернути продані 7 об’єктів у власність громади. І це буде заслуга саме Львівської міськради. Тобто Микичак, Синютка, Ганущин лікарні продавали, а Садовий – повертає громаді. І аж ніяк не навпаки.
Наближались вибори 2020-го. Синютка за заслуги був обраний у Верховну Раду від ЄС, Микичак теж оцінили і забрали допомагати Зе-команді в столиці. Але їхня справа жила.
Керівництво облради вирішило застрибнути в останній вагон і допродати ті медичні приміщення, які не вдалося пустити з молотка в попередні роки.
У списку на розпродаж у 2020-му знову виринули приміщення обласної клінічної лікарні, районна аптека у Пустомитах, понад 8 тисяч колишніх аптечних складів на вул. П’ясецького у Львові. Я вже мовчу про книгосховище наукової бібліотеки у центрі Львова. Коротше кажучи, список цікавий. І через нього в облраді був скандал і навіть блокування президії.
А тим часом Львівська міська рада продовжувала судитися із обласною радою щодо 11 комунальних об’єктів частину з яких облрада теж виставила на продаж. І всі вони – саме заклади охорони здоров’я. Наприклад, міський психоневрологічний диспансер (3 приміщення), комунальні будинки №1, 2 Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки (4 приміщення), дитячий туберкульозний санаторій на Антоновича, дитячий ревмокардіологічний санаторій на Коновальця (дві адреси).
Як на мене, такому цинізму нема виправдання. А сьогоднішня пандемія просто це ще раз збурила і підняла на поверхню.
Дійсно, ну хто ж міг передбачити коронавірус? Не можна це закидати Синютці чи Микичак. Вони ж господарники, реформатори, але аж ніяк не провидці. Згоден.
Але друзі, будьмо відверті. Ну добре, продаж друкарень. Як нас запевняють, тепер у нас весь світ у смартфоні. І, може, ця діяльність вже не така актуальна. Хоча щодо цього теж можна дискутувати.
А от з лікарнями все зовсім не так. Самим смартфоном, як довів коронавірус, не полікуєшся.
Люди хворіли і будуть хворіти. А тому більш ніж очевидно навіть негосподарникам: лікарні треба не закривати, а кажучи медичною термінологією, реанімувати – тобто переоснащувати, закуповувати сучасне обладнання, дбати про підвищення кваліфікації медиків. Тим паче, коронавірус – не остання болячка, яка може загрожувати людству.
PS.: 2020-й. Поки Львівська обласна клінічна лікарня намагалась продати оранжерею, рентгенрадіофізкабінет і столярну майстерню – Лікарня швидкої допомоги у Львові організувала капітальний ремонт додаткових приміщень, щоб забезпечити 650 місць для хворих на коронавірус.
Досвід Туреччини засвідчує: нехтування вимогами безпеки та загравання влади з будівельним бізнесом призводить до катастрофічних наслідків. Україні, на яку чекає…
Як вдається українцям, які тікають від війни, повернути впевненість і бажання жити далі Щоденно до Львова приїздить кілька тисяч біженців.…
Російським окупантам не вдалося захопити столицю України ні за чотири години, ні за три дні. Як і пройтися парадом Хрещатиком,…
Як місто за лічені дні перетворилося на гуманітарний хаб України Замість безтурботних туристів – сотні тисяч біженців. На місці відомого…
Українські згуртовані міста сьогодні показують приклад довіри – людей до влади і влади до людей. Про військову стратегію. Коротко. Щоб…
Замість очікуваних окупантами квітів – український гімн та екстрене голосування за територіальну цілісність України. Херсон… 28 днів війни. Із них…