Андріана Сусак: Війна – це справа громадян країни, а не жінок чи чоловіків

Який він – жіночий досвід війни? Чому важливо вивчити урок із Мінських домовленостей? Кому і для чого потрібен був відступ українських добровольців від кордону у вересні 2014-го? Про обов’язкову військову підготовку хлопців та дівчат та чіткі правила просування жінок по військовій службі, про повагу до ветеранів у суспільстві і як підтримувати ветеранів так, щоб вони ставали спроможними та не були суспільним тягарем – у новому випуску програми “А що далі?” Оксана Сироїд говорить з лідеркою Жіночого ветеранського руху в Україні Андріаною Сусак.

Андріана Сусак потрапила на фронт одразу з Майдану у складі добровольчих загонів, що мали охороняти адміністративні будівлі. Зрозумівши, що війна – це серйозно та надовго, усвідомила, що відступати немає куди.

Ветеранка згадує, що вперше добровольці відчули себе зрадженими політиками у вересні 2014 року, коли були укладені Мінські домовленості.

“Ми на початку весни  були впевнені, що ми на війні до вересня. Ми швидко рухалися як штурмовий батальйон, ми швидко забирали свої міста, швидко звільняли від військ Російської Федерації і  вже тому, що кордон був дуже близько, за  два кілометри. Ми не могли зрозуміти, чому немає якогось вищого наказу нам як батальйону стати на кордоні, – ділиться спогадами про війну Андріана Сусак. – І коли оголосили Мінські домовленості 5 вересня, це була перша трагедія під час війни, коли ми заплакали через рішення політиків. 5 вересня наші батальйонні групи попали в засідку найманців Російської Федерації, які були в Сирії і вони катували, таврували наших людей”.

Як зазначає лідерка Жіночого ветеранського руху, найважливішим викликом для української армії сьогодні є втримати мотивованих професійних людей, щоб люди, які здобули цінний досвід війни в 2014-му, не покидали службу.

“Сьогодні спостерігається велике вигорання в рядах армії, – зазначає ветеранка. – Вигорання не від навантаження, але через відкат до радянського. Через те, що солдатам доплачують за те, щоб вони не стріляли у ворога. І я бачу в цьому велику проблему”.

Ще одна проблема, над вирішенням якої розмірковували в рамках програми, – необхідність побудови суспільства стійкого до загроз війни.

Як зазначає ведуча програми Оксана Сироїд, великою проблемою є те, що за сім років уже є ціле покоління дітей, які закінчили школу і серед них є велика кількість тих, хто не знає, не усвідомлює, що ми є у стані війни.

“Ми маємо вкотре, заміщуючи державні інституції, разом з громадами, за участю громадських організацій створювати це усвідомлення стану речей. Ми не можемо дати дітям військового вишколу, але ми можемо дати їм принаймні усвідомлення загроз і необхідності бути готовими до того, щоб ці загрози втримати”, – вважає Оксана Сироїд.

Запис програми можна прослухати тут:

“А що далі?” – новий соціальний медіа проєкт віце-президентки Київської школи економіки і співголови Львівського безпекового форуму Оксани Сироїд, який має боротися з наративами російської пропаганди в Україні про начебто неспроможність українців будувати успішну державу. Програми виходять щочетверга на YouTube-каналі проекту.

Партнери проєкту: Львівський безпековий форум, Київська школа економіки, Інститут Просвіти. Проєкт реалізовується за підтримки Фонду Ганса Зайделя в Україні.