8 Березня: святкувати чи декомунізувати

Щороку напередодні 8 березня українське суспільство ділиться на два табори: одні купують-дарують-приймають квіти і солодощі, інші ж не сприймають Міжнародного жіночого дня, ба навіть ображаються, коли їх вітають зі святом Клари Цеткін, вважаючи його пережитком радянщини.

Що треба знати про Міжнародний жіночий день

Перший Міжнародний жіночий день відзначили  у Німеччині 19 березня 1911 року. Тоді понад мільйон людей взяли участь у мітингу, на якому вимагали припинення дискримінації жінок, надання їм права голосу та рівних з чоловіками умови праці. Цей день було вибрано невипадково: саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв провести реформи, зокрема надати виборче право жінкам.

А от версій, чому Міжнародний жіночий день стали святкувати врешті-решт саме 8 березня, є кілька.

За однією з них, можливою точкою відліку боротьби жінок за свої права став мітинг 8 березня 1857 року у Нью-Йорку, коли працівниці-текстильниці виступили з вимогами однакової з чоловіками зарплати, 10-годинного робочого дня та поліпшення умов праці. Цей мітинг ще назвали “маршем порожніх каструль”, бо під час маршу демонстрантки били в ці самі каструлі.

Проте існує версія, що страйкували тоді не текстильниці, а повії, вимагаючи зарплати морякам, які купували їх, але не мали грошей заплатити.

Який стосунок до Міжнародного жіночого дня має Клара Цеткін

Засновницею цього свята вважають відому німецьку комуністку Клару Цеткін. 1910 році на форумі жінок в Копенгагені саме Цеткін запропонувала заснувати Міжнародний жіночий день 8 березня. Щоправда, задумувалось воно не як свято, коли жінкам даруватимуть квіти, а як день, коли жінки у всьому світі влаштовуватимуть демонстрації, щоб привернути увагу до своїх проблем…

Того ж 1910 року Клара Цеткін та Роза Люксембург вивели на вулиці німецьких міст повій із вимогою припинити безчинства поліції (в радянській версії повій замінили на “трудящих жінок2).

Згодом дату 8 березня затвердили на ІІІ комуністичній інтернаціональній зустрічі 1921 року. У 20-30-х ХХ століття цей день відзначали як Соціалістичний жіночий день.

8 березня був звичайним робочим днем до 8 травня 1965 року. Напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні Міжнародний жіночий день 8 березня був оголошений в СРСР святковим, а неробочим днем став 1966 року.

Усе йде, усе минає…

Наприкінці 80-х  років ХХ століття Міжнародний день жінок втратив своє політичне забарвлення і перетворився на одне з неполітичних свят.

Сьогодні свято сприймається радше як комуністичний пережиток, ніж день боротьби за права жінок. Звичай вітати жінок зі святом весни, дарувати квіти та солодощі залишився переважно у країнах колишнього «бальшово і нєдєлімово». У низці пострадянських та соціалістичних країн, зокрема в Україні, 8 березня досі є державним святом.

Спроби декомунізувати 8 Березня в Україні

В Україні суперечки щодо доцільності цього свята в українському календарі розпочались 2017 року. Тодішній голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович висунув ідею викреслити його зі списку офіційних вихідних в Україні. Натомість пропонували зробити вихідним Шевченківський день (9 березня), День Матері(друга неділя травня), День сім’ї (середина вересня)  тощо.

А 8 Березню пропонували залишити статус Міжнародного жіночого дня боротьби за права жінок, повернувши йому первісне правозахисне значення замість радянського свята “весни і краси”.

На думку В’ятровича, серед молодого покоління якоїсь ностальгії за таким святом, як 8 Березня, немає.

Цитуємо: “Що стосується 8 березня, то я думаю, що українське суспільство готове відмовитися від традиції його святкування. Зокрема, тому, що все більше українців розуміє, що ми не можемо жити в одному ритмі з державою-агресором. Ця синхронність у святкуванні якихось дат з країною, яка намагається знищити нашу державу, є тим, що нас послаблює”, – Володимир В’ятрович.

В’ятрович переконаний, що 8 березня змінить свій формат: “Не кажу, що 8 березня взагалі зникне з календаря, але думаю, що зміниться його ідея і концепція. Ми будемо говорити не про міжнародний жіночий день, а про день боротьби за права жінок, що є важливим для українського суспільства. Очевидно, в такому новому форматі абсолютно зайвим буде вихідний день, який перетворює це свято на “день тортиків і букетиків”.

Бабський празник

Мало хто знає, але українки мали свій так званий “Бабський празник” задовго до появи Міжнародного жіночого дня. Відзначали його 24 лютого, на Уласа, у деяких регіонах України, зокрема на Херсонщині.

У цей день жінки не працювали, хіба микали три мички клоччя — «щоб ними підкурювати корову й теля». Під обід молодиці йшли до шинку і пили горілку – “замочували корови, щоб були лагідними”. Потім, повернувшись додому, днищами били своїх чоловіків, “щоб вони були ласкавими до дружи” та “щоб воли слухалися господаря”.