Антон Коломєйцев: “Ми цілимося на формат набережної Вісли у Варшаві”

Сьогодні великої актуальності набуває питання розвитку міського громадського центру у густонаселеній південній частині Львова. Комплекс громадських будівель та просторів на перетині вулиць Княгині Ольги, Володимира Великого та Наукової сформувався ще у 70-х та 80-х роках ХХ століття. За часів незалежності тут виникли ринки, додаткові торгові заклади, а благоустрій занепав.

Які перетворення чекають на вулицю Княгині Ольги, а також простору на перетині вулиць Володимира Великого та Наукової, “Інститут Просвіти” поспілкувався з головним архітектором Львова Антоном Коломєйцевим.

– Чому сьогодні актуальним став проєкт переосмислення просторів на вул. Княгині Ольги та Володимира Великого?

– Це є центр південної частини міста. Ще за радянських часів тут було збудовано великі визначні будівлі. Якісь із них (готель “Супутник”, ЦУМ, комплекс водних видів спорту) були завершені, якісь, на жаль, ні. Сьогодні весь цей простір потребує докорінного переосмислення, адже потенціал тут величезний. Мені прикро дивитись на наслідки трансформацій часів 90-х та початку 2000-х. Усе фактично перетворилось на один великий ринок. Ми піднімаємося сходами до універмагу і буквально впираємось у великий МАФ, поставлений просто на хіднику. Ця ситуація є неприпустимою. Простір є не інклюзивний, банально не зручний для більшості користувачів.

– Кого саме Ви називаєте користувачами?

– Ми почали з детальної аналітики і визначили, що потенційно щоденними користувачами цих просторів буде близько 60 тисяч мешканців міста. Якщо брати загальну кількість користувачів, то це більш ніж 150 тисяч мешканців, які хоча б раз на тиждень будуть проводити свій час в оновленому громадському центрі Франківського району.

– З чого потрібно починати? Яка основна ціль?

– Основна ціль – зробити простір зручним для людей. Це має бути зразкова зелена алея з комфортними сквериками, місцями для сидіння, для спілкування вздовж вулиці Княгині Ольги.  Це зручні зупинки громадського транспорту з можливістю коротких пересадок, з підвищеними платформами, це добрі велосипедне і пішохідне сполучення загалом. Для прикладу, дорога між універмагом “Львів” і будинком на вул. Володимира Великого, 63 є розбитою і незручною. Місто має намір провести повну реконструкцію, але питання в тому, яку роль повинно мати це сполучення в майбутньому? Яке рішення буде найбільш адекватним з точки зору  мешканців одного з найдовших житлових будинків Львова? Відповіді на ці питання ми даємо, аналізуючи значно ширший контекст. Для прикладу, мешканців дуже турбує додатковий транзитний рух на малих міжквартальних вулицях, який виник в останні роки. Щодо цього потрібно вживати заходів, і в нас є цілий ряд пропозицій. Це все елементарні питання безпеки людей.

– Що ви вкладаєте в поняття безпеки?

– Наведу приклад. Тут, в районі кінцевої трамвая №3, є кілька великих шкіл. Маємо намір зв’язати їх єдиною оновленою пішохідною віссю зі спортивними майданчиками, скейт-парками, затишними сквериками для старших людей. Все це дасть можливість дітям безпечно ходити до школи, а людям інших вікових категорій – відчувати себе більш захищеними. Подібний простір, що був реалізований на Боднарівці, вже став популярним місцем дозвілля локальних спільнот. До речі, популярним для проведення часу навіть у темну пору доби, адже є прекрасне освітлення і відчуття безпеки.

– Ви згадували про громадський транспорт. Чи плануються якісь зміни? Чи плануєте, наприклад, продовжити трамвайний маршрут в напрямку вулиці Трускавецької?

– Так, цей недобудований міст через Наукову є питанням першочергової ваги. Ми залучили наших німецьких та швейцарських партнерів до роботи над транспортною схемою району. Гадаю, що нинішня ситуація не є прийнятною ні для автомобілістів, ні для пішоходів, ні для користувачів громадського транспорту. Якщо я як автомобіліст хочу повернути з Княгині Ольги на Наукову ліворуч і рухатись в напрямку Сихова, то маю зробити буквально каскадерський трюк, перетнувши три автомобільні ряди на короткому відрізку. Там стається маса ДТП. Все це треба змінювати. Разом з транспортниками зі Швейцарії на Німеччини ми шукаємо найкращу модель перехрестя, щоб уникнути аварій у майбутньому. В результаті пасажири трамвая, їдучи в напрямку Трускавецької, зможуть пересісти на тролейбус, що рухається вулицею Науковою. З електронним квитком все це можна буде зробити за вартістю одного проїзду.  І так, є смисл продовжити лінію трамвая. Багато житлових новобудов виникло на вулиці Трускавецькій. З’явився також ряд офісних центрів. Все це треба зв’язати швидким громадським транспортом.

– Повернімось до громадського центру. А що робити з будівлями, які тут є? Які наміри у їх власників?

–Це найскладніше питання. Два роки тому в рамках розробки ДПТ кожен з власників вніс свої наміри у єдиний план. І вийшов парадокс: три торговельні центри один біля одного. Це те, чого ми хочемо уникнути, тому цей план не було затверджено. У громадському центрі місце не тільки торгівлі. Це має бути широкий спектр громадських функцій, орієнтованих на різні соціальні групи. Освіта, культура, спорт не мають бути винятком. Окрім того, ми проти ідеї спального району, де люди тільки мешкають, і за створення нових робочих місць там, де це дозволяє ситуація. Саме тут, на перехресті вулиць Наукової, Володимира Великого, Княгині Ольги можна створити офісні будівлі, простори для проведення заходів, конференцій, форумів тощо. Ми розробили кілька експериментальних варіантів, і все це працює. Кінцеву модель розвитку забудови будемо обирати на широких громадських обговореннях та в рамках робочих груп.

– А як щодо ринків? Пропонуєте їх повністю забрати?

– У жодному разі. Це все робочі місця і дохід для багатьох сімей. Я вважаю, що торгівля на ринку є, окрім іншого, також важливим соціальним елементом життя району. Маємо приклади зручних ринків в Іспанії, Нідерландах. Нещодавно у Роттердамі спорудили гігантський продуктовий ринок у самому центрі, де мешканці можуть купити свіжу городину або товари від місцевих фермерів, можуть також поснідати у вихідний. Питання, чи мають ці ринки займати весь простір? Аж ніяк! Те, як виглядає торгівля біля універмагу, є неприйнятним. Неприпустимим є і те, що вона буквально з’їла зупинки громадського транспорту. Тому вихід я бачу у створенні громадського простору, гнучкої озелененої площі біля зупинок громадського транспорту та формування приміщення ринку за найкращими європейськими зразками. Згадую, як це виглядає у Східному Берліні, де забудова є аналогічною. Там часто відбуваються ярмарки і ринкова торгівля на вулиці, є ринкова торгівля і в закритих просторах, закритих від атмосферних опадів, холоду. Спосіб інтеграції всіх цих функцій залежатиме і від того, що буде із самою будівлею універмагу.

– А які є варіанти використання цієї будівлі?

– Вона є цінним архітектурним твором доби пізньої радянської архітектури, але не відповідає сучасним стандартам. Торгівля там деградує, орендарі виїжджають, висота приміщень не дає можливості влаштувати нові вентиляційні системи. Фасади були спроєктовані нахиленими, і атмосферні опади постійно їх руйнують. Окрім того, на сьогодні є стандарт інклюзивності, а універмаг запроєктований таким чином, що не можна одним чи навіть кількома ліфтами зв’язати поверхи між собою. Люди з інвалідністю не мають доступу до торгприміщень, і це неможливо змінити. Якщо ж шукати варіант заміни цієї будівлі, то рішення потрібно шукати на міжнародному відкритому конкурсі, адже це місце для однієї з найкращих громадських будівель міста. Гадаю, її могло б проєктувати бюро зі світовим іменем. Робимо все для того, щоб мешканцям Франківського району не треба було їхати на роботу і на дозвілля у центр міста.  Хочу лише акцентувати увагу на тому, що простір біля будівель, громадський простір для нас є важливішим, ніж естетика самої архітектури. Основна вісь вздовж вулиці Княгині Ольги має перетворитись на прекрасний променад. Тут пригадується новий променад на набережній Вісли у Варшаві. Цілимося саме у такий формат.